3.5. підготовлення проектів офіційних документів

 

Однією з найскладніших проблем реалізації ідеї Екологічної Конституції Землі є належне підготовлення проектів офіційних документів для обговорення їх на урядовому рівні та міжнародних форумах.

Першою спробою в цьому напрямі був підготовлений нами спільно з доктором юридичних наук, професором Костиць-        ким М.В. проект резолюції Міжнародної конференції, яка відбу­лася в університеті Гофстра (США) в квітні 1992 року.

Резолюція стосувалася підтримання ідеї Світової Екологіч­ної Конституції та створення органів контролю за дотриманням її норм — Ради Екологічної Безпеки ООН, Міжнародної Еко­ло­гічної Федерації, Міжнародної Екологічної Поліції, Міжна­родного Екологічного Суду та Міжнародного Екологічного Банку. Проект резолюції обговорювався на конференції і був підтриманий її учасниками. Серед науковців, які поставили свої підписи під цим документом, з української сторони були академік НАН України, професор Шемшученко Ю.С., академік Академії юридичних наук України, професор Костицький М.В., професор Бурчак Ф.Г., професор Кравченко С.В., з російської — професор Колбасов О.С., тодішній міністр охорони навколишнього середовища Росії, з американської — професор Дж. Хіккі та інші.

На основі резолюції, прийнятої на конференції в універ­ситеті Гофстра, ми підготували на ім’я Президента України Л.М.Кравчука листа з підписом ректора Львівського державного університету ім. І.Франка, професора Вакарчука І.О. з пропози­цією внести до Вказівок делегації України на чергову сесію Генеральної Асамблеї ООН у 1993 році проект про створення Світової Екологічної Конституції та нових органів міжнародного екологічного співробітництва.

На жаль, Україна втратила тоді свій перший шанс на закріплення за собою пріоритету дуже важливої ідеї та її просування на міжнародну арену.

У січні 2001 року нами підготовлено: проект Указу Прези­дента України “Про заходи щодо реалізації ініціативи створення глобального міжнародно-правового акта екологічної безпеки та органів контролю за дотриманням його норм”, а також Пояснювальна записка до проекту Указу, а в лютому 2001 р. — пропозиція до проекту щорічного Послання Президента України до Верховної Ради про оприлюднення в Посланні ідеї створення Екологічної Конституції Землі.

Нижче подаються тексти вищеназваних документів, які носять внутрішньодержавний характер.

 

3.5.1. Проекти документів національного рівня

 

Пояснювальна записка

до проекту Указу Президента України “Про заходи щодо реалізації ініціативи створення глобального міжнародно-правового акта екологічної безпеки та органів дотримання його норм”

 

1. Потрібною передумовою превентивного захисту при­род­ного життєвого довкілля, екологічної безпеки, виживання і розвитку цивілізації у ХХІ столітті визнається імплементація рішень Конференції ООН з довкілля і розвитку “Ріо-92”, відображених у прийнятих нею документах — “Порядку денному на ХХІ століття”, Ріо-Декларації, Заяві про принципи щодо лісів, Конвенції про зміни клімату та Конвенції про біорізноманіття. Документи “Ріо-92” можна удосконалювати, але закладені в них головні принципи залишатимуться незмінними і актуальними як мінімум протягом першої чверті ХХІ століття. Цю тезу можна прийняти як вихідний постулат, на якому ґрунтується проголо­шена в ООН у 1997 р. ініціатива України.

2. Аналіз та всебічна оцінка ходу здійснення “Порядку денного на ХХІ століття”, які були темою 19-ї спеціальної сесії  Генеральної Асамблеї ООН у 1997 р. (Ріо+5), засвідчили незадовільний стан імплементації рішень Конференції “Ріо-92” в абсолютній більшості країн світу. Головною причиною незадо­вільної імплементації документів “Ріо-92” на національному і глобальному рівнях є рекомендаційний, тобто, необов’язковий характер їхнього виконання. Виникає явна потреба у створенні міжнародного правового документа обов’язкової юридичної сили (Екологічної Конституції Землі) та органів виконання її норм — Ради Екологічної Безпеки, Міжнародного Екологічного Суду та Міжнародного Екологічного банку. Це другий постулат, на якому ґрунтується ініціатива України.

3. У виступі Президента України Леоніда Кучми на 19-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН 24 червня 1997 р. було заявлено:

“Наша сесія засвідчує: людство на порозі третього тися­чо­ліття сповнене розуміння біосферних масштабів своєї діяльності. Понад сімдесят років тому наш великий співвітчизник, родо­начальник науки про біосферу Землі Володимир Вернад­ський сказав: людство стає потужною геологічною силою. І перед ним, перед його думкою і працею постає питання про перебудову біосфери в інтересах людства, як єдиного цілого, що вільно мислить.

Ми надто довго йшли до усвідомлення цієї істини. Майбутнє наших дітей залежить від здатності її розуміти, а насамперед — діяти адекватно.

Тому вже сьогодні слід починати розроблення глобального міжнародно-правового акта, покликаного гарантувати екологічну безпеку всіх країн світу. Такого акта, який визначав би допустимі норми екологічної поведінки усіх держав в інтересах виживання й процвітання цивілізації у ХХІ столітті” [1] .

4. Проголошену Президентом України у 1997 р. на 19-ій спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+5” ідею не може заперечити жодна політична сила і не може відмінити ніяка політична кон’юнктура.

Про це свідчить і “Звернення Президента України з нагоди закриття Чорнобильської атомної електро­станції” від 15 грудня 2000 р., у якому, зокрема, йдеться про те, що для людства з кожним днем загострюється потреба в об’єднанні зусиль заради безпечного існування в гармонії з природою, у попередженні техногенних катастроф глобального та регіонального масштабів, попередження розповзання ядерних технологій. Чорнобиль — найбільш наочне, але не єдине підтвердження найвищої актуальності цієї вимоги.

Наслідки великих і малих екологічних катастроф не визнають державних кордонів. Породжена ними загроза спільна для всього людства, як спільним є і середовище життя людини. Глобалізація та інші постіндустріальні реалії роблять сучасний світ усе тіснішим і взаємопов’язаним. Ми маємо один примірник Всесвіту і не можемо над ним експериментувати. Досвід вчить, що сутність і наслідки екологічних катастроф піднімаються над суспільно-політичними та іншими проблемами. Вони вимагають використання всіх каналів міжнародної співпраці для того, щоб ніколи, і ні за будь-яких обставин не прийшло на нашу планету рукотворне лихо. У цьому, на думку Президента України, головний урок Чорнобиля — сумний, болісний, трагічний. Але висновки з нього мусимо зробити обов’язково. Президент зазначив (цитуємо дослівно):

“Сьогодні я хочу повернутися до ідеї, яку проголосив у 1997 році на сесії Генеральної Асамблеї ООН — про створення Ради Екологічної Безпеки Об’єднаних Націй, Міжнародного Екологічного Суду та Міжнародного Екологічного банку. Вважаю, що настав час перевести цю пропозицію на практичну основу (підкреслено нами – Ю.Т.). Це дало б можливість діяти разом, узгоджено і скоординовано, концентруючи кошти і ресурси там, де окремі країни неспроможні самостійно долати наслідки стихійних та техногенних лих.

Україна виступає також за підписання конвенції щодо створення міжнародного механізму екологічного моніторингу та контролю (в нашому проекті — створення Міжнародної Екологічної Поліції — Ю.Т.), реалізації комплексу інших заходів, які гарантували б людям у всіх куточках планети безпечні, здорові і чисті умови життя” [2] .

5. Текстова розбіжність у заяві Президента відносно розроблення глобального міжнародно-правового акта екологічної безпеки 24.06.1997 р. на сесії ГА ООН (див. п.3) та у його Зверненні з нагоди закриття ЧАЕС 15.12.2000 р. (див. п.4) щодо створення спеціальних структур в ООН не може стати перешкодою для реалізації цієї архіважливої ідеї.

Однак, для того, щоб уникнути можливих непорозумінь на міжнародній арені, закріпити пріоритет цієї важливої ідеї за Україною, домогтися її підтримки іншими країнами і в кінцевому результаті – практичної реалізації, потрібно переконливо довести, що між проголошеними у 1997 р. і в 2000 р. заявами нашого Президента немає принципових розбіжностей. Це — єдина ідея, обґрунтування якої знайшло відображення в публікаціях українських вчених у США та в Україні задовго до 1997 року [3] .              

Офіційно проголошену в ООН у 1997 р. пропозицію України треба розцінювати як головну, концептуальну частину ідеї, а оприлюднену в 2000 р. — як її продовження і конкретизацію.

6. Для внесення цієї цілісної ідеї у вигляді пропозиції України до порядку денного наступної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+10” у 2002 році, нам необхідна підтримка інших країн. Для цього треба системно і цілеспря­мовано використовувати усі можливі канали дипломатичної діяльності. На жаль, багато можливостей вже упущено.

7. Зокрема, не використано для цієї мети візит Президента України до Німеччини  у січні 2001 р. В ході цього візиту Україна могла заручитися підтримкою своєї ініціативи принаймні ще чотирьох країн світу.

Для цього достатньо було у правильному контексті нагадати про оприлюднену на 19-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН 23 червня 1997 р. спільну заяву (“Глобальну ініціативу для сталого розвитку”) Німеччини, Бразилії, Сінгапуру та Південної Африки, яка тісно корелює з ініціативою України.

В цій спільній заяві чотирьох країн з різних континентів було сказано:

“Ми, голови держав і урядів Бразилії, Німеччини, Сінгапуру та Південної Африки вирішили оприлюднити цю спільну ініціативу як внесок у роботу спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН. За п’ять років, що минули від часу зустрічі у верхах у Ріо-де-Жанейро досягнуто значного поступу, але ще багато залишилося не зробленим. Шкода, яка завдається довкіллю, і далі негативно впливає на життя мільйонів людей у всіх частинах світу. Нагрівання атмосфери Землі, втрата біологічного різноманіття, утворення пустель, вирубування лісів, кризові ситуації в багатьох наших містах нагадують нам кожного дня про виклик, перед яким ми стоїмо. Нестабільні споживацькі та виробничі зразки, як і колись, є головними причинами шкоди для довкілля у всьому світі. Тому немає жодної підстави бути самовдоволеними чи безтурботно святкувати. Але і немає при­воду для песимізму. Ми повинні скористатися нагодою і згадати атмосферу “Ріо-92”, скріпити наші зобов’язання і підсилити наші намагання у справі збереження Всесвіту і тривалого розвитку.

Всі держави повинні співпрацювати, щоб захистити Екосис­тему Землі і створити міжнародне економічне середовище, яке б сприяло реалізації “Порядку денного на ХХІ століття”. Державам випадає при цьому спільна, але різна відповідальність. Індустріальні країни на основі своїх економічних і технологічних ресурсів повинні здійснювати свою політику з особливою відповідальністю за вирішення глобальних проблем.

Для реалізації вимог “Порядку денного на ХХІ століття” потрібно мати достатньо фінансів як і з джерел окремих країн, так і з міжнародних фондів. Це передбачає посилену двосторон­ню і багатосторонню співпрацю, охоплюючи технологічний трансфер та приватні інвестиції...

ООН, як справді універсальній міжнародній організації, належить у наших намаганнях важлива роль: задовольнити подвійну вимогу — сталий розвиток і захист довкілля. Статут ООН повинен бути зміненим таким чином, щоб сталий розвиток і захист довкілля були визнані як дві нові цілі ООН (підкреслено нами – Ю.Т.).

На короткому етапі екологічна програма ООН повинна бути реформована і посилена в такий спосіб, щоб вона змогла взяти на себе функцію міжнародної “екологічної совісті”. В середні строки потрібно зосередити увагу на заснуванні глобальної Верховної  організації ООН з питань довкілля (підкреслено нами – Ю.Т.), яка б опиралася на програму екологічного захисту довкілля, як на один із своїх основних стовпів” [4] .

Якби в ході візиту Президента України до Німеччини в січні 2001 р. було наголошено, що пропозиція України про створення Ради Екологічної Безпеки Об’єднаних Націй та спільна пропозиція Німеччини, Бразилії, Сінгапуру та Південної Африки про заснування глобальної Верховної  організації ООН з питань довкілля є за змістом однією і тією ж пропозицію, то це дало б можливість уже в робочому порядку продовжити подальші конструктивні переговори щодо включення цього питання до порядку денного наступної сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+10” у 2002 році.

8. У нашій доповідній записці “Про необхідність підготовки міжнародного правового Акта обов’язкового виконання рішень “Ріо-92” та створення органів (структур) контролю за дотриман­ням його норм”, поданій  на ім’я Міністра закордонних справ Украї­ни п. Удовенка Г.Й. за № 1-146 від 14.05.1997 р. на виконання доручення Президента України (лист № 432/9537-01 від 19.04.1997 р.) йшлося про те, що рішення Конференції ООН з довкілля і розвитку “Ріо-92” мають рекомендаційний характер. Сутність проблеми реалізації цих життєво важливих для виживання і розвитку цивілізації рішень полягає в тому, щоб надати їм статусу правового документа обов’язкової юридичної сили. Було поставлено питання про необхідність розробки Екологічної Конституції Землі, основи якої закладено в рішеннях Конференції “Ріо-92”, доповіді Міжнародної Комісії з довкілля і розвитку (Комісія Г.Х.Брундтланд), схваленій сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1987 р., а також у рішеннях інших міжнародних форумів. Напрацьований матеріал потрібно детально проаналі­зувати і відповідним чином укласти в юридичний документ, який став би обов’язковим для виконання всіма країнами — членами ООН. Для контролю дотримання норм Екологічної Конституції Землі в доповідній записці було відзначено необхідність ство­рення в системі ООН відповідних робочих органів — Ради Еко­ло­гічної Безпеки, Міжнародної Екологічної Поліції, Міжнарод­ного Екологічного Суду, Міжнародного Екологічного Банку.

У цій же доповідній записці зазначалося, що така пропозиція була висунута делегацією українських науковців для обговорення на міжнародній конференції в Університеті Гофстра (Нью-Йорк, США) ще у квітні 1992 р., тобто напередодні Конференції “Ріо-92”. Пропозиція була схвалена учасниками конференції в Університеті Гофстра у квітні 1992 р., про що повідомлялося в україномовній газеті США “Свобода”, а також в газеті “Урядовий кур’єр”. Ми звернулися також до Міністра охорони навколиш­нього природного середовища України п. Щербака Ю.М. з клопотанням домогтися включення даної пропозиції до порядку денного Конференції “Ріо-92”. Але виявилось, що на той час проекти документів майбутньої Конференції “Ріо-92” уже були остаточно підготовленими та узгодженими і внести нашу пропозицію до її порядку денного вже неможливо.

Тоді ректор Львівського державного університету                  ім.І.Фран­ка проф. Вакарчук І.О. звернувся з листом до Президента України п. Кравчука Л.М., в якому пропонувалося дати вказівку делегації України про внесення цієї пропозиції до порядку денного чергової сесії Генеральної Асамблеї ООН восени 1992 р.

Наскільки нам відомо, Президент України п. Кравчук Л.М. дав відповідне доручення МЗС України, але подальшу долю цієї пропозиції не вдалося проконтролювати. На нашу думку, Україна втратила тоді політично й економічно важливий шанс вийти на міжнародну арену з глобальною, життєво важливою ініціативою.

9. Протягом наступних п’яти років (з квітня 1992 р. по квітень 1997 р.) ми продовжували науково опрацьовувати ідею Екологічної Конституції Землі та створення органів, які б забезпечували контроль за виконанням її норм.

“Робітнича газета” 10 грудня 1992 р. опублікувала наш відкритий лист до Прем’єр-міністра України п. Кучми Л.Д. з приводу подолання еколого-економічної кризи, у якому крім інших проблем, було поставлено також вищезгадане питання.

Для кращого розуміння сутності питання подамо дослівну цитату з відкритого листа Прем’єр-міністру:

“Міністерству закордонних справ слід активізувати підго­товчу роботу для внесення Україною на 48-у сесію Генеральної Асамблеї ООН в 1993 році проекту резолюції “Про створення нових організаційних структур міжнародного екологічного співробітництва”. Таку роботу розпочато у квітні 1992 року, проте не завершено. Мова йде про розроблення і прийняття Світової Екологічної Конституції — головного правового доку­мента, який буде визначати обов’язкові норми поведінки у відносинах між суспільством і природою для всіх без винятку країн світу, а також про створення відповідних організаційних структур для реалізації вимог Екологічної Конституції: Світової Екологічної Федерації — постійно діючого нормотворчого, виконавчого і контролюючого органу типу Ради Безпеки, рішення якого повинні бути обов’язковими для всіх країн; Міжнародної Екологічної Поліції, Міжнародного Екологічного Суду, Міжнародного Екологічного Банку. Україна могла б з цього багато мати.” Ця теза була проголошена Президентом України 15 грудня 2000 р. з нагоди закриття ЧАЕС.

10. “Робітнича газета” 12 лютого 1993 р. опублікувала відповідь Прем’єр-міністра Л.Д.Кучми на мій відкритий лист. У відповіді підкреслювалося:

“... я повністю поділяю думку про те, що економічна реформа і здійснювана структурна перебудова народного госпо­дарства відповідатимуть інтересам народу лише при здійсненні ефективної екологічної політики. При цьому екологізація еконо­міки не може звужуватися лише до тих чи інших заходів боротьби із забрудненням. Вона повинна ґрунтуватися на випробуваних світовим досвідом підходах... Україна буде робити все можливе для виконання взятих нею зобов’язань в рамках міждержавних природоохоронних угод, а також для розширення міжнародного співробітництва в галузі вирішення екологічних проблем, як глобальних, так і національних.”

11. До початку роботи 19-ї спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, 5 червня 1997 р. “Робітнича газета” опублікувала інтерв’ю з автором. В ньому, зокрема відзначалося:

“Перш за все, треба сказати, що рішення “Ріо-92”, як і всі інші подібні документи, мають лише рекомендаційний характер. І завдання полягає в тому, щоб надати їм статусу правового документа обов’язкової юридичної сили.

Потрібно розробити міжнародний правовий акт, який гарантував би екологічну безпеку та умови виживання і сталого розвитку для всіх країн світу. А також створити при ООН спеціальні органи для дотримання норм цього акта.

Конкретно пропонується розглянути на сесії доцільність розроблення і прийняття Світової Екологічної Конституції, в якій були б визначені допустимі норми екологічної поведінки усіх суверенних держав при вирішенні своїх економічних проблем відповідно до вимог “Ріо-92”. Для контролю за дотриманням цих вимог треба створити при ООН відповідні робочі органи: Раду Екологічної Безпеки, рішення якої повинні мати однаково обов’яз­кову юридичну силу для всіх країн світу, подібно до рі­шень Ради Безпеки; Міжнародну Екологічну Поліцію, Міжна­родний Екологічний Суд, Міжнародний Екологічний Банк.

Зараз Україна має унікальний шанс виступити на спеці­альній сесії Генеральної Асамблеї ООН з цією архіважливою ініціативою, без витрат і ризику набути неоціненний політичний капітал, а в майбутньому суттєву економічну вигоду.

Було б добре, якби Президент виступив на сесії особисто. Це піднесло б авторитет України у світі й поставило б її в ряд з країнами, які творять сучасну глобальну політику.

Справа в тому, що Світова Екологічна Конституція за своїм призначенням не повинна бути документом регулювання лише природоохоронних проблем. У своїй глибинній суті вона буде Конституцією сталого розвитку. А це, в свою чергу, об’єдну­ватиме країни у сфері як екологічного, так і економічного співробітництва.

... Щодо особистої участі нашого Президента в роботі спеціальної сесії ООН, то можливо, вона була б знаком долі. Адже в червні минулого року йому вдалося стимулювати прий­няття Конституції України протягом однієї ночі. Хтозна, можливо з його легкої руки в червні цього року буде підтримана ідея Світової Екологічної Конституції? Звичайно, це жарт. Але, погодьтеся, в ньому є щось вельми серйозне.”

12. Поглиблену концепцію ідеї Екологічної Конституції Землі та органів контролю за дотриманням її вимог викладено у статті В.Василенка та Ю.Туниці “Не хлібом єдиним”, опубліко­ваній в “Урядовому кур’єрі” 24 квітня 1999 р.

13. На виконання доручення Адміністрації Президента України та у відповідності з листом першого заступника міністра Міністерства освіти і науки України акад.Я.С.Яцківа № 1/11-991 від 16.05.2000 р. Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем при Львівському національному універси­теті ім.І.Франка сформував попередній склад Тимчасового творчого колективу для розробки концепції Екологічної Консти­туції Землі. До його складу дали згоду ввійти провідні вітчизняні та зарубіжні фахівці, в тому числі, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, доктор юридичних наук, професор В.А.Василенко, член Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор М.В.Костицький, представники Львів­ського національного університету ім.І.Франка, Київського національного університету ім.Т.Шевченка, Національної юри­дич­ної академії України (м.Харків).

Якщо ми усвідомили обґрунтовану ще на початку ХХ століття нашим великим співвітчизником В.Вернадським істину про те, що людство стало “потужною геологічною силою”, то на початку ХХІ століття ми мусимо усвідомити  необхідність якнайшвидшого спрямування цієї інтелектуальної сили людства на порятунок Землі від екологічної загрози. Для цього потрібно використати ідею Президента України, проголошену ним у 1997р. з трибуни ООН про розроблення “глобального міжнародно-правового акта, покликаного гарантувати екологічну безпеку всіх країн світу”.

Після тривалих дискусій фахівці дійшли згоди, що такий міжнародний правовий акт повинен називатися “Екологічна Конституція Землі”, скорочено ЕКЗ.

Подібно до того, як колись хартії вольностей поступово переросли у Конституції багатьох держав, так сьогодні Хартія Землі та Хартія Океанів підвели нас до розроблення і необхідності прийняття ЕКЗ.

ЕКЗ повинна мати статус Основного Закону виживання цивілізації і сталого розвитку. Закону, який, не загрожуючи суверенітету жодної країни, її політичному устрою, віроспо­віданню, національним інтересам, водночас забезпечував би кожній державі зокрема і світовому співтовариству в цілому екологічну та економічну безпеку, а окремій людині нормальні для її життя природні умови як нині так і у майбутньому.

ЕКЗ повинна стати основою піраміди і джерелом міжнародного екологічного права, бути консолідуючим доку­ментом усіх раніше вироблених міжнародних правоохо­ронних актів і започаткувати конструктивний механізм реалізації морально-етичних імперативів Хартії Землі (2000р.), Хартії Океанів (1998р.), Ріо-декларації та Порядку денного на ХХІ століття (1992), доповіді Міжнародної комісії ООН “Наше спільне майбутнє”(1987), інших міжнародних угод та конвенцій.

ЕКЗ може мати рамковий характер, тобто відображати лише головні принципові положення щодо зобов’язань держав у різних сферах людської діяльності, яка впливає на довкілля. Документ повинен містити у собі положення обов’язкової юридичної сили, які стосуються безпосередньо відвернення кризових екологічних явищ, що загрожують здоров’ю або життю людини. Водночас деякі його положення могли б мати рекомендаційний характер.

Причиною необхідності створення ЕКЗ є дедалі суттєвіше погіршення регіональної та глобальної екологічної ситуації, виснаження природних ресурсів, зниження якості природного життєвого довкілля, погіршення економічного рівня життя, зростання бідності, відсутність міжнародних документів обов’яз­кової юридичної сили, на основі яких можна було б серйозно запобігати цим негативним явищам. Новим підтвердженням такої необхідності є жовтневі (2000р.) катастрофічні повені в Англії, Італії, Франції, Швейцарії, які трапились майже водночас та інші великі і малі екологічні катастрофи.

Прийняття ЕКЗ дозволить забезпечити превентивний захист природного життєвого довкілля та здоров’я людини і величезну економію коштів внаслідок попередження негативних екологіч­них ефектів у біосфері замість нинішнього витрачання гранді­озних коштів на ліквідацію наслідків антиекологічної діяльності людини.

Для контролю за дотриманням вимог ЕКЗ постане необхідним реформування системи ООН шляхом створення Ради Екологічної Безпеки, Міжнародного Екологічного Суду, Міжна­родної Екологічної Поліції, Міжнародного Екологічного Банку.

Рішення Ради Екологічної Безпеки та Міжнародного Еколо­гічного Суду повинні мати обов’язкову юридичну силу для всіх країн світу, подібно до рішень нинішніх Ради Безпеки та Міжнародного Суду ООН.

ЕКЗ повинна стати важливим чинником поліпшення еколо­гічної освіти та формування екологічної свідомості населення.

14. Більшість працівників Адміністрації Президента України, МЗС та Мінекології, які володіли питанням підготов­лення виступу Президента України на сесії ГА ООН “Ріо+5” у 1997 р., перебувають зараз на іншій роботі. Новим людям важко вловити сутність пропозицій Президента, оскільки вони не знають їх витоків. Це може згубити ідею і призвести до великих фінансових втрат та послаблення міжнародного іміджу України.

На основі наведеного вважаємо доцільним підготувати Указ Президента України “Про заходи щодо реалізації ініціативи створення глобального міжнародно-правового акта екологічної безпеки та органів контролю за дотриманням його норм”. В Указі слід передбачити створення Робочої групи для своєчасної, ґрунтовної підготовки України до наступної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+10” у 2002 р. та розроблення невідкладних заходів, здійснення яких дозволило б усунути кілька помилок і неточностей, що були допущені з часу проголошення ідеї. Реалізація пропонованого Указу Президента могла б суттєво піднести міжнародний імідж України і сприяла б одержанню належної їй по праву міжнародної фінансової допомоги на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.  

        Проект Указу додається.

29 січня 2001 р.

 

Проект

УКАЗ

Президента України

Про заходи щодо реалізації ініціативи створення глобального міжнародно-правового акта екологічної безпеки

та органів контролю за дотриманням його норм

 

З метою реалізації ініціативи, відображеної у виступі Президента України на 19-ій спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+5” 24 червня 1997р. “Гарантувати екологічну безпеку планети” та у “Зверненні Президента України з нагоди закриття Чорнобильської атомної електро­станції” від 15 грудня 2000 р. — про розроблення глобального міжнародно-правового акта, покликаного гарантувати екологічну безпеку всіх країн світу та про створення органів дотримання норм цього акта — Ради Екологічної Безпеки Об’єднаних Націй, Міжнародного Екологіч­ного Суду, Міжнародного Екологічного Банку, а також з метою закріплення пріоритету України у проголошенні ініціативи

 

постановляю:

 

1. Створити під головуванням Глави Адміністрації Прези­дента Робочу групу для своєчасної, ґрунтовної підготовки України до наступної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+10” у 2002 р.

2. Затвердити персональний склад Робочої групи (згідно з додатком 1).

3. Робочій групі:

Опрацювати і подати на затвердження конкретні заходи щодо погодження ініціативи України з іншими державами та міжнародними організаціями, використовуючи для цього візит в Україну у травні 2001р. Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, найближчий саміт глав держав об’єднання ГУУАМ у Києві, візит в Україну Папи Римського Іоанна Павла ІІ, чергову сесію Генеральної Асамблеї ООН у 2001 р. та інші можливості попереднього розгляду питання.

Координувати підготовку наукового обґрунтування та публічних слухань концепції Екологічної Конституції Землі та органів дотримання її норм — Ради Екологічної Безпеки ООН, Міжнародної Екологічної Поліції, Міжнародного Екологічного Суду, Міжнародного Екологічного Банку.

Процес підготовки України до спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+10” у 2002 р. пов’язувати з процесом залучення світового співтовариства до вирішення фінансових та інших постчорнобильських проблем, які є проблемами всього людства.

Проводити періодичні фахові наради з залученням до обговорення проблемних питань, які виникатимуть в ході підготовки до спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+10” у 2002 р., науковців НАН України, Міністерства освіти і науки України, дипломатів, зарубіжних фахівців. 

4. Міністерству освіти і науки України: 

– забезпечити фінансування проекту “Обґрунтування кон­цеп­ції Екологічної Конституції Землі та створення органів контролю за дотриманням її норм”, який виконуватиметься тимчасовим творчим колективом Міжнародного інституту-асоціації регіональних екологічних проблем (МІАРЕП) при Львівському національному університеті ім. І.Франка.

5. Кабінету Міністрів України, Львівській обласній державній адміністрації:

– забезпечити необхідні умови для продуктивної праці міжнародного творчого колективу при Львівському національ­ному університеті ім. І.Франка з опрацювання концепції Еколо­гічної Конституції Землі та створення органів контролю за дотриманням її норм (транспорт, зв’язок, побут зарубіжних експертів).

6. Міністерству екології та природних ресурсів України:

– обмінюватися інформацією із зазначеного питання з аналогічними міністерствами зарубіжних країн та міжнародними екологічними організаціями;

– надавати потрібну інформацію та сприяти продуктивній роботі міжнародного творчого колективу при Львівському націо­нальному університеті ім. І.Франка з опрацювання концепції Екологічної Конституції Землі та створення органів контролю за дотриманням її норм.

7. Міністерству закордонних справ України:

– дати доручення Постійному представництву України при ООН та  Постійному представництву в ЄС проводити послідовну цілеспрямовану дипломатичну роботу щодо залучення держав – членів ООН та ЄС до підтримки ініціативи України “Про створення Екологічної Конституції Землі та органів контролю за дотриманням її норм”;

 – ввестити до вказівок делегації України на чергову сесію ГА ООН у 2001 р. підготовку матеріалів для попереднього розгляду на сесії питання “Про створення Екологічної Консти­туції Землі та органів контролю за дотриманням її норм”.

8. Державному комітету з інформації:

– забезпечувати висвітлення ходу підготовки Україною питання “Про створення Екологічної Конституції Землі та органів контролю за дотриманням її норм” у засобах масової інформації.

 

29 січня 2001 р.

 

Проект Указу до сьогодні залишився в комп’ютері та в ділових папках Адміністрації Президента України. Проект підтримала і завізувала Служба внутрішньої політики, яку очо­лював заступник Глави Адміністрації Ю.П.Богуцький. Але його не підтримала і не завізувала Служба зовнішньої політики, очо­лювана заступником Глави Адміністрації А.К.Орлом, на осно­ві аргументів, викладених у його листі № 13-40/405 від 13.03.2001 р.

 

 

Шановний Юрію Юрійовичу!

За дорученням Глави Адміністрації Президента України інформую Вас, що в Адміністрації Президента розглянутий Ваш лист стосовно подальшого просування ідеї створення міжнарод­но-правового акта в галузі екологічної безпеки, а також Ради Екологічної Безпеки, Міжнародного Екологічного Суду та Між­народного Екологічного Банку.

На сьогодні Міністерством закордонних справ України проводиться активна робота з метою пошуку органів системи ООН, які б могли зацікавитися цією ідею.

Попередня проробка в ООН питання створення Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) засвідчила, що для того, щоб бути схваленим міжнародним співтовариством проект зазначеного документа повинен містити новизну, враховувати існуючі тенденції у цій сфері та бути жорстко прив'язаним до реальних екологічних потреб як на глобальному та регіональному, так і національному рівнях.

Крім того, створення таких органів ООН, як Рада Еколо­гічної Безпеки, Міжнародний Екологічний Суд та Міжна­родний Екологічний Банк, вимагатиме внесення змін та доповнень до Статуту ООН, на що країни-члени можуть погодитися тільки у разі наявності дуже переконливих аргументів.

У цьому зв'язку, на даному етапі вбачається необхідним розробити детальний проект відповідного документа (або його основних елементів), який слугував би основою для подальшої роботи.

Тільки після внесення конкретних пропозицій щодо проекту ЕКЗ і погодження його тексту із зацікавленими міністерствами і відомст­ва­ми можна буде продовжувати проводити роз'ясню­вальну роботу з країнами-членами ООН у напрямку реалізації цієї важливої ініціативи.

         З повагою

Заступник Глави Адміністрації

Президента України                                                    А.К.Орел

13.03.2001р.   № 13-40/405

 

В листі А.К.Орла справедливо вказується на те, що внесення змін та доповнень до Статуту ООН вимагатиме серйозних аргументів. Проте не слід забувати, що такі аргументи вже висуваються. І не лише Україною, а й іншими державами. Коротко суть аргументів на користь потрібних доповнень до Статуту ООН зводиться до того, що при створенні ООН (1945 р.) головним завданням цієї авторитетної організації було підтримання миру та військової безпеки у світі. Сьогодні перед ООН стоять ще два нові великі завдання — підтримання екологічної безпеки і сталого розвитку. Звичайно, ці аргументи потрібно науково опрацювати та подати їхню розгорнуту і переконливу  інтерпретацію, але хто і за які кошти повинен це зробити?

Як видно з листа Заступника Глави Адміністрації Прези­дента України, всі обов’язки щодо реалізації винятково важливої ідеї Президента покладалися на одну людину. Причому в листі нічого не говорилося про те, за які кошти повинна бути виконана ця важлива робота.

Тим не менше, ми не втрачали надію на співпрацю з Адміністрацією Президента України і звернулися до А.К.Орла з листом такого змісту:

 

Вельмишановний Анатолію Костянтиновичу!

 

Дозвольте подякувати Вам за Вашого листа від 13 березня 2001 р. № 13-40/405  і висловлені у ньому думки стосовно подальшого просування ідеї Президента України про створення міжнародно-правового акта в галузі екологічної безпеки (Екологічної Конституції Землі), а також Ради Екологічної Безпеки, Міжнародного Екологічного Суду, Міжнародного Екологічного Банку. Ми ретельно проаналізували зміст Вашого листа і вже частково опрацювали висловлені  у ньому пропозиції.

Як Ви знаєте, Президент України Л.Д. Кучма уже двічі офіційно оприлюднив цю ідею – на саміті “Ріо+5” 24 червня 1997р. та у Зверненні з нагоди закриття ЧАЕС 15 грудня 2000 р. Час вимагає добросовісного, оперативного її опрацювання  дипломатами та науковцями. Тому дуже добре, що МЗС України проводить, як Ви пишете, “активну роботу з метою пошуку органів системи ООН, які б могли зацікавитися цією ідеєю”. Адже до саміту “Ріо+10” у 2002 р.  залишається дуже мало часу.

Вважаю своїм обов’язком поінформувати Вас, що 27.06.2001 р. я мав у Львові ґрунтовну  розмову з Президентом України стосовно проблем, викладених у Вашому листі. Леонід Данилович з розумінням поставився до труднощів, що виникають на шляху просування цієї неординарної ідеї і запропонував скликати у вересні-жовтні цього року в Адміністрації Президента робочу нараду для обговорення концепції і тактики її реалізації (усне доручення  Президента було дано п. О.Мартиненку).

Зі свого боку, ми докладаємо максимум зусиль, щоб якомога швидше розробити, як Ви радите у своєму листі, проект відповідного документа, що слугував би основою для фахового обговорення на цій нараді представниками зацікавлених міністерств та відомств.

У Міжнародному екологічному інституті при Львівському національному університеті ім. І. Франка створено Тимчасовий творчий колектив для виконання наукової теми “Обґрунтування концепції Екологічної Конституції Землі”. Тема фінансується з Фонду фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України з 01.07.2001 р. в обсязі 15 000 грн. До складу Тимча­со­вого творчого колективу ввійшли висококваліфіковані українські та зарубіжні фахівці. Сподіваємося, що колектив зможе підготувати до початку наради проект документа, про необхід­ність якого Ви наголошуєте в своєму листі.

Одночасно мусимо зазначити, що для розробки більш детального проекту потрібно збільшити обсяг фінансування  роботи Тимчасового творчого колективу щонайменше до 250 тисяч гривень.

Просили б Вас знайти можливість доручити Кабінету Міністрів України вишукати необхідні кошти.

З огляду на те, що в Україні сьогодні немає більш важливої зовнішньополітичної ініціативи, просили б Вас також,  шановний Анатолію Костянтиновичу, взяти під особисту опіку роботу Тимчасового творчого колективу і погодитися стати експертом  цієї роботи, яка не забере у Вас багато часу, але в кінцевому підсумку дозволить суттєво піднести міжнародний імідж України та її Президента.

При цьому надсилаємо статтю, опубліковану в “Урядовому кур’єрі”, яка у концентрованому вигляді дає загальне уявлення про проблему.

Ще раз дякуємо Вам за Вашого листа і сподіваємося на подальшу всебічну підтримку та співпрацю.

 

З повагою

Ректор,

радник делегації України на саміті "Ріо+5”              Юрій Туниця

 

Паралельно з цим у січні 2001 р. ми звернулися до Пре­зи­дента України з листом, у якому пропонувалося ввести в щорічне Послання Президента до Верховної Ради ідею створення ЕКЗ.

 

Президентові України

п. Л.Д.Кучмі

Вельмишановний Леоніде Даниловичу!

Пропоную ввести в Послання Президента до Верховної Ради України цілісну ідею: створення Екологічної Конституції Землі та органів контролю за дотриманням норм цього міжнародно-правового акта — Ради Екологічної Безпеки, Міжнародного Екологічного Суду, Міжнародного Екологічного Банку.

Перша частина ідеї щодо створення міжнародно-правового акта екологічної безпеки була проголошена Президентом України 27 червня 1997 р. на сесії Генеральної Асамблеї ООН, друга — щодо створення відповідних органів — 15 грудня 2000 р. у Зверненні Президента з нагоди закриття ЧАЕС.

Оприлюднення цієї неординарної ідеї у цілісному вигляді та її підтримка Верховною Радою і засобами масової інформації сприятиме конструктивному вирішенню як постчорнобильських проблем України, так і проблеми глобальної екологічної безпеки.

Додаток: Проект пропонованої вставки до Послання на       1 стор.

5 січня 2001 р.

 

Оскільки ми не отримали  відповіді на лист до Президента України від 5 січня 2001 р., вирішили звернутися до нього повторно 28 лютого 2001 р. 

 

 

Вельмишановний Леоніде Даниловичу!

Роздуми над Вашим спілкуванням з телеглядачами 25 лю­то­го цього року наштовхнули мене на думку про доцільність внести до Послання Президента до Верховної Ради України проголо­шену Вами в ООН ідею створення міжнародно-правового акта екологічної безпеки (Екологічної Конституції Землі) та органів виконання норм цього акта — Ради Екологічної Безпеки, Міжна­родного Екологічного Суду, Міжнародного Екологічного Банку.

Ця неординарна ідея, яку неспроможна відкинути жодна політична кон’юнктура і заперечити жодна політична сила, була висловлена Вами двічі: перша частина ідеї щодо створення міжнародно-правового акта екологічної безпеки — 27 червня 1997 р. на сесії Генеральної Асамблеї ООН, друга — щодо створення відповідних органів — 15 грудня 2000 р. у Зверненні з нагоди закриття ЧАЕС. Причому, у Зверненні справедливо наголошено на необхідності “перевести цю пропозицію на практичну основу”.

Оприлюднення ідеї у цілісному вигляді у Посланні до Верховної Ради і підтримка її засобами масової інформації сприятиме конструктивному вирішенню як постчорнобильських проблем України, так і проблеми глобальної екологічної безпеки.

До речі, шанси на реалізацію ідеї на спецсесії ГА ООН “Ріо+10” в наступному році зростають у зв’язку з підтримкою її чотирма країнами з чотирьох континентів Землі — Бразилії, Німеччини, Сінгапуру та Південної Африки.

Додаток: Орієнтовний текстт пропонованої вставки до Послання на 1 стор.

28 лютого 2001 р.

Додаток до листа Українського державного лісотехнічного університету (м. Львів) від 28.02.2001 р.

До проекту Послання Президента України до Верховної Ради

 

У зв’язку з підготовкою України до спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+10” у 2002 р., хочу ще раз повернутися до ідеї, яку проголосив у 1997 р. на спецсесії Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+5” та у Зверненні 2000 року з нагоди закриття Чорнобильської АЕС. Вона полягає у необхідності розробки міжнародно-правового акта екологічної безпеки всіх країн світу — Екологічної Конституції Землі — та створенні відповідних органів, покликаних забезпечувати дотримання норм цього міжнародно-правового акта — Ради Екологічної Безпеки, Міжнародного Екологічного Суду, Міжна­родного Екологічного Банку.

Цю ідею не може заперечити жодна політична сила і відкинути на задній план жодна політична кон’юнктура. Між іншим, її вже підтримали чотири країни з чотирьох континентів Землі — Бразилія, Німеччина, Сінгапур та Південна Африка.

Думаю, зрозуміло всім, що переведення цієї ідеї на практичну основу матиме винятково важливе значення для отримання Україною законної міжнародної фінансової допомоги на ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи, а також для порятунку людської цивілізації від глобальної екологічної загрози.

Тому, просив би Верховну Раду підтримати цю ідею. Науковцям рекомендую опрацювати усі її аспекти, дипломатам — тримати руку на пульсі і зробити все можливе для її реалізації на міжнародному рівні, а засобам масової інформації — надати ідеї відповідного розголосу.

Лише спільними зусиллями можна домогтися і міжнародної фінансової підтримки і конструктивного вирішення цієї життєво важливої проблеми як для України, так і для світової спільноти.

*   *   *

Ми сподівалися, що запропонована вставка до Послання Президента Верховній Раді України легко “впишеться” у текст Послання, чим підтвердить послідов­ність заяв нашого Президента і, головне, дасть імпульс активнішій роботі мініс­терств і відомств щодо підготовки ідеї ЕКЗ на саміт Землі “Ріо+10”. Проте на лист від 28 лютого 2001 р. зі сторони Адміністрації Президента України не було жодної реакції, запропонований текст до Послання не було введено.

Водночас, світова спільнота також працює над проблемами, які є дуже близькими до ідеї Екологічної Конституції Землі. Так, в листопаді 1999 року в INTERNET було оприлюднено проект Хартії Землі, який є дуже цікавим з точки зору вирішення проблеми реалізації ідеї Екологічної Конституції Землі.

---