3.5.2. Проект Хартії Землі

 

Преамбула

 

Ми перебуваємо на критичному етапі в історії Землі, коли людство повинно вибрати своє майбутнє. Оскільки світ стає щораз більше взаємозалежним і крихким, майбутнє обіцяє водно­час і велику небезпеку, і великі перспективи. Щоб рухатися вперед, ми, повинні усвідомити, що, незважаючи на всю різноманітність культур і способу життя, ми — єдина сім’я людей і співтовариство єдиної Землі із спільною долею.

Ми повинні об’єднатися, щоб створити стале глобальне співтовариство, засноване на повазі до природи, всезагальних прав людини, економічної справедливості і культурі світу. В цьому прагненні особливо важливо те, що ми, люди Землі, проголошуємо нашу відповідальність один перед одним, перед великим угрупованням живого, і перед майбутніми поколіннями. 

 

Земля, наш дім

 

Людство є частиною обширного еволюціонуючого Всесвіту. Земля, наш дім, жива і несе на собі унікальну спільність життя. Сили природи перетворюють існування в ризиковане і ненадійне, проте Земля забезпечує природні умови, необхідні для еволюції життя. Сталість живого співтовариства і добробут людства, зале­жать від збереження здорової біосфери, з усіма її екосистемами, великою різноманітністю рослин і тварин, родючими грунтами, чистою водою і чистим повітрям. Глобальне природне довкілля з його обмеженими ресурсами є спільною турботою всіх людей. Охорона життєспроможності, різноманіття і краси Землі є священним обов’язком.

 

Глобальна ситуація

 

Домінуючі моделі виробництва і споживання викликають спустошення природного довкілля, виснаження ресурсів і масове вимирання видів. Співтовариства руйнуються. Прибуток від роз­витку розподіляється несправедливо, і відстань між багатими і бідними зростає. Несправедливість, зубожіння, невігластво, і зброй­ні конфлікти широко розповсюджені і спричиняють багато страждань.

Безпрецедентне зростання населення викликало переван­та­ження соціальних та екологічних систем. Основи глобальної безпеки під загрозою. Ці тенденції небезпечні, але вони не є неминучими.

 

Виклики майбутнього

 

У нас є вибір: сформувати глобальне партнерство з метою турбуватися про Землю і один про одного, або брати участь у самознищенні та руйнуванні розмаїття життя. Потрібні фунда­мен­тальні зміни у нашій поведінці, системі цінностей, стилі життя і системах управління. Ми повинні усвідомити, що при умові задоволення основних потреб, людський розвиток передусім означає існувати довше, а не мати більше. Ми володіємо знаннями і технологіями для створення здорової економіки, спроможної забезпечити потреби всіх людей при одночасному зменшенні нашого впливу на природне довкілля. Глобальному цивілізованому суспільству вкрай потрібно ство­рити нові можливості для побудови демократичного і гуманного світу. Наші екологічні, економічні, політичні, соціальні і духовні проблеми взаємопов’язані, і спільно ми можемо виробити комплексні рішення.

 

Всезагальна відповідальність

 

Для реалізації цих устремлінь ми повинні прийняти рішення жити з почуттям всезагальної відповідальності, ототожнюючи себе як з усім світовим співтовариством, так і зі своїми місцевими общинами. Ми є одночасно громадянами різних націй і єдиного світу, в якому локальне і глобальне взаємопов’язане. Кожен з нас несе відповідальність за нинішній і майбутній добробут людсь­кого роду і всього світу живого. Дух людської солідарності і спорідненості з усім живим зміцнюється, якщо ми з трепетом сприймаємо велике чудо буття, сповнені вдячності за неоці­ненний дар життя і усвідомлюємо своє скромне місце в природі.

Беручи до уваги сказане, ми усвідомлюємо невідкладну потребу приєднатися до такого бачення головних цінностей, яке забезпечить етичну базу для нової світової спільноти. Тому, об’єднані сподіваннями, ми утверджуємо такі взаємопов’язані принципи сталого способу життя як загальні стандарти, до яких потрібно прагнути, з якими повинні рахуватися і керуватися у своїй поведінці всі індивідуми, організації, ділові кола, уряди і транснаціональні інституції.

 

 

 

 

І. Принципи:

 

1.   Повага до Землі і всього живого у його розмаїтті.

a.  Визнати, що все живе взаємопов’язане і кожна форма життя цінна, незалежно від його значення для людей.

b. Поважати гідність кожної особистості і утверджувати віру в інтелектуальний, художній, етичний і духовний потенціал людства.

2.  Турбота про спільність живого, заснована на розумінні, любові і співчутті.

a.       Визнавати, що одночасно з правом володіння, управління і використання природних ресурсів виникає обов’язок уникати нанесення шкоди природному довкіллю і захищати права людей.

b.      Визнавати, що із розширенням свободи, зростанням знань і можливостей зростає відповідальність за сприяння всезагальному добробуті.

3.      Побудова вільних, справедливих, соціально інтегрованих, стійких і мирних демократичних суспільств.

a.       Створити суспільства і світовий порядок, які забезпечують повагу до прав людини, верховенство закону і сприяють реалізації потенційних можливостей кожної особи.

b.      Визнати, що якість життя, особливо етична та духовна якість наших взаємостосунків з іншими людьми і з природою загалом, є істинним мірилом людського розвитку.

4.      Охорона родючості і краси Землі для нинішнього і майбутніх поколінь.

a.       Розвивати, коригувати і передавати майбутнім поколінням економічні, політичні, соціальні і культурні системи, які за без­печують стале процвітання людського суспільства і екосистем.

b.      Справедливо розподіляти відповідальність нинішнього і май­бутнього поколінь за турботу про Землю і можливість корис­туватися природними ресурсами.

Для реалізації цих взаємопов’язаних етичних ідеалів потрібно:

 

ІІ. Екологічна цілісність

 

5.      Оберігати і відновлювати цілісність екологічних систем Землі, надаючи особливої уваги біологічному розмаїттю і природним процесам, що забезпечують стійкість життя.

a.       Сприйняти на всіх рівнях плани і норми сталого розвитку, у відповідності з якими збереження і відновлення природного довкілля інтегруються у всі ініціативи з питань розвитку.

b.      Створювати і охороняти життєздатні, взаємопов’язані природ­ні і біосферні заповідники, які охоплюють цілинні землі і морські зони, спроможні підтримувати біологічне розмаїття і системи життєзабезпечення Землі.

c.       Сприяти відновленню тих видів та екосистем, для яких існує ризик зникнення.

d.      Запобігати інтродукції в природне довкілля чужорідних або генетично модифікованих організмів, які можуть завдати шкоди природним видам і природному довкіллю, а також контролювати і викорінювати небезпечні чужорідні або модифіковані види.

e.       Керувати використанням відновних ресурсів води, грунтів, лісів, рибних багатств — таким чином, щоб були збережені різно­манітність, здатність до швидшого відновлення і продуктивність екологічних систем.

f.        Добування невідновних ресурсів, таких як корисні копалини, нафта, газ, здійснювати таким чином, щоб не спричиняти серйозної або незворотної  шкоди природному довкіллю, і звести до мінімуму виснаження цих ресурсів.

6.      Практикувати запобігання шкоди для довкілля, як найкращий метод екологічного захисту і йти шляхом обачності у випадку обмеженості знань або недостатньої інформації.

a.       Запобігати діям, які загрожують нанесенню серйозної або не­поправної шкоди природному довкіллю, у випадках, коли наукова інформація і дані з приводу можливої шкоди – недостатні.

b.      Встановити, що, якщо екологічні наслідки діяльності невідомі, відповідальність за пред’явлення доказів падає на того, хто стверджує, що ця діяльність не спричинить суттєвої шкоди.

c.       Забезпечити, щоб у процесі прийняття рішень приділялася особлива увага кумулятивним, довготерміновим, опосередко­ва­ним, віддаленим у часі і глобальним наслідкам діяльності лю­дини.

d.      Запобігати забрудненню будь-якої частини довкілля і не допускати накопичення радіоактивних, токсичних або інших шкідливих речовин.

e.       Уникати військових дій, які наносять шкоду природному довкіллю.

7.      Застосовувати такі структури виробництва, споживання і відтворення, які гарантують збереження регенеративних можли­востей Землі, дотримання прав людини і добробуту суспільства.

а.  Зводити до мінімуму, переробляти і повторно утилізувати матеріали, використані в системах виробництва і споживання, та забезпечувати, щоб залишкові відходи могли засвоюватися екосистемами.

b. Економно і ефективно використовувати електроенергію, дедалі збільшуючи застосування джерел відновлюваної енергії, як-от сонячної та вітрової.

с. Сприяти розвитку, впровадженню і справедливому трансферу екологічно прийнятних технологій.

d. Інтерналізувати повну екологічну і соціальну вартість товарів і послуг в цінах продажу і створювати можливість для споживача ідентифікувати продукти, що відповідають вищим соціальним і екологічним стандартам.

e. Гарантувати всезагальний доступ до охорони здоров’я, що забезпечує репродуктивне здоров’я і регульоване відтворення.

f. Засвоїти спосіб життя, що надає особливого значення якості життя і матеріальному достатку в обмеженому світі.

8.      Розвивати вивчення екологічної стабільності і сприяти відкри­тому обміну та широкому застосуванню надбаних знань.

а. Підтримувати міжнародне наукове і технічне співробітництво у сфері сталості, надаючи особливого значення потребам країн, що розвиваються.

b. Визнавати і оберігати традиційні знання і духовну мудрість у всіх культурах, що дають внесок у збереження довкілля і благополуччя людства.

с. Забезпечити, щоб життєво важлива для здоров’я людини та збереження довкілля інформація, охоплюючи генетичні питання, стала всезагальним надбанням.

 

ІІІ. Соціальна та економічна справедливість

 

9.      Викорінювати бідність, визнавши це етичним, соціальним та екологічним імперативом.

a. Гарантувати права людини на питну воду, чисте повітря, продовольчу безпеку, незабруднені ґрунти, житло і безпечні санітарні умови, виділяючи необхідні національні і міжнародні ресурси.

b.      Гарантувати всім людям доступ до освіти і ресурсів, які потрібні для забезпечення сталих засобів існування, передбачити соціальний захист і мережі безпеки для тих, хто не може себе забезпечити.

c.       Визнати гнаних, захистити знедолених, допомагати тим, хто страждає, створювати їм можливості розвивати свої здібності та реалізовувати свої устремління.

10.  Гарантувати, щоб економічна діяльність, охоплюючи світову торгівлю, підтримувала і сприяла людському розвитку справед­ливим і стійким чином.

1. Сприяти справедливому розподілу благ в межах держав і між народами.

2. Підсилювати інтелектуальні, фінансові, технічні і соціальні ресурси народів, що розвиваються і звільнити їх від обтяжливих міжнародних боргів.

3. Гарантувати, щоб торгівля сприяла сталому використанню ресурсів, збереженню довкілля і прогресивним трудовим стандартам.

4.   Вимагати від транснаціональних корпорацій і міжнародних фінансових організацій “прозорої” діяльності в інтересах гро­мадськості, визнаючи їх відповідальними за наслідки своїх дій.

11.  Гарантувати гендерну рівноправність і справедливість, як передумову сталого розвитку і забезпечувати всезагальний доступ до освіти, охорони здоров’я та економічних можливостей.

1. Забезпечувати права жінок і дівчат, покласти кінець будь-якому насильству, стосовно них.

2. Сприяти активній участі жінок у всіх сферах економічного, політичного, цивільного, соціального і культурного життя в якості рівноправних партнерів, осіб, які приймають рішення, лідерів та бенефіціаріїв.

3.   Зміцнювати сім’ї і гарантувати безпеку та виховання в дусі любові для всіх членів сім’ї.

12.  Захищати права всіх людей без дискримінації на природне та соціальне середовище, що підтримує їхню гідність, здоров’я тіла і духовне процвітання, приділяючи особливу увагу правам корін­ного населення та меншин.

a. Виключити дискримінацію у всіх її формах, таких як дискримінація за кольором шкіри, сексуальною орієнтацією, расовою, статевою, релігійною, мовною, національною, етнічною або соціальною ознаками.

2. Утверджувати права корінних народів на власне духовне начало, знання, землі, ресурси і традиційно сталі моделі життєдіяльності.

3. Поважати і підтримувати молодих людей наших спільнот, даючи їм можливість відіграти свою суттєву роль у формуванні сталих суспільств.

d.      Охороняти і відтворювати місця, що мають особливе значення в культурному і духовному відношенні.

ІV. Демократія і мир

 

13.  Посилювати демократичні інститути на всіх рівнях, забезпе­чувати прозорість і підзвітність управління, забезпечити доступ до інформації, що стосується участі в прийнятті рішень, і доступ до правосуддя.

a.       Захищати право кожної людини на отримання ясної і своє­часної інформації з питань довкілля і всіх планів та діяльності, що можуть мати до нього відношення, або зачіпати його інтереси.

b.      Підтримувати місцеве, регіональне і глобальне цивільне суспільство, сприяти повноцінній участі всіх зацікавлених осіб і організацій в процесах прийняття рішень.

c.       Захищати права на свободу думок, висловлювань, мирних зібрань, асоціацій і на розбіжність в поглядах.

d.      Встановити ефективний і дієвий доступ до  адміністративних  і незалежних судових процедур, охоплюючи відшкодування і сатис­фак­цію за завдану довкіллю шкоду  і загрозу такої шкоди.

e.       Викоренити корупцію у всіх державних і приватних струк­турах.

f.        Зміцнювати місцеві общини, даючи їм можливість турбуватися про своє довкілля і встановлювати зобов’язання щодо захисту довкілля на рівнях управління, де ці зобов’язання можуть виконуватися найефективніше.

14.  Зачислювати до складу формальної освіти і неперервного навчання такі знання, цінності і досвід, які потрібні для забезпе­чення сталого способу життя.

a.       Забезпечувати всіх, особливо дітей і молодь, можливістю отри­мати освіту, яка дозволить їм активно сприяти сталому розвитку.

b.      Стимулювати вклад мистецтва, літератури, а також науки  в  освіту у сфері сталості.

c.       Підсилити роль засобів масової інформації у підвищенні обізнаності про екологічні і соціальні проблеми.

d.      Усвідомити важливість моральної і духовної освіти для ста­лого способу життя.

15.  Поводитися з повагою і співучастю до всього живого.

a.       Не допускати жорстокості до тварин, утримуваних в люд­ському суспільстві, і захищати їх від страждань.

b.      Охороняти диких тварин від таких способів полювання, влаштовування пасток або риболовлі, що спричиняють сильні, тривалі або ліквідовні страждання.

c.       Максимально можливо уникати або виключати виловлювання або загибель особин видів, які не були метою виконуваної діяль­ності.

16.  Формувати культуру толерантності, ненасильства і миру.

a.       Заохочувати і підтримувати взаєморозуміння, солідарність і співпрацю між всіма людьми, всередині і між націями.

b.      Застосовувати всеохоплюючі стратегії запобігання жорстоких конфліктів і використовувати методи співпраці для регулювання і розв’язання екологічних конфліктів та інших суперечок.

c.       Демілітаризувати системи національної безпеки до рівня, що виключає можливість провокації, і скерувати військові ресурси на мирні цілі, охоплюючи екологічну реабілітацію.

d.      Ліквідувати ядерну, біологічну, хімічну та інші види зброї масового знищення.

e.       Забезпечити, щоб використання орбітального і космічного простору підтримувало збереження довкілля і мир.

f.        Усвідомити, що світ – це цілісність, створена справедливим ставленням до себе, до інших людей, інших культур, іншого життя, Землі і до всієї величезної єдності, частиною якої ми є.

 

Шлях вперед

 

Як ніколи раніше в історії, спільна доля покликана шукати нове начало. Подібне оновлення обіцяють принципи Хартії Землі. Для досягнення цієї перспективи ми повинні взяти зобов’язання застосовувати і підтримувати цінності та ідеали Хартії Землі.

Це вимагає зміни помислів і душі. Це вимагає нового усвідомлення глобальної взаємозалежності і всезагальної відпові­дальності. Ми повинні творчо розвивати і застосовувати світоглядну концепцію сталого способу життя на місцевому, національному, регіональному і глобальному рівнях. Наше культурне розмаїття є безцінною спадщиною, і різні культури знайдуть свої особливі шляхи для реалізації цього світогляду. Ми повинні поглибити і розширити глобальний діалог, який ініціює Хартія Землі, бо нам потрібно буде багато чому навчитися від спільного пошуку правди і мудрості.

В житті часто виникає напруженість між важливими цін­ностями. Це може ускладнити вибір. Тим не менш ми повинні знайти шляхи гармонізації розмаїття з унікальністю, викорис­тання свободи із суспільним благом, короткотермінові задачі з довготривалими цілями. Кожна особа, сім’я, організація і громада повинні відігравати життєво важливу роль. Мистецтва, науки, релігії, системи освіти, засоби масової інформації, ділові кола, неурядові організації та уряди – всі вони покликані запропо­ну­вати творче керівництво. Співпраця уряду, громадянського суспільства і ділових кіл є суттєвою для ефективного управління.

З метою побудови сталого всесвітнього співтовариства, нації світу повинні відновити свої зобов’язання перед ООН, виконати свої обов’язки в рамках існуючих міжнародних угод і підтримати реалізацію принципів Хартії Землі шляхом обов’яз­кових міжнародних правових механізмів у сфері довкілля і розвитку.

Нехай нашим буде час, який запам’ятається як період відновлення поваги до життя, рішучості досягти сталості, стимулювання боротьби за справедливість і мир та тріумфального торжества життя.  

(www.eco.com.ua)

*   *   *

Морально-етичні принципи Хартії Землі є дуже важливими з погляду вирішення проблем, поставлених перед світовим співтовариством Конференцією ООН “Ріо-92”. Хартія Землі, не маючи статусу документа обов’язкової юридичної сили, тим не менш, повинна стати, на наш погляд, важливим відправним документом для підготовлення проекту Екологічної Конституції Землі. На доказ цього хотілося звернути увагу читача на заключну частину вищенаведеного тексту, де прямо наголошується на необхідності “підтримати реалізацію принципів Хартії Землі шляхом обов’язкових (підкреслено нами – Ю.Т.) правових механізмів у сфері охорони природного довкілля і сталого розвитку”. Ми не сумніваємося, що головним правовим механізмом у цій сфері має стати саме Екологічна Конституція Землі.

За пропозицією Голови комітету Верховної Ради України у закордонних справах п. Осташа І.І., ми підготували проект Декларації про створення Екологічної Конституції Землі для його попереднього обговорення на засіданні Міжпарламентського Союзу.