9-го листопада українською греко-католицькою парафією Св. Миколая в Нюрнберзі відзначалися 70 роковини голодомору в Україні.

Подія розпочалася в храмі Св. Віллібальда скорботньою панахидою за всіх трагічно померлих. Після завершення священником Богданом Пушкарем заупокійного служення відзначення продовжилося в парафіяльній домівці. Колишній директор бурштинської школи, вчителька української літератури Оксана Гузар зробила цікавий та пізнавальний історичний екскурс в ті жахливі роки нашої минувшини. Також нею були зачитані найбільш промовисті уривки з художніх творів вітчизняних авторів-свідків більшовицької вакханалії в Україні. "Впродовж існування комуністичного режиму Україна пережила три голоди, а тепер, маючи довгоочікувану та вистраждану поколіннями незалежність та так звану демократію, маємо, на жаль, і четвертий",- висловила свою думку пані Оксана.

Докторант кафедри вимірювальної техніки Ерланґенського університету Роман Вельґан закликав присутніх підтримати широкомасштабну міжнародну акцію, розпочату в травні цього року українською діаспорою в Канаді (а саме Ukrainian-Canadian Civil Liberties Association), по відкликанню Пуліцерівської премії американського журналіста Волтера Дюранті. В 30-х роках минулого сторіччя пан Дюранті був московським кореспондентом газети "Нью-Йорк Таймс", але свідомо замовчував голодомор, хоча подорожував Україною і бачив страшні картини голоду. За репортажі про радянські плани реформування економіки 1932-го року він здобув Пуліцерівську премію - найвищу нагороду журналістів Америки. А українська трагедія залишилася замовчаною, бо, зі свідчень професора Колумбійського університету Марка фон Гагена, "Дюранті прийняв сталінське виправдання жорстокості режиму, а саме, що росіяни, українці та інші народи є настільки відсталими та примітивними, що їм була потрібна диктатура". Цього року, з нагоди 70 роковин голодомору, на адресу Пуліцерівського комітету з усього світу були надіслані десятки тисяч поштівок та листів з вимогою встановлення історичної справедливості. До цих голосів приєдналися і українці, що мешкають в Нюрнберзі та його околицях: був проведений збір підписів. Але питання ще й досі залишається відкритим.

В кінці вечора відбувся показ фільму Олеся Янчука "Голод-33". В навмисно чорно-білій стрічці, знятій за романом Василя Барки "Жовтий князь", на прикладі доведеної до кричущої бідності української родини з шести чоловік (з яких під кінець в живих залишиться лише маленький хлопчик, та й то не відомо чи на довго) показана доля більшої частини українського селянства початку 30-х років. Нема сенсу розповідати про події в фільмі - про них свідчить сама історія. Неймовірно боляче дивитися цей фільм, боляче його згадувати. Але яким прикрим би не був вчорашній день, ми забов'язані його памятати. Щоб чомусь навчитися самим, щоб навчити прийдешні покоління. І щоб ніхто нам не закинув, що історія ще нікого нічому не навчила.

Надія Шкварчук