ПРОЕКТ „ЛІКАРНІ 2002"

Процес відокремлення України, який розпочався у 1991 році і досі продовжується , призвів до погіршеня всіх економіко-соціальних показників. 10 років тому в Україні були стандарти, що їх можна було порівняти з стандартами інших європейських країн. Проте після відокремлення від Радянського Союзу економіка занепала та виробництво знизилось на 50%. На додаток, Україні постійно потрібно враховувати наслідки атомного зараження. Семен Глузман, директор найбільшої в Україні психітричної лікарні, президент Комітету з Прав Людини та Секретар „Ukrainian Psychiatric Association", виключає існування прямого зв'язку між радиоактивним забрудненням та збільшенням деяких патологій ( нейро-психіатричних захворювань, збільшення випадків самогубства). Проте лікар Глузман навів жахливу цифру: у мільйона людей з'явились проблеми внаслідок вибуху на реакторі Чернобильської АС та виходурадіаційних речовин.

Необхідно сконцентрувати ресурси на превентивній допомозі, санітарному вихованні та програмах суспільного здоров'я.Система неформальної плати (лікар заробляє в сереньому 50 євро на місяць і для того,щоб прожити змушений брати платню з людей, які до нього приходять) не підходить бідному населенню. Політичній владі з питань медицини слід кинути сили на встановлення відповідного фінансуванння, ефективінсть та справедливість. Люди, які не можуть розраховувати на зарплатню, що могла б бути порівняна з европейською, „просто" повинні шукати шляхи для виживання. Існує чітка різниця між здоров'ям багатого та бідного населення. В Україні, Росії та Вірменії кожа сьома дитина страждає від недоїдання. Стрімко зріс рівень захворювань на СНІД в Росії та Україні. За даними на кінець 2000 року з 700.000 хворих на СНІД в країнах на шляху розвитку приблизно 90% проживають в цих країнах. Останні цифри UNAIDS свідчать про подальший та значний ріст та показують, що епідемія поширилась на все населення.

Зарплатня середнього працівника в Україні є прилизно 40 евро на місяць. Найбільшу проблему становлять витрати на комунальні послуги на міський транспорт.

Становище дітей викликає стурбованість.

Багато дітей не мають можливості відвідувати середню школу , тому що вони проживають у забутих селах та не мають фінансових та фізичних можливостей дістатись більших центрів.

За радянських часів країна гарантувала транспортне забезпечення для школярів, проте зараз жодний орган не вважає, що вирішення цих питань входить в їх обов'язки. Таким чином, діти з соціально незахищених верст населення приречені не мати майбутнього, тому що без освіти вони можуть розраховувати лише на чорну роботу.

Представники асоціації Amici dei Bambini Україна після ознайомлення з теперішньою ситуацією опрацювали програму, що передбачає роботу в Києві та, як другий етап, можливе разширення діяльності.

На цій першій стадії, проект буде направлений на дві найбільші лікарні у всій Україні, які займаються лікуванням дітей з раковими захворюваннями.

Григорій Климнюк є головним лікарем Дитячого онкологічного відділення (найважливіший заклад в Україні з дитячих ракових захворювань) а також Головний дитячий онколог МОЗ України. Він працює в Інституті онкології м. Києва. Заробляє приблизна 50 евро на місяць, як і всі лікарі в Україні, але завжди піклується про своїх дітей. За рік в Онкологічному інституті лікуються 200-250 дітей. Тут працюють 10 лікарів та два анастезіолога. На рік вони роблять 100-150 операцій.

Зараз в дитячому онкологічному відділенні проходять лікування 40 дітей віком від 0 до 15 років. Курс лікування триває від декількох місяців до року з половиною. Діти, які проходять курс хіміотерапії, на деякий час їдуть додому, а потім знову повертаються до лікарні для огляду та терапії. На час перебування в лікарні ніхто з викладачів не займається дітьми і часто вони втачають учбовий рік. Таким чином, в закладі перед початком діяльності асоціації Amici dei Bambini Україна ніхто не займався вихованням дітей. Матері проживають у відділенні з дітьми. Декілька років тому, батьки повинні були привозити їжу з дому; зараз, завдяки німецькій організації, яка надає 8000 марок на місяць, у відділенні є їдальня. У дитячих невеличких палатах стоять по чотири лііжка, вона чисті, але не асептичні.

Пакети з продуктами першої необхiдостi для родин, якi переживають економiчну кризу пiсля розпаду Радяньського Союзу, є важливою пiдтримкою. З лютого ж розпочала роботу й лiкар, яка спецiалiзується на педiатрiї, Анна. Вона проводить огляди та медичнi консультацiї для 120 дiтей та ?х родин.

Тільки дітям, які до чотирьох років та проживають у Будинках дитини, державних закладах, що примають дітей сиріт або дітей з соціально незахищених родин, надається безкоштовна хірургічна допомога. Між тим, за всі операції в Україні необхідно платити.

Іноді діти, які особливо послабли через терапію ліками та хіміотерапію, хворіють на інфекційні захворювання, серед яких й гепатит Б.

Процентний показник виліковувань ракових захворювань у світі 76%, в Україні - 50%.

Між тим, не існують статистичні дані випадків загострення хвороби у дітей, які вже пройшли курс хіміотерапії.

Деяких дітей доводиться годувати за допомогою зонду, але не вистачає спеціального харчування.

Не вистачає приладів для автоматичного вимірювання тиску. Не вистачає реактивів для проведення аналізів на приладах. Не вистачає дезінфекуючих засобів.

Деякі міжнародні німецькі та іспанські організації подарували найсучасніші прилади, але Інститут не може їх використовувати за двох причин: через величезну ціну реактивів та запчастин і через те, що ці запчастини необхідно привозити ззакордону. Високий рівень необхідності змушує дітей робиит аналізи в інших лікарнях, де менш точні прилади часто дають невірні результати.

У дитячому онклогічному відділенні асоціація Amici dei Bambini Україна проводять низку діяльності (виховна діяльність, ляльковий театр, гурточок малювання).

Обласна лікарня в м.Києві (тут обслуговують 2000000 мешканців області, серед яких 400000 діти, виключаючи сам Київ) була побудованан у 1974 році. З тих пір не були проведені ремонтні роботи як самого закладу, так і приладів.

Палати, де живуть по чотири динити з матерями в кожній іноді в жахливому стані.

Батьки готують їжу для себе та для дітей у неприлаштованій для цього кімнаті. Самі медсестри сплять троє-четверо у дуже маленьких кімнатках. Відділення містить 40 ліжок для дітей з онкологічними захворюваннями.

Тут приймають дітей віком від 0 до 18 років. 100-150 проходять обстеження амбулаторно. Також є і діти, які мали позитивну реакцію на терапію та зараз періодично приїздять до лікарні тільки для огляду.

Пацієнти знаходяться у відділенні щонайменше вісім місяців. Через те, що вони з усієї області Києва, у випадках, коли дорога є занадто довгою, на час проходження курсу терапії діти залишаються у лікарні.

Ця лікарня є єдиною в Україні, де проводяться операції з пересадки спинного мозку (трансплантанти,взяті у самого пацієнта або у людей з тією ж групою крові).

На національному рівні не існує донорської структури. Між тим, для того, щоб записатись до реєстру інших європейських країн, необхідно внести суму, яку не може собі дозволити лікарня.

В цій лікарні теж дітям не надається можливість займатись за шкільною програмою. У відділенні, також, з дітьми не ведеться й виховна діяльність.

Натомість, в лікарні з дітьми працює психолог. Психолог проводить роботу як з неповнолітніми, які мають довго залишатись в лікарні, так і з батьками, що часто не розуміють необхідність підтримувати дітей у такий складний період їх зростання та становлення.

Коли є можливість, вона проводить сімейні консультації.

Нажаль, в лікарні немає спеціального приміщення для організації консультацій.

Психолог працює на волонтерських засадах. Офіційно, ця посада не передбачена керівництвом лікарні. На кожне прохання медиків, адміністрація дає негативну відповідь, посилаючись на проблеми фінансування.

Також існує відділення призначене для дітей, які перенесли трансплантацію.

В наступний три-річний термін асоціація Amici dei Bambini Україна планує зробити наступне:

1. Придбати та надати у використання двох лікарень лікарськи препарати першої необхідності (що їх не може гарантувати Національна Медична Служба), та які входять до реєстру відповідного міністерства.

2. Організація та керівництво соціально-виховної діяльності для дітей, які знаходяться в лікарні через проведення рекреативної, шкільної та соціальної діяльності.

3. Надання допомоги родинам з логістичної, юридичної та психо-соціальної точки зору.

Перша зустріч волонтерів асоціації Amici dei Bambini з дитячим відділенням Онкологічного Інституту в Києві

Київ, 15 січня 2001 року

Сьогодні чудовий день. Лікарня занурена у зелень. „ Це єдине багатство, що ми маєм." - сказала лікар, яка нас супроводжувала.

Ніхто нас не підготував до того, що ми там побачили. Відвідання лікарні, побуваної підчас II Світової Війни: облуплені та потріскані стіни, убиральні та сходи у жахливому стані, конденсат на стінах, прилади в коробках, що стоять по закутках.

По коридору медсестра з довгим каштановим волоссям везе на інвалідних кріслах двох дівчаток. Обидві вони без волосся.

Одна з них дуже худа, тому що її годують через зонд. Друга сидить в кумедні червоних штанцях... Їй ампутували одну ногу. Через це, у неї на 70% зросли шанси вилікуватись.

Лікар Григорій наприкінці зустрічі зазначив: „У вас такий розстроєний вигляд."

Потім додає з викарбованою на обличчі відкритою посмішкою, що за декілька місяців до цього можна призвичаїтись: „ Не все так погано, якщо хочете, я можу показати вам здорових дітей."

Ця покірна людина, Григорій, є Головний дитячий онколог України.

Батьки, переживаючи за своїх дітей, переслідують його з медичними картками до машини. Він спокійно слухає, в н-ний раз пояснює терапію, радить, Він заробляє 251 гривень на місяць (приблизно 50 євро).

Іноді не отримує зарплатні на протязі чотирьох-п'яти місяців. Але покинути роботу, про це навіть не йде річ.

Діти у відділенні чекають на нього.