From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: На: ЭТРУСКИ - древнеукраинское племя, переселившееся из Прикарпатья и Галичины в Северную Италию:>
Date: 1 серпня 2004 р. 23:18
"an_onlooker" wrote in message news:[email protected]...
> Olexandr Franchuk пишет:
>>
>> Цікавий справді феномен повсюди бачим ми щодень. Ті,
>> саме якраз ті особи, які претендують українську історію
>> натягнути на кагал щойно чи давніше обрусєвшіх інородцов,
>> лають з усіх сил усіма можливими і неможливими способами
>> саме якраз те, що намагаються украсти в українського народу,
>> - українську історію. Нащо б це, коли вона така погана і нічого
>> не варта, красти її з таким азартом?
>
> Пане Олександре, и Вы туда же? Ну-ка, поменьше
> витриола, а поболее фактов:
>
> 1. Кто крадет чью историю и каким образом?
Може Ви думаєте інакше, що в російського народу є своя,
відмінна від історії українського народу історія, але ось факти,
- в 4 класі в російських школах, кккколи пооцікавитись, що вчать з
історії, то легко побачити ну от наприклад:
.-------------->
Урок литературного чтения "Откуда пошла русская земля..."
[...]
V. Знакомство с фрагментом летописи "И повесил Олег щит
свой на вратах Царьграда" У. Перенесемся в далекие времена.
Начало Х века. Населению Древней Руси не раз приходилось
отражать нападения воинственных соседей - греков, варягов,
хазар, печенегов. И киевские князья, в свою очередь, совершали
военные походы против врагов, в том числе и против богатейшего
государства - Византии (в настоящее время на этой территории
находится Турция). Столицей Византии был город Константинополь,
или, как на Руси называли его, Царьград.
<-----------------.
( http://edu.rin.ru/html/2847.html )
> 2. Считаете ли Вы этруссков и галлов украинцами?
Боже упаси - я й і тих москвичів, тато з мамою яких досі живуть в
Україні і з роду-віку українці, не ризикну називати українцями, а що
вже казати про етрусків з галлами. Правда, що стосується москвичів,
нормальних людей, то це виключно через те, що називати їх
українцями, це практично намагатися ускладнити їм життя, чого я
жодним чином робити наміру не маю.
>> До речі цікаво, збираються відзначати 300 років Росії, чи ні?
>> Досить таки круглюнька дата. Скоро (2013) буде 300 років, як
>> вийшов указ Петра І про перейменування Московії на Росію,
>> він датується 1713 роком. Знаменна дата, а урочистих сурм
>> одначе наразі щось не чути.
>
> А не приведете ли достоверную ссылочку на сам этот
> указ?.. А то столько от Вас интересной информации
> поступило...
Сам указ - чи його копія - принаймні до початку 90-х років зберігався
в музеї Полтавської битви в м. Полтаві. Як воно зараз, не дуже певен,
особливо ж після того, як про цей документ зайшла мова. А мова йде
щось біля 5 років, коли не більше.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: На: ЭТРУСКИ - древнеукраинское племя, переселившееся из Прикарпатья и Галичины в Северную Италию:>
Date: 2 серпня 2004 р. 15:57
"an_onlooker" wrote in message news:[email protected]...
> Olexandr Franchuk пишет:
>> "an_onlooker" wrote in message news:[email protected]...
>>> Olexandr Franchuk пишет:
>>>>
>>>> Цікавий справді феномен повсюди бачим ми щодень. Ті,
>>>> саме якраз ті особи, які претендують українську історію
>>>> натягнути на кагал щойно чи давніше обрусєвшіх інородцов,
>>>> лають з усіх сил усіма можливими і неможливими способами
>>>> саме якраз те, що намагаються украсти в українського народу,
>>>> - українську історію. Нащо б це, коли вона така погана і нічого
>>>> не варта, красти її з таким азартом?
>>>
>>> Пане Олександре, и Вы туда же? Ну-ка, поменьше
>>> витриола, а поболее фактов:
>>>
>>> 1. Кто крадет чью историю и каким образом?
>
>> Може Ви думаєте інакше, що в російського народу є своя,
>> відмінна від історії українського народу історія, але ось факти,
>> - в 4 класі в російських школах, коли поцікавитись, що вчать з
>> історії, то легко побачити ну от наприклад:
>> .-------------->
>> Урок литературного чтения "Откуда пошла русская земля..."
>> [...]
>> V. Знакомство с фрагментом летописи "И повесил Олег щит
>> свой на вратах Царьграда" У. Перенесемся в далекие времена.
>> Начало Х века. Населению Древней Руси не раз приходилось
>> отражать нападения воинственных соседей - греков, варягов,
>> хазар, печенегов. И киевские князья, в свою очередь, совершали
>> военные походы против врагов, в том числе и против богатейшего
>> государства - Византии (в настоящее время на этой территории
>> находится Турция). Столицей Византии был город Константинополь,
>> или, как на Руси называли его, Царьград.
>> <-----------------.
>> ( http://edu.rin.ru/html/2847.html )
>
> Ну и где же здесь подмена? И почему, по Вашему,
> это только украинская история?..
Як до вас туго доходить :-(
Скільки це Вам треба, щоб зрозуміти, що коли ніякого спільного
походження в українського й російського народів нема, а це очевидно
навіть і неспеціалісту, то й і спільність історії - це цілковита фальш.
Св'ятослав, Олег, Володимир, Ярослав Мудрий, Данило Галицький,
а також й і нші діячі давньої Русі - це частка _української_ історії.
Яка до російської історії хоч і має деяке відношення, але не більше,
аніж скажімо до історії Польщі. Навіть як на мою скромну думку
можливо що менше.
Росіянам слід вивчати історію свого власного російського народу,
замість викидати геть на сміття память про своїх справжніх предків,
вивчаючи хоч і славну славну історію, але чужу історію - історію
сусіднього українського народу.
Невже Ви не помічаєте, що це ж фундаментальна диверсія проти саме
якраз перш за все російського народу? Це ж приниження його гідності,
гідності цілого російського народу, заставляти його вивчати чужу
крадену історію.
>>> 2. Считаете ли Вы этруссков и галлов украинцами?
>
>> Боже упаси - я й і тих москвичів, тато з мамою яких досі живуть в
>> Україні і з роду-віку українці, не ризикну називати українцями, а що
>> вже казати про етрусків з галлами. Правда, що стосується москвичів,
>> нормальних людей, то це виключно через те, що називати їх
>> українцями, це практично намагатися ускладнити їм життя, чого я
>> жодним чином робити наміру не маю.
>
> Усложнить жизнь? Ну, даете. Кстати, живой пример
> Олегу Адамскому о жертвах пропаганды.
> А насчет этрусков - значится, один Багмет в это
> верит... А чего же Вы здесь так взорвались-то
> тогда, ась?
Де це Ви якісь вибухи помітили цікаво? Разом з тим
коли люди, які самі _ніякого_ відношення до української історії не
мають, замість займатися історією свого власного рідного їм народу,
усіма силами своїми постійно намагаються запаскудити українську
історію, одночасно (!) намагаючись саме якраз цю ж історію
натягнути на інший (російський) народ, то це все має вигляд ну
вже через край закрученої-перекрученої безглуздої брехні. А мені,
не знаю як Вам, привселюдна брехня (не тільки привселюдна)
подобається не дуже. Як Ви думаєте, коли нормально, то як слід
називати таких паскудних брехунів? Якщо врахувати до того ж, що у
кожного з них національність - відсутня?
>>>> До речі цікаво, збираються відзначати 300 років Росії, чи ні?
>>>> Досить таки круглюнька дата. Скоро (2013) буде 300 років, як
>>>> вийшов указ Петра І про перейменування Московії на Росію,
>>>> він датується 1713 роком. Знаменна дата, а урочистих сурм
>>>> одначе наразі щось не чути.
>>>
>>> А не приведете ли достоверную ссылочку на сам этот
>>> указ?.. А то столько от Вас интересной информации
>>> поступило...
>
>> Сам указ - чи його копія - принаймні до початку 90-х років зберігався
>> в музеї Полтавської битви в м. Полтаві. Як воно зараз, не дуже певен,
>> особливо ж після того, як про цей документ зайшла мова. А мова йде
>> щось біля 5 років, коли не більше.
>
> Ой ли? В музее Полтавской битвы? Интересное
> место для такого, по Вашему, судьбоносного указа.
> Тем более, принятого аж через 4 года после самой
> битвы.
> Кстати, а может в том музее еще и протокол того
> конкурса красоты языков найдется?
До речі, В.О.Ключевский у своєму "Курс русской истории" пише:
"Наша история открывается тем явлением, что восточная ветвь славянства,
потом разросшаяся в русский народ, вступает на русскую равнину из одного
ее угла, с юго-запада, со склонов Карпат"
Як на мою скромну думку, коли стосовно російського народу, то це повний
абсурд, коли Ви звісно не проти.
> А пока жду текста указа.
Ви перше просили ссилочку, я Вам її ніби надав.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: На: ЭТРУСКИ - древнеукраинское племя, переселившееся из Прикарпатья и Галичины в Северную Италию:>
Date: 2 серпня 2004 р. 19:00
"an_onlooker" wrote in message news:[email protected]...
> Olexandr Franchuk пишет:
>> "an_onlooker" wrote in message news:[email protected]...
>>> Olexandr Franchuk пишет:
>>>> "an_onlooker" wrote in message news:[email protected]...
>>>>> Olexandr Franchuk пишет:
>>>>>>
>>>>>> Цікавий справді феномен повсюди бачим ми щодень. Ті,
>>>>>> саме якраз ті особи, які претендують українську історію
>>>>>> натягнути на кагал щойно чи давніше обрусєвшіх інородцов,
>>>>>> лають з усіх сил усіма можливими і неможливими способами
>>>>>> саме якраз те, що намагаються украсти в українського народу,
>>>>>> - українську історію. Нащо б це, коли вона така погана і нічого
>>>>>> не варта, красти її з таким азартом?
>>>>>
>>>>> Пане Олександре, и Вы туда же? Ну-ка, поменьше
>>>>> витриола, а поболее фактов:
>>>>>
>>>>> 1. Кто крадет чью историю и каким образом?
>>>
>>>> Може Ви думаєте інакше, що в російського народу є своя,
>>>> відмінна від історії українського народу історія, але ось факти,
>>>> - в 4 класі в російських школах, коли поцікавитись, що вчать з
>>>> історії, то легко побачити ну от наприклад:
>>>> .-------------->
>>>> Урок литературного чтения "Откуда пошла русская земля..."
>>>> [...]
>>>> V. Знакомство с фрагментом летописи "И повесил Олег щит
>>>> свой на вратах Царьграда" У. Перенесемся в далекие времена.
>>>> Начало Х века. Населению Древней Руси не раз приходилось
>>>> отражать нападения воинственных соседей - греков, варягов,
>>>> хазар, печенегов. И киевские князья, в свою очередь, совершали
>>>> военные походы против врагов, в том числе и против богатейшего
>>>> государства - Византии (в настоящее время на этой территории
>>>> находится Турция). Столицей Византии был город Константинополь,
>>>> или, как на Руси называли его, Царьград.
>>>> <-----------------.
>>>> ( http://edu.rin.ru/html/2847.html )
>>>
>>> Ну и где же здесь подмена? И почему, по Вашему,
>>> это только украинская история?..
>
>> Як до вас туго доходить :-(
>> Скільки це Вам треба, щоб зрозуміти, що коли ніякого спільного
>> походження в українського й російського народів нема, а це очевидно
>> навіть і неспеціалісту, то й і спільність історії - це цілковита фальш.
>> Св'ятослав, Олег, Володимир, Ярослав Мудрий, Данило Галицький,
>> а також й і нші діячі давньої Русі - це частка _української_ історії.
>> Яка до російської історії хоч і має деяке відношення, але не більше,
>> аніж скажімо до історії Польщі. Навіть як на мою скромну думку
>> можливо що менше.
>
> Да твердите сколько хотите, будь ласка. Можете
> заодно летописи переписать. Только почему бы Вам
> тогда туда и этрусков с троянцами не вставить
> (равно как и галлов)?
Ваша ідея переписати літописи ну настільки не нова, що
вони усі без винятку вже даавно (в 15-16 сторіччі, коли я
не помиляюсь) переписані.
А згодитися з тим очевидним фактом, не заперечувати його,
що Св'ятослав, Олег, Володимир, Ярослав Мудрий і
Данило Галицький, а також й нші діячі давньої Русі, не
приймали участі в історії російського народу, це досить таки
розумно з Вашого боку.
Розумію Вас, неохота бути посміховиськом, чи не так?
>> Росіянам слід вивчати історію свого власного російського народу,
>> замість викидати геть на сміття память про своїх справжніх предків,
>> вивчаючи хоч і славну славну історію, але чужу історію - історію
>> сусіднього українського народу.
>
> Ну-ну. Four legs good, two legs bad.
> Бубните-бубните. Будут аргументы, пишите.
Це що ж, невже Ви справді вважаєте, що росіянам не слід
вивчати історію свого власного рідного російського народу,
а треба продовжувати й надалі викидати геть на сміття
память про своїх справжніх предків, вивчаючи хоч і славну
історію, але чужу історію - історію сусіднього українського
народу?
>> Невже Ви не помічаєте, що це ж фундаментальна диверсія проти саме
>> якраз перш за все російського народу? Це ж приниження його гідності,
>> гідності цілого російського народу, заставляти його вивчати чужу
>> крадену історію.
>
> Во-во. Опять же, пане Олександре, бубните дальше
> - фактов как не было, так и нет.
Це що ж, невже Ви справді не помічаєте, що це не що
інше, а фундаментальна диверсія проти саме якраз
перш за все російського народу, що це приниження його
гідності, гідності цілого великого російського народу,
заставляти його вивчати чужу крадену українську історію?
>>>>> 2. Считаете ли Вы этруссков и галлов украинцами?
>>>>
>>>> Боже упаси - я й і тих москвичів, тато з мамою яких досі живуть в
>>>> Україні і з роду-віку українці, не ризикну називати українцями, а що
>>>> вже казати про етрусків з галлами. Правда, що стосується москвичів,
>>>> нормальних людей, то це виключно через те, що називати їх
>>>> українцями, це практично намагатися ускладнити їм життя, чого я
>>>> жодним чином робити наміру не маю.
>>>
>>> Усложнить жизнь? Ну, даете. Кстати, живой пример
>>> Олегу Адамскому о жертвах пропаганды.
>>>
>>> А насчет этрусков - значится, один Багмет в это
>>> верит... А чего же Вы здесь так взорвались-то
>>> тогда, ась?
>>
>> Де це Ви якісь вибухи помітили цікаво? Разом з тим
>> коли люди, які самі _ніякого_ відношення до української історії не
>> мають, замість займатися історією свого власного рідного їм народу,
>> усіма силами своїми постійно намагаються запаскудити українську
>> історію, одночасно (!) намагаючись саме якраз цю ж історію
>> натягнути на інший (російський) народ, то це все має вигляд ну
>> вже через край закрученої-перекрученої безглуздої брехні. А мені,
>> не знаю як Вам, привселюдна брехня (не тільки привселюдна)
>> подобається не дуже. Як Ви думаєте, коли нормально, то як слід
>> називати таких паскудних брехунів? Якщо врахувати до того ж, що у
>> кожного з них національність - відсутня?
>
> Ой, пане Олександре, разговор был, как Вы помните,
> о этрусках - украинцах и галлах - галичанах. А Вы
> вдруг с праведным гневом о другом. Хотя Ваша
> концепция истории действительно мало чем лучше
> таковой от Плачинды...
Щось Ви дуже туманно виражатись почали, шановний
Максе, не вірю, що Ваш шановний інтелект вже ну так
грунтовно став підсідати :-(
Для того ж, щоб Ви ще раз переконалися, що розмова
про етрусків з галлами у нас з Вами давно вже
вичерпалась, я лишаю вище свої стосовні до них фрази
з чотирма правими кутиками і Ваші після них з трьома,
де Ви прямо даєте зрозуміти, що Ви чітко уяснили мою
позицію стосовно етрусків та галлів. А на випадок, коли
Ви вже вспіли отупіти так скоро (не вірю в це), то наведу
Ваше шановне питання після завершення розмови про
етрусків та галлів до мене:
"А насчет этрусков - значится, один Багмет в это верит...
А чего же Вы здесь так взорвались-то тогда, ась?"
Моя ж концепція історії українського народу - що вона
належить саме якраз українському народу, а росіян
принижують, це ж натуральне приниження великого
російського народу - заставляти його замість своєї власної
історії вивчати історію чужого українського народу, що Вам
в ній не подобається? Сподіваюся, Ви спроможетесь
змусити свій інтелект напружитись достатньо як для того,
щоб зуміти прямо сказати що, замість слизькатись тут, як
корова на льоду.
>>>>>> До речі цікаво, збираються відзначати 300 років Росії, чи ні?
>>>>>> Досить таки круглюнька дата. Скоро (2013) буде 300 років, як
>>>>>> вийшов указ Петра І про перейменування Московії на Росію,
>>>>>> він датується 1713 роком. Знаменна дата, а урочистих сурм
>>>>>> одначе наразі щось не чути.
>>>>>
>>>>> А не приведете ли достоверную ссылочку на сам этот
>>>>> указ?.. А то столько от Вас интересной информации
>>>>> поступило...
>>>>
>>>> Сам указ - чи його копія - принаймні до початку 90-х років зберігався
>>>> в музеї Полтавської битви в м. Полтаві. Як воно зараз, не дуже певен,
>>>> особливо ж після того, як про цей документ зайшла мова. А мова йде
>>>> щось біля 5 років, коли не більше.
>>>
>>> Ой ли? В музее Полтавской битвы? Интересное
>>> место для такого, по Вашему, судьбоносного указа.
>>> Тем более, принятого аж через 4 года после самой
>>> битвы.
>>>
>>> Кстати, а может в том музее еще и протокол того
>>> конкурса красоты языков найдется?
>>
>> До речі, В.О.Ключевский у своєму "Курс русской истории" пише:
>> "Наша история открывается тем явлением, что восточная ветвь славянства,
>> потом разросшаяся в русский народ, вступает на русскую равнину из одного
>> ее угла, с юго-запада, со склонов Карпат"
>> Як на мою скромну думку, коли стосовно російського народу, то це повний
>> абсурд, коли Ви звісно не проти.
>
> А при чем здесь Киевский вокзал? Я Вас про указ
> спрашивал, а не про теорию Ключевского, к нему
> никакого отношения не имеющую.
Про указ мова нижче, шановний Максе.
Тут же я Вас мовою предків російського
народу (за Ключевським) питаю, з чим Ви тут згодні?
З твердженням Ключевського:
.-------------->
Наша история открывается тем явлением, что восточная
ветвь славянства, потом разросшаяся в русский народ,
вступает на русскую равнину из одного ее угла, с юго-запада,
со склонов Карпат
<--------------.
чи з тим, що це твердження є повним абсурдом,
коли стосовно російського народу?
>>> А пока жду текста указа.
>>
>> Ви перше просили ссилочку, я Вам її ніби надав.
>
> Ссылочку?? Что кто-то где-то чегой-то видел, а
> уже этого там нету?? Интересная ссылочка...
> Так где же указ? А нету, так не обижайтесь - веры
> Вашему указу не больше, чем деду Морозу с tooth
> fairy (не знаю, как она будет по русски или по
> украински...) А на обсуждение мифов, сочиненных
> непонятно кем, уж извините - времени жалко.
Це Ви що ж, таким макаром натякаєте, що указ Петра І
від 1713 року про перейменування Московії на Росію,
який там в музеї бачили багато людей, уже щез, зник,
пропав, накивав п'ятами, корова язиком його злизала?
- чи просто невеличка пожежа ойойоооой рапттом сталась
саме причому якраз в тому місці, де лежав указ - і він
уже тепер в музеї Полтавської битви не числиться?
І зник він звідти ну зовсім не для того, щоби бути
опублікованим в інтернеті?
Що ж, з огляду на те, що директорами такого типу
установ, як музей Полтавської битви, всюди в Україні
зараз є бувші секретарі райкомів КПСС та працівники
КГБ на пенсії, навряд чи цьому зникненню, якщо воно
дійсно сталось, слід надто дивуватися.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 3 серпня 2004 р. 15:40
Хоч шановний Сковородкін не бачить різниці між народом і
державою, але походження російської та української також
і держав - не тільки народів - ну дуже різне.
А брехуни, які принижують великий російський народ,
навязуючи йому замість своєї рідної російської історії історію
чужого українського народу - ну дуже підлі
"P.Skovorodkin" wrote in message news:[email protected]...
> Эмблемой НТС с 1936 года является "трезуб" - родовой знак князя Владимира
> Святого, принесшего нам свет христианского учения. Это - старейший наш
> государственный знак, символ единства Русской земли во времена, когда она
> создавалась, когда в ней уравновешались княжеское и демократическое начала.
> Этот знак можно найти на монетах, печатях, знамёнах, оружии и грамотах
> времён св. Владимира, Ярослава Мудрого и Андрея Боголюбского; на кирпичах
> Десятинной церкви в Киеве, в Гродненской и Суздальской землях, в Смоленске,
> Полоцке, Риге, Нежине, Галиче и Дорошине на Буге.
> В качестве значка НТС, "трезуб" золотого цвета вписан в щиток российских
> национальных цветов: бело-сине-красного. То, что "трезубом" (на
> жёлто-голубом фоне) пользуются и украинцы, свидетельствует об общих истоках
> нашего общего государства.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 3 серпня 2004 р. 19:30
Шановний Вікторе,
якщо не прикидатися дурником, то не дуже важко розрізнити
братнього когось - тобто не рідного, а чужого,
і рідного - коли спільні батьки.
В українській мові чужий не значить автоматично ворожий.
Поруч з Україною - братні народи, у тому числі російський,
але їхня історія - це їхня власність, а не наша.
Власність когось іншого - це _чужа_ власність,
приплутаний Ви наш.
Для українців російська, польська, турецька, румунська
історія, а також рівно й історія інших сусідів - це чужа історія.
І коли росіяни замість історії своєї, свого рідного народу,
вивчають українську історію, викидаючи геть на сміття память
про своїх власних предків, то чим це Вам цікаво подобається?
Як на мою скромну думку, це нав'язування росіянам української
історії є не що інше, як пряме знущання над великим народом,
і це би слід було б негайно припинити та повернути розтоптану
(вгадайте ким?) гідність цього сусіднього братнього нам народу.
Але опудало злочинця всіх часів та народів в центрі Москви
в мавзолеї, призначене лякати (і лякає) перш за все мабуть
таки російський народ. І виставлене воно там так само не
російським народом, чи не так? а тими, хто робить з ним, з
російським народом, що собі хоче.
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
>
> Украинский и русский народ - чужие друг другу народы? Ваше мнение в обеих
> странах не нашло бы поддержку большинства населения, Саша.
> Вы это осознаете?
> Будем считать, что Вы добросовестно заблуждаетесь, чтобы не утверждать, что
> кто-то "підлый брехун".
>
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Хоч шановний Сковородкін не бачить різниці між народом і
>> державою, але походження російської та української також
>> і держав - не тільки народів - ну дуже різне.
>> А брехуни, які принижують великий російський народ,
>> навязуючи йому замість своєї рідної російської історії історію
>> чужого українського народу - ну дуже підлі
>>
>> "P.Skovorodkin" wrote in message news:[email protected]...
>>>
>>> Эмблемой НТС с 1936 года является "трезуб" - родовой знак князя Владимира
>>> Святого, принесшего нам свет христианского учения. Это - старейший наш
>>> государственный знак, символ единства Русской земли во времена, когда она
>>> создавалась, когда в ней уравновешались княжеское и демократическое начала.
>>> Этот знак можно найти на монетах, печатях, знамёнах, оружии и грамотах
>>> времён св. Владимира, Ярослава Мудрого и Андрея Боголюбского; на кирпичах
>>> Десятинной церкви в Киеве, в Гродненской и Суздальской землях, в Смоленске,
>>> Полоцке, Риге, Нежине, Галиче и Дорошине на Буге.
>>> В качестве значка НТС, "трезуб" золотого цвета вписан в щиток российских
>>> национальных цветов: бело-сине-красного. То, что "трезубом" (на
>>> жёлто-голубом фоне) пользуются и украинцы, свидетельствует об общих истоках
>>> нашего общего государства.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 3 серпня 2004 р. 21:27
Що тут цікаво, то це цілком очевидний факт, що саме якраз ті
люди, які мають вигляд дуже зацікавлених в "соборное звучание,
на соборную значимость самого слова "русские" " включно з
українцями, самі для себе чудово й ясно розуміють повну
відсутність якогось, будь-якого спільного походження українців та
росіян. Що це хоч і сусідні, але різні народи. І показують це не
словами, а _діями_.
Я маю на увазі ну зовсім непорожню множину присутніх тут
різнокаліберних представників московського злочинного
оргутворення, на якому лежить уся відповідальність за трикратне
убивство щоразу мільйонів українців в 1946-47, 1932-34, 1921-23
роках, в основному українських дітей, яких вони планували убити,
і успішно виконали, здійснили свій план - план як самого убивства,
так і план його прикриття.
Кожне з цих убивств українського народу здійснювалося Москвою
або одразу після відновлення тимчасово втраченого контролю над
Україною (1946-47, 1921-23), або одразу після суттєвого посилення
засобів контролю над українським народом (1932-34) - після
розбудови колгоспної системи в 1929-31.
Широке представництво спільноти убивць українського народу в а
чи не всіх скільки-небудь значимих інформаційних ресурсах
обумовлене, по-перше, повною відсутністю будь-якої, щонайменшої
кари. Злочинці, масштаби злочинів яких мають такі розміри, що поруч
них здавалося б страшні гітлерівські злодіяння мають на порядок
скромніший вигляд, ці злочинці, замість нести відповідальність за свої
злочини, користуються їх, злочинів, плодами.
По-друге, це широке представництво спільноти убивць тут обумовлене
потребою дуже великої постійної роботи над прикриттям своїх злочинів,
сліди ж бо їх - величезні. Зупинка на мить роботи над прикриттям
означала би, що завтра весь світ повернувся б лицем до злочинів
Москви. А це би суттєво завадило здійснювати нові величезні злочини.
Щоб цього не сталось, робота над прикриттям мусить не перериватися
а ні на мить.
По третє, невже в когось є якийсь сумнів, що зараз московське злочинне
оргутворення готує новий грандіозний злочин, навряд чи злочин тільки
лише проти українського народу. Таке масштабне злочинне оргутворення
звичайно що просто мусить провести добру підготоку до злочину.
Практика, традиції, вишколеність кадрів - усе це зобовязує готувати
чергові злочини апокаліптичного масштабу грунтовно, на всіх фронтах.
І ці люди, серед яких до речі не помічено іще не тільки жодного
росіянина - жодного представника будь-якого народу, коли приглянатися,
серед них катма, лякають нас то Європою, то Америкою. І щойно причому
саме якраз це вони, а не хтось інший, розбудовували кордон-1933 між
Україною і Росією. І то в межах одної держави! - щоб українці не могли
принести хоч щось своїм умираючим дітям з російської території для
порятунку їх від смерті, запланованої в Москві.
"P.Skovorodkin" wrote in message news:[email protected]...
>
> Хотелось бы обратить внимание на то, о чем предпочитают забывать духовные и
> политические противники отечества нашего, на соборное звучание, на соборную
> значимость самого слова "русские". Это прилагательное прилагается не только
> собственно к русским. Напомню, что до революции русскими считались и
> великороссы, и малороссы /т.е. украинцы/, и белорусы. Это означало, что
> термин выполнял объединяющие функции: высвечивалась и подчеркивалась
> корневая основа трех славянских народов. По существу усилия противников были
> направлены главным образом на то, чтоб разрушить и уничтожить духовное и
> кровное триединство наше. Гитлер прямо и недвусмысленно заявлял: "Мы тогда
> победим Россию, когда украинцы и белорусы поверят, что они не русские".
>
> Немчук ты, а не франчук
>
> "Olexandr Franchuk" wrote in message news:[email protected]...
>> Хоч шановний Сковородкін не бачить різниці між народом і
>> державою, але походження російської та української також
>> і держав - не тільки народів - ну дуже різне.
>> А брехуни, які принижують великий російський народ,
>> навязуючи йому замість своєї рідної російської історії історію
>> чужого українського народу - ну дуже підлі
>>
>> "P.Skovorodkin" wrote in message news:[email protected]...
>>> Эмблемой НТС с 1936 года является "трезуб" - родовой знак князя Владимира
>>> Святого, принесшего нам свет христианского учения. Это - старейший наш
>>> государственный знак, символ единства Русской земли во времена, когда она
>>> создавалась, когда в ней уравновешались княжеское и демократическое начала.
>>> Этот знак можно найти на монетах, печатях, знамёнах, оружии и грамотах
>>> времён св. Владимира, Ярослава Мудрого и Андрея Боголюбского; на кирпичах
>>> Десятинной церкви в Киеве, в Гродненской и Суздальской землях, в Смоленске,
>>> Полоцке, Риге, Нежине, Галиче и Дорошине на Буге.
>>> В качестве значка НТС, "трезуб" золотого цвета вписан в щиток российских
>>> национальных цветов: бело-сине-красного. То, что "трезубом" (на
>>> жёлто-голубом фоне) пользуются и украинцы, свидетельствует об общих истоках
>>> нашего общего государства.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Сковородкiну про Севастополь
Date: 3 серпня 2004 р. 21:46
Найцікавіше тут мабуть друге, чією шістьорою є атєц Ваш
камандір Владімір.
"P.Skovorodkin" wrote in message news:[email protected]...
> Интересного много ждет всех. И за отцом нашим командиром Владимиром - не
> заржавеет.
>
> "Ratamahatta" wrote in message news:[email protected]...
>> "P.Skovorodkin" wrote in message news:[email protected]...
>>>
>>> Да... Однако тяжело было бедолаге Игорю Кабаненко на "мову" переходить :))
>>> Все, что сейчас переживает Украина - это какая то затянувшаяся "Свадьба в
>>> Малиновке" по амерожидовскому либретто.
>>
>> Пусть русские свое либретто внимательно читают - их еще ждет много
>> интересного. За ВВП не заржавеет.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 4 серпня 2004 р. 13:21
"Rare Guest" wrote in message news:[email protected]...
> In article , "P.Skovorodkin" wrote:
>>
>> Эмблемой НТС с 1936 года является "трезуб" - родовой знак князя Владимира
>> Святого, принесшего нам свет христианского учения. Это - старейший наш
>> государственный знак, символ единства Русской земли во времена, когда она
>> создавалась, когда в ней уравновешались княжеское и демократическое начала.
>> Этот знак можно найти на монетах, печатях, знамёнах, оружии и грамотах
>> времён св. Владимира, Ярослава Мудрого и Андрея Боголюбского; на кирпичах
>> Десятинной церкви в Киеве, в Гродненской и Суздальской землях, в Смоленске,
>> Полоцке, Риге, Нежине, Галиче и Дорошине на Буге.
>> В качестве значка НТС, "трезуб" золотого цвета вписан в щиток российских
>> национальных цветов: бело-сине-красного. То, что "трезубом" (на
>> жёлто-голубом фоне) пользуются и украинцы, свидетельствует об общих истоках
>> нашего общего государства.
>
> Я все-таки полагаю, никаких общих истоков не было. Откуда им быть, когда
> и никакого украинского государства-то никогда не было - так,
> территория, называемая Украиной. А что трезуб - так вилы они и в Африке
> вилы.Надо ж хрячка-то чем-то закалывать. Ну,может быть, тогда у Украины
> общие государственнные истоки с республикой Чад. Это, я подчеркиваю,
> всего лишь рассуждение. А истоки Украинской государственности (если
> таковая имеется) если где и были, то в секретариате ЦК украинской
> компартии. Там же, где и истоки исторического успеха атомной энергетики
> Украины в Чернобыле.
Вибір місця, де будувати, проектування, управління будівництвом,
управління експлуатацією і рішення про проведення Чорнобильського
експерименту, який закінчився вибухом - усе це відбувалося в м. Москва.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 4 серпня 2004 р. 17:46
"Bob" wrote in message news:[email protected]...
>
> я что на укр. грушевского, что вообще на укр. язык кладу давно и с
> прибором...
Тявкання паршивої моськи - вірна ознака слона :-)
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 4 серпня 2004 р. 18:11
"Leonid" wrote in message news:[email protected]...
> "Bob" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Leonid" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>>
>>> Коли основоположник української класичної літератури
>>> полтавчанин Іван Петрович Котляревський написав "Енеїду",
>>
>> Леня, я конечно, понимаю, что патриотизм у тебя зашкаливает... но давай
>> называть вещи своими именами: _переписал_ "Энеиду"
>
> Переписав - це не переклав !
> Ось цитата :
> " Поганий, мерзький, скверний, бридкий. Нікчемний, ланець, кателик!
> Гульвіса, пакосний, престидний, негідник, злодій, єретик!
> За __кучму__ сю твою велику, як дам ляща тобі я в пику, то тут тебе лизне і чорт!
> І очі видеру із лоба тобі, диявольська худоба. Трясешся, мов зимою хорт!"
>
> Що в даному випадку означає "кучма" ? :-)
>
>> а насчет того, что полтавские писатели и есть основоположники
>> литературного укр. языка, я уже давно говорил...
>
> Я не знаю , що ти давно говорив, а сьогодні ти ось що говорив :
>
> "про их шестерку - нерусского-нехохла Грушевского, позаменявшего русские
> слова на польские и этот суррогат выдавший за чысту мову?"
На то воно і покидьок невідомого народу, щоби впритул
не розуміти, що коли "Енеїда" Котляревського, видана
вперше в 1798 році, написана такою смачною сучасною
українською мовою, що _зараз_, після більше аніж двохсот
років її одкрити навмання і зануритись в текст час від часу
так і хочеться - необхідно, то приписувати Грушевському,
персонажу в основному 20-го сторіччя, видумування цієї ж
мови - це звичайний простий нормальний дебілізм, без якого
покидьок вже би був і не покидьок.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 4 серпня 2004 р. 18:48
"ruffnready" wrote in message news:[email protected]...
> Rare Guest wrote:
>>
>> [...] Ну, варяги в Киеве княжили, так ведь они потом ушли,
>
> Куда ? И имена у князей с боярами были норманские
> (Аскольд, Олег, Ольга, Игорь, Ингварь, Глеб, Улеб; Владимир,
> скорее всего, калька с близкого германского прототипа),
> и полководцы ихние были норманны (Свенелд) и послы к грекам
> все, как на подбор, норманны.
А може Ви, шановний ruffnready, як типовий представник тут у
форумі покидьків невідомих народів, причому, що слід зауважити,
з претензією на наявність інтелекту (покидьки типу vk, скажімо,
на інтелект навіть і не претендують), зумієте пояснити природу
такої зацікавленості покидьків історією російського народу,
тобто ну навіщо вам, покидькам невідомих народів, щоб росіяни
замість історії власної, вивчали історію українського народу,
викидаючи геть на сміття память про своїх справжніх предків?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: П.здец всем руским радивам :-))))
Date: 4 серпня 2004 р. 19:00
"Ratamahatta" wrote in message news:[email protected]...
> "Richard" wrote...
>>
>> В Україні нарешті з'явилася перша радіостанція, яка транслює виключно
>> українську національну та естрадну музику
>
> Ну хоть что-то новенькое. А то в Киеве 25 станций и на всех одна и та же
> попсовая (на 90% русская) музыка (Континент задавили, остались только
> Ренессанс и Радио-Рокс).
Невже Радіо-Люкс в Києві нема?
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Сковородкiну про Севастополь
Date: 4 серпня 2004 р. 19:36
"Petr Bagmet" wrote in message news:[email protected]...
> "Bob" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Petr Bagmet" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>>>
>>>> Найцікавіше тут мабуть друге, чією шістьорою є атєц Ваш
>>>> камандір Владімір.
>>>
>>> Добре відомо чиєю. Вашингтонський обком рулiт :-)
>>>
>>> "России не выгодно, если Америка потерпит поражение в Ираке" (с) ВВП
>>
>> петя, считайте бабки... первое значительное последствие войны в ираке -
>> повышение цен на нефть.. собственно ради этого бушенок эту войну и затеял..
>> т.к. сам из техаса, а в техасе рулят oil people... он свое президентство
>> честно отработал... и папаша его в свое время тоже попытался отработать, но
>> не так успешно... поэтому россии выгодно, чтобы америка не потерпела
>> поражения... т.к. россия - страна сырьевая и повышение цен на нефть россии
>> выгодно.... а точнее, не россии, а отдельными российским людям, имеющим
>> повышение личного лавэ с повышения цен на нефть... просто, как арбуз,
>> блин...
>
> Опа! Нова версія.
> От Юзік пояснював це тим, що просто у Володимира Володимировича добре серце
> і йому просто жалко було, що як його друга Жору злі чучмеки візьмуть в
> полон, надінуть мотузку на шию і продадуть в рабство.
>
> А нафта це вже серйозніше. Нафта править світом.
>
> Але ж до чого тут перемога чи поразка Америки?
> Ціни підвищаться в будь якому випадку.
> Пуцін же не за просто за абстрактну війну виступив, він виступив на
> підтримку вашингтонського обкома.
Що атєц камандір Владімір є чієюсь шістьорою, а також що російський
народ для нього цінний не більше, аніж інструмент, яким є можливість
користуватися в хазяйських інтересах, то щоб це уяснити, досить тільки
почати не зовсім ігнорувати численні факти навколишньої дійсності.
Але що він діє заради інтересів американського, чи єврейського, чи ще
якогось іншого народу, то це вже має вигляд ну зовсім цілковитого
абсурду.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: П.здец всем руским радивам :-))))
Date: 4 серпня 2004 р. 22:02
"Eugene Melnik" wrote in message news:[email protected]...
> Привет, Olexandr! Вы писали в день Wed, 4 Aug 2004 19:00:44 +0300:
>>
>> Невже Радіо-Люкс в Києві нема?
>
> Ты его сейчас слышал???
> Ничем от других не отличается!
Ну якщо повна відсутність російської попси, це нічим
не відрізняється, то що таке відрізняється.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Чому в Москві не вірять, що Україна - не Росія ?
Date: 4 серпня 2004 р. 22:41
"Leonid" wrote in message news:[email protected]...
>
[...]
> "Українці" - це люди, які ухилилися від загальноросійського типу у бік
> відтворення предків чужої тюркської крові, які стояли в культурному
> відношенні значно нижче російської раси.
Наведу загальний опис української та російської кухонь
за "Похлебкин В.В. Национальные кухни наших народов".
Випустивши деякі міркування автора, які прямо не стосуються
до самих кухонь двох народів.
Особливо цікавий вигляд має факт практичної відсутності
не тільки чогось спільного в принципах й технології
приготування їжі в двох народів, українського та російського,
а й і практично повна відсутність будь-яких запозичень
- як в російській кухні з українсьььької, ттак і в української кухні -
з російської. У той час як в української кухні автор помічає
багато запозичень з кухонь практично усіх сусідніх, і навіть
й і не дуже сусідніх народів - крім російського. Те ж саме в
російській кухні, багато спільного з кухнями сусідніх народів,
- крім кухні українського народу.<<<
А тим часом саме кухня є тим атрибутом, _найперше_ за яким
не тільки прості люди, але й і археологи визначають належність
до тих чи інших культур.
.-------------------->
Украинская кухня
http://www.melissa.ru/cookery/pk8.phtml
[...]
несмотря на то, что эти элементы были весьма разнородны,
вследствие огромности территории, раскинувшейся от Карпат до
Приазовья и от Припяти до Черного моря, различия природных
условий и исторического развития отдельных частей ее,
соседствования множества народов (русские, белорусы, татары,
ногайцы, венгры, немцы, молдаване, турки, греки), украинская кухня
оказалась на редкость цельной, даже несколько односторонней как
по отбору характерного национального пищевого сырья, так и по
принципам его кулинарной обработки.
[...]
Вместе с тем украинская кухня восприняла некоторые
технологические приемы не только немецкой и венгерской кухни, но
и татарской и турецкой, по-своему частично видоизменив их. Так,
обжаривание продуктов в перекаленном масле, свойственное
тюркским кухням, было превращено в украинское "смажение" (т. е.
пассерование овощей, идущих в борщи или во вторые блюда), что,
например, совершенно не свойственно русской кухне.
Пельменеобразное блюдо турецкой кухни дюш-вара превратилось в
украинские вареники, а затем в вареники с характерными
национальными наполнителями - вишнями, творогом, луком
(цыбулей), шкварками. Из немецкой кухни было воспринято
дробление продуктов, что нашло конкретное выражение в различных
украинских "сичениках" - котлетообразных блюдах из фаршей
(сеченых, дробленых мяса, яиц, моркови, капусты, грибов и т. п.).
Что же касается пищевого сырья, то оно отбиралось для украинской
кухни по контрасту с восточными кухнями. Так, например, в пику
"басурманам" украинское казачество стало культивировать в
XVI-XVIII вв. употребление свиного сала. В то же время
употребление говядины, распространенное среди русского
населения, было сравнительно незначительным у украинцев, так
как волы на Украине представляли собой не продуктивный, а
рабочий, тягловый скот, и их мясо было не только менее вкусным и
более жестким по сравнению со свиным, но в известной мере
считалось и не вполне чистым.
Одновременно получили распространение некоторые иностранные
продукты, например растительное масло - олие. Оно считалось
ценнее коровьего масла, поскольку происходило из Греции, страны,
с которой украинские земли были связаны религиозными узами. В
то же время баклажаны, употреблявшиеся в турецкой кухне и
прекрасно вызревавшие в условиях Юга Украины, не находили
употребления в украинских национальных блюдах как
"басурманские" блюда.
Эти принципы отбора пищевого сырья, общие для всех украинцев в
XVII-XIX вв. независимо от мест их расселения, сделали
украинскую кухню в итоге поразительно единообразной и вместе с
тем неповторимой, своеобразной.
Своеобразие национальной украинской кухни выражается,
во-первых, в преимущественном использовании таких продуктов,
как свинина, сало, свекла, пшеничная мука и некоторых Других,
во-вторых, в таких особенностях технологии приготовления пищи,
как комбинированная тепловая обработка большого количества
компонентов блюда на фоне одного главного и определяющего,
чему классическим примером служит борщ, где к свекле добавляют
еще два десятка компонентов, не подавляющих свекольный вкус, а
лишь оттеняющих и развивающих его.
Любимым и наиболее употребляемым продуктом служит свиное
сало как в виде самостоятельного кушанья, главным образом в
обжаренном виде, в виде так называемых шкварок, так и в виде
разнообразной приправы и жировой основы самых разнообразных
блюд. Такое отношение к свинине роднит украинскую кухню с
кухнями западных славян и венгров и соседей украинцев -
белорусов, однако, использование сала в украинской кухне
чрезвычайно разнообразно.
Сало не только едят сырое, соленое, вареное, копченое и жареное,
на нем не только готовят, им не только шпигуют всякое несвиное
мясо, где сало отсутствует, но и используют его даже в сладких
блюдах, сочетая с сахаром или патокой.
Например, такое массовое кондитерское изделие, как вергуны,
жарят, а вернее обваривают или пряжат в сале.
Украинской кухне свойственно и не менее обильное использование
яиц, которые служат не только и не столько для приготовления
самостоятельного блюда - разного рода "яэшен", сколько для таких
же непременных, как и сало, добавок в мучные, мучно-яичные и
яично-фруктовые (сладкие) блюда.
Весьма характерно для украинской кухни обилие мучных изделий,
причем излюбленным видом теста является пресное - простое
пресное, пресное полувытяжное, заварное пресное, пресное
сдобное с использованием соды как разрыхлителя, а для
кондитерских блюд - преимущественно песочной. Национальными
блюдами являются изделия из простого бездрожжевого теста*:
вареники, галушки, шулики, лемишки, гречаники, коржи и более
новые по времени кондитерские изделия- вергуны и ставбицы. В
мучных блюдах почти исключительно используется пшеничная
мука, реже - гречневая в сочетании с пшеничной, а из круп
популярностью пользуется пшено, а также рис (между прочим рис
под названием "сорочинское пшено" - искаженное сарацинское, т. е.
турецкое, арабское пшено, - употребляется в украинской кухне с XIV
в. и занесено в нее с Запада, через венгров, отсюда понятно и
западное его название "сарацинское").
Наряду с мучными изделиями важная роль отводится овощам. Их
употребляют в виде гарниров к жирной мясной пище или подают
как самостоятельные блюда с салом. Из овощей на первом месте
стоит, конечно, свекла, которую можно считать национальным
овощем и которую употребляют не только в свежем, но и в
квашеном виде. Так, из квашеной свеклы готовят борщи с осени до
весны, т. е. большую часть года.
Для украинской кухни характерно также употребление бобовых -
бобов, чечевицы и особенно фасоли (но только не в стручках).
Бобовые широко используются в качестве добавок к другим овощам.
Из других предпочитаемых овощных и растительных культур
следует назвать морковь, тыкву, кукурузу, картофель и помидоры.
Кукуруза, как и фасоль, чаще играет роль добавок. Она получила
распространение в украинской кухне уже в XVIII в., особенно в
Южной и Юго-Западной Украине. С XVIII в. началось и
проникновение на Украину картофеля, который, однако, не
приобрел здесь самостоятельного значения, как в Белоруссии, и
подобно другим овощным культурам стал использоваться в
качестве, хотя и важной, но одной из многих других "приправ" (т.е.
гарниров) ко вторым блюдам. Картофель в виде пюре нашел себе
широкое применение при добавлении к пюреобразным фасоли,
моркови, творогу, яблокам, маку. Кроме того, картофель является
хорошим поглотителем сала во вторых блюдах и сырьем для
получения крахмала, используемого для приготовления сладких
блюд, особенно жидких фруктовых киселей и кондитерских
изделий.
Хотя украинская кухня почти окончательно сложилась уже в XVIII
в., два таких характерных для нее растительных продукта, как
помидоры и подсолнечное масло, без которых нельзя представить
себе современный украинский стол, вошли в широкое употребление
и оказали заметное влияние на меню в XIX в. Надо сказать, что
растительные масла - различные олии - применялись в украинской
кухне наряду с животным жиром (свиным салом) издревле, и все же
подсолнечное масло получило распространение лишь в последнем
столетии, причем почти вытеснило все остальные растительные
масла. Оно употребляется ныне в двух видах: масло горячего жима,
с сильным, своеобразным, столь любимым украинцами запахом
жареных семечек, и холодного жима, наиболее известное за
пределами Украины.
Масло горячего жима идет обычно в холодные блюда - салаты,
винегреты, масло холодного жима чаще употребляется для жарения,
пряжения, т. е. для приготовления на нем вторых горячих блюд.
Из пряностей и приправ используются преимущественно лук,
чеснок, укроп, тмин, анис, мята, любисток, дудник, чабер, красный
перец, из привозных пряностей - лавровый лист, черный перец и
корица (для сладких блюд). Большую роль как приправа к мясным,
холодным и овощным блюдам играет уксус, которым, однако,
нередко злоупотребляют.
Из фруктов и ягод, любимых на Украине мочеными, свежими,
сушеными и копчено-вялеными, национальными можно считать
вишню, сливу, грушу, смородину, арбуз и в меньшей степени яблоки
и малину.
Наряду с фруктами современная украинская кухня чрезвычайно
обильно использует сахар и патоку и в чистом виде, и в виде
составных частей узваров, варений и особенно повидла и
кондитерских изделий.
Как уже было сказано, наиболее отличительной чертой технологии
украинской кухни является комбинированная тепловая обработка
продуктов. Она состоит в том, что сырой продукт - будь он
животного или растительного происхождения - сначала
подвергается легкому обжариванию и относительно быстрому
пассерованию, или "смажению", как говорят украинцы, и только
после этого - более длительной тепловой обработке, т. е. варке,
запеканию или тушению.
С этими особенностями приготовления украинских блюд издавна
связаны и особенности украинской посуды - казанки для варки,
сковороды для смажения - глубокие и полуглубокие, невысокая
глиняная посуда для последующего полутушения - разного рода
глечики, миски, чашки, макитры.
Из технологических приемов приготовления пищи обращают на
себя внимание шинкование, сечение и другие способы измельчения
пищи, в частности мяса. Отсюда наличие в украинской кухне
различных рулетов (завиванцев), фаршированных блюд, запеканок,
кручеников с мясными фаршами и "сичеников", т. е. разнообразных
мясных блюд типа битков и котлет, заимствованных из немецкой
кухни через польскую и чешскую.
Как и всякая кухня с богатым историческим прошлым, украинская
кухня в значительной степени региональна. Так, западноукраинская
кухня заметно отличается от восточноукраинской; влияние турецкой
кухни на буковинскую, венгерской на гуцульскую и русской на
кухню Слободской Украины не подлежит сомнению: наибольшим
разнообразием отличается кухня Центральной Украины, особенно
областей центра Правобережья. Популярный на Украине борщ
имеет массу разновидностей, практически в каждой области его
готовят по своему, особому рецепту.
[...]
Русская кухня
http://www.melissa.ru/cookery/pk2.phtml
[...]
В начале этого периода появился русский хлеб из кислого
(дрожжевого) ржаного теста - этот некоронованный король на
нашем столе, без него и теперь немыслимо русское меню, - а также
возникли все другие важнейшие виды русских хлебенных и мучных
изделий: известные нам сайки, баранки, сочни, пышки, блины,
оладьи, пироги и т. п. Эти изделия готовились исключительно на
основе кислого теста - столь характерного для русской кухни на
протяжении всего ее исторического развития. Пристрастие к
кислому, квасному нашло отражение и в создании русских
настоящих киселей - овсяного, пшеничного и ржаного, появившихся
задолго до современных. Преимущественно ягодных киселей.
Большое место в меню занимали и разнообразные кашицы и каши,
считавшиеся первоначально обрядовой, торжественной пищей.
Вся эта хлебная, мучная пища разнообразилась чаше всего рыбой,
грибами, лесными ягодами, овощами, молоком и очень редко -
мясом.
К тому же времени относится появление классических русских
напитков - всевозможных медов, квасов, сбитней.
Уже в ранний период развития русской кухни обозначилось резкое
разделение русского стола на постный
(растительно-рыбно-грибной) и скоромный
(молочно-яично-мясной), что оказало огромное влияние на ее
дальнейшее развитие вплоть до конца XIX в. Искусственное
создание грани между скоромным и постным столом, изолирование
одних продуктов от других, недопущение их смешения в конечном
счете привело к созданию лишь некоторых оригинальных блюд, а
все меню в целом пострадало - оно стало однообразнее,
упрощеннее.
Можно сказать, что больше повезло постному столу: поскольку
большинство дней в году - от 192 до 216 в разные годы-считались
постными (причем эти посты соблюдались весьма строго), было
естественным стремление расширить ассортимент постного стола.
Отсюда обилие в русской кухне грибных и рыбных блюд,
склонность к использованию различного растительного сырья -
зерна (каши), овощей, лесных ягод и трав (крапивы, сныти, лебеды и
др.). Причем такие известные с Х в. овощи, как капуста, репа,
редька, горох, огурцы, приготовляли и ели - будь то сырые, соленые,
пареные, вареные или печеные - отдельно один от другого.
Поэтому, например, салаты и особенно винегреты никогда не были
свойственны русской кухне и появились в России уже в XIX в. как
заимствование с Запада. Но и их первоначально делали
преимущественно с одним овощем, давая соответствующее
название салату, - салат огуречный, салат свекольный, салат
картофельный и т. п. Каждый вид грибов - грузди, рыжики, опята,
белые, сморчки, печерицы (шампиньоны) и т. д. - солили или
варили совершенно отдельно, что, кстати, практикуется и поныне.
То же можно сказать и о рыбе, которую употребляли в отварном,
вяленом, соленом, запеченном и реже в жареном виде. В литературе
встречаем мы сочные, "вкусные" названия рыбных блюд: сиговина,
тайменина, щучина, палтусина, сомовина, лососина, осетрина,
севрюжина, белужина и другие. И уха могла быть и окуневой, и
ершовой, и налимьей, и стерляжьей и т. п.
Таким образом, количество блюд по названиям было огромно, но
все они по содержанию немногим отличались одно от другого.
Вкусовое разнообразие достигалось, во-первых, различием
тепловой и холодной обработки, а также применением различных
масел, преимущественно растительных (конопляного, орехового,
макового, оливкового и значительно позднее - подсолнечного),
во-вторых, употреблением пряностей. Из последних чаще всего
использовались лук, чеснок, хрен, укроп, причем в весьма больших
количествах, а также петрушка, анис, кориандр, лавровый лист,
черный перец и гвоздика, появившиеся на Руси уже в Х-XI вв.
Позднее, в XV - начале XVI вв., их дополнили имбирем,
кардамоном, корицей, аиром (ирным корнем) и шафраном.
В начальный период развития русской кухни складывается и
склонность к употреблению жидких горячих блюд, получивших
тогда общее название "хлёбова". Наибольшее распространение
приобретают такие виды хлёбова, как щи, похлебки, основанные на
растительном сырье, а также различные затирухи, заварихи,
болтушки, саломаты и другие разновидности мучных супов.
Что касается мяса и молока, то эти продукты употребляли
сравнительно редко, причем обработка их не отличалась
сложностью. Мясо, как правило, варили в щах или кашицах, молоко
пили сырое, томленое или скисшее. Из молочных продуктов делали
творог и сметану, а производство сливок и масла долгое время
оставалось почти неизвестным, по крайней мере до XV-XVI вв. эти
продукты появлялись редко, нерегулярно.
Следующим этапом в развитии русской кухни является период с
середины XVI в. и до конца XVII в. В это время продолжается не
только дальнейшая разработка вариантов постного и скоромного
стола, но и особенно резко обозначаются различия между кухнями
различных классов и сословий. Кухня простого народа начинает с
этого времени все более упрощаться, кухня боярства, дворянства и
особенно знати становится все более изысканной. Она собирает,
объединяет и обобщает опыт предшествующих столетий в области
русской кулинарии, создает на основе его новые, более сложные
варианты старых блюд, а также впервые заимствует и открыто
вводит в русскую кухню ряд иностранных блюд и кулинарных
приемов, преимущественно восточного происхождения.
Особое внимание обращает на себя скоромный праздничный стол
того времени. Наряду с привычными уже солониной и вареным
мясом почетное место на столе знати занимают верченое (т. е.
приготовленное на вертелах) и жареное мясо, домашняя птица и
дичь. Виды обработки мяса все более дифференцируются. Так,
говядина идет главным образом для приготовления солонины и для
отваривания (убоина разварная); из свинины делают ветчину для
длительного хранения либо употребляют ее как свежину или
молочную поросятину в обжаренном и тушеном виде, причем в
России ценится только мясная, постная свинина; наконец,
баранину, домашнюю птицу и дичь используют в основном для
жаркого и только отчасти (баранину) для тушения.
В XVII в. окончательно складываются все основные типы русских
супов, при этом появляются неизвестные в средневековой Руси
кальи, похмелки, солянки, рассольники.
Обогащается и постный стол знати. Видное место на нем начинают
занимать балык, черная икра, которую ели не только просольной, но
и вареной в уксусе или маковом молоке.
На кулинарию XVII в. сильное влияние оказывает восточная и в
первую очередь татарская кухня, что связано с присоединением во
второй половине XVI в. к Русскому государству Астраханского и
Казанского ханств, Башкирии и Сибири. Именно в этот период в
русскую кухню попадают блюда из пресного теста (лапша,
пельмени), такие продукты, как изюм, урюк, смоква (инжир), а также
лимоны и чай, употребление которых с этих пор становится в
России традиционным. Тем самым, существенно пополняется и
сладкий стол. Рядом с пряниками, известными на Руси еще до
принятия христианства, можно было увидеть разнообразные
коврижки, сладкие пироги, леденцы, цукаты, многочисленные
варенья, причем не только из ягод, но и из некоторых овощей
(морковь с медом и имбирем, редька в патоке). Во второй половине
XVII в. в Россию начали привозить тростниковый сахар, из
которого вместе с пряностями варили леденцы и заедки, сласти,
лакомства, фрукты и т. д. Но все эти сладкие блюда были в
основном привилегией знати.
[...]
Таким образом, в XVII в. русская кухня была уже чрезвычайно
разнообразна по ассортименту блюд (речь идет, конечно, о кухне
господствующих классов). В то же время поварское искусство в
смысле умения комбинировать продукты, выявлять их вкус стояло
еще на весьма невысоком уровне. Достаточно сказать, что
по-прежнему не допускалось смешивание продуктов, их
измельчение, перемалывание, дробление. Более всего это
относилось к мясному столу. Поэтому русская кухня в
противоположность французской и немецкой в течение
длительного времени не знала и не желала воспринимать
различные фарши, рулеты, паштеты и котлеты. Старинной русской
кухне оказались чужды и всевозможные запеканки и пудинги.
Стремление к приготовлению блюда из целого крупного куска, а в
идеале из целого животного или растения сохранялось вплоть до
XVIII в. Исключением, казалось, были начинки в пирогах, в целых
животных и птице, и в их частях - сычуге, сальнике. Однако в
большинстве случаев это были, так сказать, готовые начинки,
измельченные самой природой, - зерно (каши), ягоды, грибы (их
тоже не разрезали). Рыбу для начинки только пластовали, но не
измельчали. И лишь значительно позднее - в конце XVIII в. и
особенно в XIX в. - уже под влиянием западноевропейской кухни
некоторые начинки стали измельчать специально.
[...]
В России в этот период работает целый ряд французских поваров,
радикально реформирующих русскую кухню господствующих
классов. Первым французским поваром, оставившим след в реформе
русской кухни, был Мари-Антуан Карем - один из первых и
немногих поваров-исследователей, поваров-ученых. До приезда в
Россию по приглашению князя П. И. Багратиона, Карем был
поваром английского принца-регента (будущего короля Георга IV),
герцога Вюртембергского, Ротшильда, Талейрана. Он живо
интересовался кухнями различных народов. За время короткого
пребывания в России Карем детально ознакомился с русской
кухней, оценил ее достоинства и наметил пути для освобождения ее
от наносного. Преемники Карема в России продолжили начатую им
реформу. Эта реформа коснулась, во-первых, порядка подачи блюд к
столу. Принятая в XVIII в. "французская" система подачи, когда все
блюда выставлялись на стол одновременно, была заменена
старинным русским способом подачи, когда одно блюдо сменяло
другое. Вместе с тем количество перемен было сокращено до 4-5 и
была введена такая последовательность в сервировке обеда, при
которой тяжелые блюда чередовались с легкими и возбуждающими
аппетит. Кроме того, на стол уже не подавали приготовленные в
целом виде мясо или птицу, перед подачей на стол их стали
разрезать на порции. При такой системе украшательство блюд как
самоцель потеряло всякий смысл. Реформаторы выступали также за
замену блюд из толченых и протертых продуктов, занявших большое
место в кухне господствующих классов в XVIII - начале XIX вв.,
блюдами из натуральных, более свойственных русской кухне
продуктов. Так появились всевозможные отбивные (бараньи и
свиные) из целого куска мяса с косточкой, натуральные бифштексы,
клопсы, лангеты, антрекоты, эскалопы. Одновременно старания
кулинаров были направлены на то, чтобы ликвидировать
тяжеловесность и неудобоваримость некоторых блюд. Так, в
рецептах щей они отбросили делающую их невкусными мучную
подболтку, сохранявшуюся лишь в силу традиции, а не здравого
смысла, стали широко употреблять в гарнирах картофель,
появившийся в России в 70-х годах XVIII в. Для русских пирогов
они предложили использовать вместо ржаного кислого нежное
слоеное тесто из пшеничной муки. Они же ввели безопарный
способ приготовления теста на прессованных дрожжах, которыми
мы пользуемся ныне, благодаря чему кислое тесто, на подготовку
которого прежде требовалось 10-12 ч, стало поспевать за 2 ч.
Обратили французские кулинары внимание и на закуски, ставшие
одной из специфических особенностей русского стола. Если в XVIII
в. преобладала немецкая форма подачи закусок - бутербродами, то в
XIX в. стали сервировать закуски на специальном столе, каждый
вид на особом блюде, красиво оформляя их, и таким образом
настолько расширили их ассортимент, выбрав в число закусок
целый ряд старинных русских не только мясных и рыбных, но и
грибных и овощных квашеных блюд, что их изобилие и
разнообразие отныне не переставало быть постоянным предметом
удивления иностранцев.
Наконец, французская школа ввела комбинирование продуктов
(винегреты, салаты, гарниры) и точные дозировки в рецептах блюд,
не принятые ранее в русской кухне, и ознакомила русскую кухню с
неизвестными ей видами западноевропейской кухонной техники.
В конце XIX в. на смену русской печи и специально
приспособленных к ее тепловому режиму горшков и чугунков
пришла плита с ее духовкой, кастрюлями, сотейниками и т. п.
Вместо сита и решета начали использовать дуршлаги, шумовки,
мясорубки и т. п.
[...]
Неизменное значение в русской кухне сохраняли первые жидкие
блюда, называемые с конца XVIII в. супами. Супы всегда играли
главенствующую роль на русском столе. Недаром ложка была
главным столовым прибором. Она появилась у нас ранее вилки
почти на 400 лет. "Вилкою, что удой, а ложкою, что неводом", -
гласила народная пословица.
Ассортимент национальных русских супов - щей, затирух, похлебок,
ухи, рассольников, солянок, ботвиней, окрошек, тюрь - продолжал
пополняться в XVIII-XX вв. различными видами
западноевропейских супов вроде бульонов, супов-пюре, различных
заправочных супов с мясом и крупами, которые хорошо
приживались благодаря любви русского народа к горячему жидкому
вареву. Точно так же получили место на современном русском столе
и многие супы народов нашей страны, например украинские борщи
и кулеш, белорусские свекольники и супы с клецками. Многие супы,
особенно овощные и овоще-крупяные, были получены из
разжиженных кашиц-заспиц (т. е. кашиц с овощной засыпкой) либо
представляют собой плоды ресторанной кухни. Однако не они,
несмотря на свое разнообразие, а старые, исконно русские супы
вроде щей и ухи определяют до сих пор своеобразие русского стола.
В меньшей степени, чем супы, сохранили свое первоначальное
значение на русском столе рыбные блюда. Некоторые классические
русские рыбные блюда вроде тельного вышли из употребления.
Между тем они вкусны, просты по приготовлению. Их вполне
можно готовить из морской рыбы, которую, кстати говоря,
использовали в русской кухне еще в старину, особенно в Северной
России, на русском Поморье. Жители этих бесхлебных в те времена
районов издавна привычны были к треске, палтусу, пикше, мойве,
наваге. "Безрыбье - хуже бесхлебья", - гласила тогда поговорка
поморов.
Известны в русской кухне рыба паровая, вареная, тельная, т. е.
изготовленная особым образом из одного филе, без костей, жареная,
чиненая (наполненная начинкой из каши или грибов), тушеная,
заливная, печеная в чешуе, запеченная на сковородке в сметане,
просольная (соленая), вяленая и сушеная (сущик). В Печорском и
Пермском краю рыбу, кроме того, квасили (кислая рыба), а в
Западной Сибири ели строганину - мороженую сырую рыбу.
Нераспространенным был лишь способ копчения рыбы, который
получил развитие в основном только за последние 70- 80 лет, т. е. с
начала XX в.
Характерным для старинной русской кухни было широкое
применение пряностей в довольно большом ассортименте. Однако
снижение роли рыбных, грибных блюд и блюд из дичи, а также
введение в меню ряда блюд немецкой кухни сказалось на
сокращении доли пряностей, используемых в русской кухне.
Кроме того, многие пряности из-за дороговизны, так же как и уксус
и соль, еще с XVII в. в народе стали употреблять ре в процессе
приготовления пищи, а ставить на стол и использовать уже во
время еды в зависимости от желания каждого. Этот обычай дал
повод впоследствии утверждать, что русская кухня якобы не
употребляла пряностей. При этом ссылались на известное
сочинение Г. Котошихина о России в XVII в., где он писал: "Ествы
же обычай готовить без приправ, без перцу и инбирю, малосольны
и безуксусны". Между тем далее тот же Г. Котошихин разъяснял: "А
как начнут сети и в которой естве мало уксусу и соли и перцу, и в те
ествы прибавляют на столе"6. С тех далеких времен остался обычай
ставить во время еды на столе соль в солонке, перец в перечнице,
горчицу и уксус в отдельных баночках. Вследствие этого в народной
кухне так и не выработались навыки приготовления пищи с
пряностями, в то время как в кухне господствующих классов
пряности продолжали употреблять в процессе приготовления пищи.
А ведь пряности и приправы русская кухня знала еще во времена
своего становления, их умело сочетали с рыбой, грибами, дичью,
пирогами, супами, пряниками, пасхами и куличами, причем
употребляли осторожно, но тем не менее постоянно и непременно.
И этого обстоятельства нельзя забывать и упускать из виду, говоря
об особенностях русской кухни.
Наконец, в заключение необходимо остановиться на некоторых
технологических процессах, свойственных русской кухне.
На большом отрезке развития русской национальной кухни процесс
приготовления пищи сводился к варке или к выпеканию продуктов
в русской печи, причем эти операции велись обязательно раздельно.
То, что было предназначено для варки, отваривали с начала и до
конца, то, что было предназначено для печения, только пекли.
Таким образом, народная русская кухня не знала, что такое
комбинированная или даже разная, совмещенная или двойная
тепловая обработка. Тепловая обработка пищи заключалась в
нагреве теплом русской печи, сильном или слабом, трех степеней -
"до хлебов", "после хлебов", "на вольном духу", - но всегда
бесконтактном с огнем и либо с постоянной держащейся на одном
уровне температурой, либо с падающей, убывающей температурой,
когда печь постепенно остывала, но никогда не с возрастающей
температурой, как при наплитном приготовлении. Оттого и кушанья
получались всегда даже не отваренными, а скорее томлеными или
полутомлеными-полутушеными, отчего приобретали совершенно
особый вкус. Недаром многие блюда старинной русской кухни не
производят должного впечатления, когда их готовят в иных
температурных условиях.
[...]
Говоря о русской кухне, мы до сих пор подчеркивали ее
особенности и характерные черты, рассматривали историю ее
развития и ее содержание в целом. Между тем следует иметь в виду
и ярко выраженные региональные различия в ней, объясняемые
главным образом разнообразием природных зон и связанным с этим
несходством растительных и животных продуктов, разным
влиянием соседних народов, а также пестротой социальной
структуры населения в прошлом. Вот почему сильно отличаются
кухни москвичей и поморов, казаков Дона и сибиряков. В то время
как на Севере едят оленину, свежую и соленую морскую рыбу,
ржаные пироги, дежни с творогом и много грибов, на Дону жарят и
тушат степную дичь, едят много фруктов и овощей, пьют
виноградное вино и приготовляют пироги с курятиной. Если пища
поморов имеет сходство со скандинавской, финской, карельской и
лопарской (саамской), то на кухню казаков Дона заметное влияние
оказали турецкая, ногайская кухни, а русское население на Урале
или в Сибири следует татарским и удмуртским кулинарным
традициям.
[...]
<----------------------.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 4 серпня 2004 р. 22:50
"Bob" wrote in message news:[email protected]...
>
> [поскипано]
>
>> нормальний дебілізм
>
> во! вот голос настоящего украинского патриота!
> для украинского патриота ДЕБИЛИЗМ - НОРМАЛЕН !!!
>
>:))))))))))))))))))
>
> [и тут тоже поскипано]
>
> --bob
Оце вже дійсно, інакше аніж усе поскіпавши, Ви щось
сказати _не_можете_. На жаль.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 10 серпня 2004 р. 11:52
Сумніваюся, що шановний Олег не в курсі, хто з ким проводив
спільний парад в Бресті-1939. Не кажучи про найтісніше
співробітництво в т. ч. з гестапо і СС, підготовку кадрів, і таке інше.
Ось і пояснення для шановного Віктора Поспелова, який дивується,
"Я не представляю себе как можно допустим врать в виртуале".
Просто брехун Oleg хоче, як і кожне брехло, з чорного зробити біле.
І навпаки.
"Роман "Madcat" Веремчук" wrote in message news:[email protected]...
>
> Олег, с вами аргументировать бесполезно. Вы живете идумаете тем, что вам
> вбили в голову пропагандой времен СССР. Видимо не хватает своих мозгов сесть
> и логично подумать.э сопоставить факты. Тем более что и фактов вы не знаете,
> а оперируете цитатами из Советской прессы.
>
> "Oleg" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
>>
[...]
>> Ну кто был в союзе с гестапо и СС и так понятно. Я думаю и вам.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 10 серпня 2004 р. 14:58
Якщо Ви шануєте російську мову, то мали б помітити, як на
неї діє неназивання речей своїми властивими їм іменами - і
відповідно називання невластивими. Механізм псування слів
російської мови добре ілюструє наповнення прямо
протилежним (порівняно з початковим) змістом наприклад
слова "звєзда" шляхом повсюдного називання звєздой
шановного Ф. Кіркорова.
Через це, навіть чисто з одної тільки поваги до мов, якими
ми тут з Вами користуємось для обміну думками, речі слід
називати своїми іменами. Тобто коли нема жодного сумніву,
що людина _свідомо_ пише сюди пряму неправду, її слід
називати брехуном. А факт повномасштабного співробітництва
СССР з Німеччиною в усіх сферах, принаймні до моменту, як на
радянські міста полетіли бомби, відомий ну дуже широко.
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
>
> Вот Вы и сразу "брехло". Может человек насколько уверен в своей позиции, что
> когда чувствует, что в ее стройной стене образовывается хоть малейшая
> трещина, то пытается ее заделать подручным материалом, не всегда замечая что
> он гнилой.
> Это и Вас, неуступчивый Вы наш принципал, касается.
> И меня. Не каждый способен (я к примеру) расстаться с устоявшимися
> принципами (Вы скажете иллюзиями).
> К тому же Олег вел полемику вполне корректно, в отличие от Вас с Вашей репризой .
> Настраиваете против себя даже тогда, когда это делать совсем не обязательно.
>
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Сумніваюся, що шановний Олег не в курсі, хто з ким проводив
>> спільний парад в Бресті-1939. Не кажучи про найтісніше
>> співробітництво в т. ч. з гестапо і СС, підготовку кадрів, і таке інше.
>> Ось і пояснення для шановного Віктора Поспелова, який дивується,
>> "Я не представляю себе как можно допустим врать в виртуале".
>> Просто брехун Oleg хоче, як і кожне брехло, з чорного зробити біле.
>> І навпаки.
>>
>> "Роман "Madcat" Веремчук" wrote in message news:[email protected]...
>>>
>>> Олег, с вами аргументировать бесполезно. Вы живете идумаете тем, что вам
>>> вбили в голову пропагандой времен СССР. Видимо не хватает своих мозгов сесть
>>> и логично подумать.э сопоставить факты. Тем более что и фактов вы не знаете,
>>> а оперируете цитатами из Советской прессы.
>>>
>>> "Oleg" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
>>>>
>> [...]
>>>> Ну кто был в союзе с гестапо и СС и так понятно. Я думаю и вам.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 10 серпня 2004 р. 15:06
"Petr Bagmet" wrote in message news:[email protected]...
> "Поспелов В.А." сообщил/сообщила...
>>
>> Вот Вы и сразу "брехло".
>
> Дійсно, на брехню не тягне. Звичайна тупорила сувкова політруковщина.
А в чому суть звичайної тупорилої сувкової політруковщини, як не
в суцільній брехні?
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 10 серпня 2004 р. 23:08
"Petr Bagmet" wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Petr Bagmet" wrote in message news:[email protected]...
>>> "Поспелов В.А." сообщил/сообщила...
>>>>
>>>> Вот Вы и сразу "брехло".
>>>
>>> Дійсно, на брехню не тягне. Звичайна тупорила сувкова політруковщина.
>>
>> А в чому суть звичайної тупорилої сувкової політруковщини, як не
>> в суцільній брехні?
>
> Ну, щоб сбрехати, то вже ж якась клепка в голові потрібна.
> Фантазію якусь треба мати.
> А тут же порожній баняк.
В кожному жанрі можна знайти твори різної складності. Брехня
навряд чи годиться у винятки. До речі спроба обговорення
цього винятково цікавого явища 27 лютого 2004 р. 15:09 на
жаль не увінчалася успіхом :-(
Ось пару абзаців звідти:
.------------------>
Ясна річ, що охопити повністю весь спектр брехливості не те що важко,
а мабуть що принципово неможливо з огляду на те, що коли правда може
бути тільки одна, то відхилень від неї може існувати нескінченна
кількість, від абсурдних недорікуватих нісенітниць та бездарних
ідіотських дурниць до фундаментально продуманих грандіозних монбланів
систем облуди, яку до того ж слід помножити на нескінченне ж число
методів відхилення від правди, тобто способів її спотворення.
Разом з тим розглянути деякі особливості цього цікавого явища природи,
ну хоч ті з них, котрі найперші кидаються у вічі, мабуть що цілком
можливо. Особливо коли є (хоч і маленька) надія на обговорення :-)
Взагалі кажучи у більшості випадків брехня, а це свідоме дезінформування,
коли автору наперед відомо що воно суперечить дійсності, має конкретну
мету. І тому більшість з таких різновидів обману, як от наприклад
чванство, лицемірство, фальш, ошуканство, лукавство, фарисейство,
нещирість, дворушництво, наклеп, та інші форми надурювання, як от
пошивання в дурні, забивання баків, замилювання очей, обведення навколо
пальця, навішування лапші на вуха, кидання, приписки, підтасовки і таке
інше, всього одразу й не згадаєш, мають на меті не такий уже й широкий
спектр цілей, як би це могло здатися на перший погляд.
[...]
Найбільш показовим стосовно наведених вище видів брехні, є наприклад
гора брехні під назвою "історія Росії", щонайпаршивішим серед інших
чинником якої є те забуття, покровом якого вкривається память про
справжніх предків великої кількості людей, яким замість нормального
цивілізованого ставлення до своїх справжніх прабатьків нав'язується
історія хоч і сусіднього, але не менш чужого, аніж інші сусідні народи.
І надурені нащадки багатьох славних народів, славних хоча б тому, що
зуміли дати життя їм, невдячним, замість згадувати своїх славних
справжніх предків, схиляючи з пошаною свою голову перед їх пам'яттю,
вивчають - ніби як свою - історію чужого сусіднього українського народу.
Не думаю що ця процедура починає бути менш принизливою від того, що
триває значний - навіть в історичному масштабі період часу.
<------------------.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Отмороженная галичанка о Харькове. По принципу - это мы, а это - они.
Date: 10 серпня 2004 р. 23:30
Видно не удається покидькам невідомих народів
розкрутити хоч якось ну таке гАряче їм бажане відділення
Галичини від України, що ажж. А то чого б до таких дійсно
рагульських засобів удаватися :-)
"Sergey" wrote in message news:[email protected]...
>
> Это из опусов К.Бондаренко:
>
> "В Украине комплекс «Бедной Насти» ярче всего проявился в Галичине - в
> интеллигентской ностальгии по Австрии, а в последнее время - и по Польше. После
> войны галицкое село смогло массово переселиться в город, в дома, построенные
> австрийцами и поляками. Как происходило переселение - об этом свидетельствуют
> архивы и воспоминания очевидцев. Но факт является фактом: если до 1939 года
> Галицкий город населяли преимущественно евреи, поляки и немцы, то после 1944 -
> 1946 годов - преимущественно украинцы, приведшие к постепенной рустикализации
> западноукраинских городов. И на этом фоне пресловутые «освободители»
> (партийная, хозяйственная номенклатура, военнослужащие и т.д.) выглядят не
> такими злостными разрушителями галицкого города, как галицкое село -
> практически стопроцентно украинское - поглотившее город и перетравившее его:
>
> Именно после «эпохи великого переселения села в город» появляется известное
> каждому побывавшему во Львове понятие «рагуль». Для тех, кто не знает этого
> выражения, объясняю: «рагуль» - это галицкая разновидность «жлоба» -
> аэстетическое, антиинтеллектуальное явление, плошь и рядом встречаемое в
> галицких городах. Один из галицких политиков в 1998 году даже избрал лозунг для
> своей избирательной кампании: «Я вышел из села, но село не вышло из меня». По
> его мнению, благодаря этому лозунгу он должен был победить. Слава Богу, проиграл:
>
> Рагуль, захватив власть над галицким городом, - это то же явление, что и
> русский мальчик, играющий «дедушкиными» часами. Тоска по «бабц?-Австр??» - это
> тот же комплекс «бедной Насти», но с южнонемецким акцентом. Каюсь - несколько
> лет назад и сам пытался повлиять на формирование новой галицкой мифологии на
> австрийском субстрате - при этом вряд ли имел на это право. Я очень люблю
> Галичину, страстно желаю ей добра. Но галицкий миф должен отталкиваться от
> реалий дня нынешнего и лишь вскользь касаться дня позавчерашнего. И ни в коей
> мере он не может стать ширмой для неприглядного состояния Галичины в
> современной Украине. Иными словами, виртуальный памятник Францу-Иосифу может
> быть всего лишь данью памяти великому монарху, но ни в коей мере не средством
> для сокрытия от посторонних глаз того, что Иван Франко назвал «галицким болотом»".
>
> http://www.proua.com/analitic/2004/07/20/104811.html
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 11 серпня 2004 р. 0:10
"Oleg" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" wrote in message news:[email protected]...
>>
>> Сумніваюся, що шановний Олег не в курсі, хто з ким проводив
>> спільний парад в Бресті-1939. Не кажучи про найтісніше
>> співробітництво в т. ч. з гестапо і СС, підготовку кадрів, і таке інше.
>
> Что такое "найтісніше"? Определение сначало дайте, что считать теснейшим,
> а что нет.
То Ви в курсі про спільний парад (СССР разом з Третім Рейхом) в
Бресті-1939 чи ні?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: П.здец всем руским радивам :-))))
Date: 11 серпня 2004 р. 0:27
"Ratamahatta" wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" wrote in message news:[email protected]...
>> "Ratamahatta" wrote in message news:[email protected]...
>>> "Richard" wrote...
>>>>
>>>> В Україні нарешті з'явилася перша радіостанція, яка транслює виключно
>>>> українську національну та естрадну музику
>>>
>>> Ну хоть что-то новенькое. А то в Киеве 25 станций и на всех одна и та же
>>> попсовая (на 90% русская) музыка (Континент задавили, остались только
>>> Ренессанс и Радио-Рокс).
>>
>> Невже Радіо-Люкс в Києві нема?
>
> Ви вже напевно давненько його не слухали той Люкс. Його вже давно купили
> донецькі і тепер це "пєрвий раазвлекателни каанал". Російська попсня там
> займає 70% етеру.
В Києві слухав на початку 2000-го, у Львові - сьогодні, вчора...
Жодної попсячої композиції, тому і слухаю.
Тоді він, Люкс, в 2000-му, був однаковий в обох містах :-(
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 12 серпня 2004 р. 14:29
"Oleg" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" wrote in message news:[email protected]...
>> "Oleg" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
>>> "Olexandr Franchuk" wrote in message news:[email protected]...
>>>>
>>>> Сумніваюся, що шановний Олег не в курсі, хто з ким проводив
>>>> спільний парад в Бресті-1939. Не кажучи про найтісніше
>>>> співробітництво в т. ч. з гестапо і СС, підготовку кадрів, і таке інше.
>>>
>>> Что такое "найтісніше"? Определение сначало дайте, что считать
>>> теснейшим, а что нет.
>>
>> То Ви в курсі про спільний парад (СССР разом з Третім Рейхом) в
>> Бресті-1939 чи ні?
>
> Да. По случаю передачи города Бреста СССР. И что?
Ви якось туманно висловлюєтесь.
Хто як на Вашу думку передав Брест з прилеглими
територіями СССР?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 12 серпня 2004 р. 16:12
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Leonid" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Поспелов В.А." сообщил/сообщила в новостях следующее:
>>>
>>>> Розмієш, Поспєлов, нам, українцям, чия історія сягає в глибину тисячоліть,
>>>> вся ця ваша московська метушня просто смішна.
>>>
>>> Ясно. Пациент палаты созрел к беседе о протоукрах.
>>
>> А чому б і ні ?
>> Коли Володимир Великий хрестив праукраїнців,
>> то на землях майбутньої Московії охрестить
>> можна було хіба що бурого ведмедя :-)))
>
> Мені тільки здається що він хрестив і праросіян
> Я не дока в цьому ділі. А Вас усих як послухаєш, то дурно стає від вашого
> дикого половецького танку.
>
> Що ж тоді думають і скажуть про нас мудрі євреї, дивлячись як гої дурнувато
> сперечаються про історичну "давнину".
Євреї, наскільки мені відомо, ставляться негативно до
відкидання помяті про своїх предків. Так що диверсія
проти російського народу, тобто заставляння росіян
вивчати діяння предків українського народу, викидаючи
геть на сміття память про _своїх_ предків, належить
мабуть таки не євреям.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 12 серпня 2004 р. 19:17
"vk" wrote in message news:[email protected]...
> Привет, Leonid! You wrote on Thu, 12 Aug 2004 12:36:56 +0300:
>>
> L> то на землях майбутньої Московії охрестить можна було хіба що бурого
> L> ведмедя :-)))
>
> А шо говорить о Сибири и Аляске...?
> От только прапрадедки свидомых сидели по домам и срались вид лютойи
> ненависти пока наши предки делали эти земли своими.
Та Ви навіть тут у форумі боїтесь правду писати, шановна,
але боягузлива vk.
У тому числі й про Ваших - не може бути, що таких як і Ви - предків.
Я вже не кажу про приєднатися до аргументованої дискусії.
> Так шо дети бывших польских рабов, вряд ли поймут потомков бывших казаков.
Де це Ви про злобних, брехливих, ненависних козаків чували.
Були правда відхилення, але то були вже не козаки - казачкІ.
І невже ж Ви оце зараз тут вже одкидаєте проголошену Вами
нову національність "харьковчанін", до якої причислили було
себе?
Не встигла проголосити національність, а вже шустренька vk
її в момент й одкидає.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика
Date: 13 серпня 2004 р. 0:12
"Oleg" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
>
>>>>>> Сумніваюся, що шановний Олег не в курсі, хто з ким проводив
>>>>>> спільний парад в Бресті-1939. Не кажучи про найтісніше
>>>>>> співробітництво в т. ч. з гестапо і СС, підготовку кадрів, і таке інше.
>>>>>
>>>>> Что такое "найтісніше"? Определение сначало дайте, что считать
>>>>> теснейшим, а что нет.
>>>>
>>>> То Ви в курсі про спільний парад (СССР разом з Третім Рейхом) в
>>>> Бресті-1939 чи ні?
>>>
>>> Да. По случаю передачи города Бреста СССР. И что?
>>
>> Ви якось туманно висловлюєтесь.
>> Хто як на Вашу думку передав Брест з прилеглими
>> територіями СССР?
>
> Германия передала.
Отже Третій Рейх передав СССР Брест, на честь чого був
влаштований спільний військовий парад, але не в знак капітуляції,
а в знак чого, як на Вашу шановну думку?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 0:27
"Bob" wrote in message news:[email protected]...
>
> Петя, ну человек живет у себя на родине и говорит на своем родном языке -
> русском. Почему он должен куда-то манд... (мля, ну и словцо ты откопал)...
>:))
А чого це Ви цікаво вирішили, що Ваша рідна мова - російська?
Російська рідна для _росіян_, а Ви ж _нерусскій_.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 0:46
"Bob" wrote in message news:[email protected]...
>
> правильно будет примерно так: 1) украиноязычные ресурсы сегодня по сравнению
> с русскоязычными находятся в жопе, 2) человеку, живущему в России, с
> практической точки зрения целесообразнее выучить англ. и получить таким обр.
> доступ к англ.-яз. ресурсам, чем тратить время на изучение почти
> бесполезного укр. языка, 3) "для общего развития" или "из интереса" можно
> учить что угодно, хоть суахили, но вводить обязательное изучение
> бесполезного в России укр. языка в школах - глупо и бессмысленно.. как
> факультатив - на здоровье
Якби в Росії не вивчали історії українського народу - замість
рідної своєї історії російського народу, то може було б дійсно
ні до чого...
Але ж вивчають? Тому плюс до історії чого ж мова українського
народу завадить росіянам цікаво. Мова досить таки логічний
додаток до історії. Чим цілісніше знання, тим воно цінніше, тай і
зрозуміліше мабуть.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 11:49
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Petr Bagmet" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Московське вихваляння проти українців виглядає так же кумендно, як кумедно
>> виглядає шмаркатий тінейджер, що біжить за столітнім аксакалом крутячи йому
>> дулі та ще й намагачись вхопити старого за бороду:-)
>
> Також дуже недолугими виглядають спроби спільну історію наших народів
> висвітлити таким чином, щоб показати українців
> якимись особливими з притаманними тільки їм властивостями чи то аріїв чи то
> антів.
> І щоб побачити це зовсім не обов,язково бути істориком, повірте.
>
> Правда, я в вигіднішому становищі чим ви. Оскільки в мені тече кров і того і
> другого народів - я щасливий, хоч який народ не буде з більш сивим чолом. Де
> там пан Фолфайндер з його ідіомою про два стільці? :-)
Це треба бути, добре, не казатиму ким, а то Віктор Поспелов дуже
важко сприймає натяки на те, що він сидить в брехні по вуха, але
розплющити очі і побачити це, навіть коли його носом тицяти, не
хоче, чи не може ніяк. Мабуть з огляду на (психологічно) похилий вік.
Але не бачити тої очевидності, що спільного походження в
українського і російського народів _нема_, а отже нема і спільної
історії, то це ж принижувати себе. Є велика брехня, брехня перш
за все для російського народу, задумана значно давніше, ніж коли
вона вилізла на люди.
А ще, коли всупереч здоровому глузду твердити про спільність
української історії також і для росіян, то це принижувати великий
російський народ, вдаючи, ніби не видно, як його, російський
народ, заставляють шанувати не память своїх власних предків,
- можливо що не з такою славною іссссторієюю, як історія українського
народу, але нема сумніву, що з не менш давньою - а шанувати
память предків українського народу, відриваючи російський народ
від власного свого коріння, роблячи з нього чорт зна що.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 12:40
"Bob" wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Bob" wrote in message news:[email protected]...
>>>
>>> Петя, ну человек живет у себя на родине и говорит на своем родном языке -
>>> русском. Почему он должен куда-то манд... (мля, ну и словцо ты откопал)...
>>>:))
>>
>> А чого це Ви цікаво вирішили, що Ваша рідна мова - російська?
>> Російська рідна для _росіян_, а Ви ж _нерусскій_.
>
> мы уже обсуждали этот момент... я придерживаюсь точки зрения, если не
> ошибаюсь, А.П.Чехова - родной язык для человека тот, на котором он думает...
> я думаю по-русски.. иногда по-англ., но преимущ. по-русски, так что родной
> для меня русский.. в принципе, родной язык может со временем измениться на
> другой ввиду попадания в иноязычную среду
"Харашо ізучіть язик - ето думать на ньом" - якщо Ви не памятаєте
цього - одного з багатьох положень, на яких грунтувалась колись,
та й і грунтується зараз русифікація, то я памятаю. Але Ви й і самі
заперечуєте визначення рідної мови як тої, якою людина думає,
демонструючи відсутність перешкод для переходу на іншу мову
думки. Тобто думати якоюсь мовою - це така собі всього лише
вторинна ознака рідної мови, оскільки в більшості випадків людина
думає рідною мовою. До речі ну дуже нетривіальним як на мій погляд
є питання відмінності думки рідною і нерідною мовами, оскільки
досить таки очевидно, що найвищу ефективність управління
свідомістю забезпечує саме якраз не чужа, а рідна мова.
Саме слово "рідна" означає _дана_ як народження, одна - яку людина
змінити власними зусиллями принципово не в змозі. Для прикладу
рідна мама, рідний народ.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 14:04
"Bob" wrote in message news:[email protected]...
>
>> Якби в Росії не вивчали історії українського народу - замість
>> рідної своєї історії російського народу, то може було б дійсно
>> ні до чого...
>
> у рус. и укр. народов есть своя общая история - Киевской Руси например, ее
> изучают оба народа
Це так очевидно, що український та російський народи не
мають спільного походження, а отже і спільної історії, й тому
як Володимир Великий, так і Данило Галицький - це дійові
особи історії українського народу, а російський народ має
свою власну історію, замість якої йому навязали історію
українського народу, що навіть вже й і писати про цю диверсію
проти російського народу ще раз, вже не дуже цікаво.
А от прослідкувати, яким чином різні російські історики
перетягують українську історію на російський народ, то це
справді представляє інтерес. Спеціально заради цього я гортав
твори офіційного російського історика С.М.Соловйова а також
Ключевского. Видовисько нетривіальне, слід сказати, бачити,
як після грунтовного опису тривалого періоду української історії
історики описують, що український народ лишився на свому
місці, а його історія помандрувала в Москву:
.--------------->
Вообще движение русской истории с юго-запада на северо-восток
было движением из стран лучших в худшие, в условия более
неблагоприятные. История выступила из страны, выгодной по
своему природному положению, из страны, которая представляла
путь из Северной Европы в Южную, из страны, которая поэтому
находилась в постоянном общении с европейско-христианскими
народами, посредничала между ними в торговом отношении.
[...]
Но Западная Россия, что же с нею сделалось? Она осталась на
своем месте, не могла передвинуться на восток! Западная Россия,
потеряв свое значение, потеряла способы к дальнейшему
материальному, государственному и нравственному развитию,
способы иметь влияние на Восточную Россию результатами своего
общения с европейскими народами
[...]
Галич, счастливый уголок, где было сосредоточились последние
силы юго-западной Руси, быстро поднялся и процвел, но скоро и
пал вследствие своего уединения от остальной, живой Руси, т. е.
Великой, ибо Малую Русь в описываемое время нельзя было назвать
живою. Политическая связь между восточною и западною Русью
рушилась; мало того, возникла вражда вследствие соперничества
правителей, которые постарались разрушить церковное единство:
явилось два особых митрополита, в Киеве и Москве.
[...]
Русский человек явился в северо-восточных пустынях бессемеен
во всем печальном значении, какое это слово имело у нас в старину.
Одинокий, заброшенный в мир варваров, последний, крайний из
европейско-христианской семьи, забытый своими и забывший о
своих по отдаленности, разрознившийся и от родных братьев - вот
положение русского человека на северо-востоке: и целые века
предназначено было ему двигаться все далее и далее в пустыни
востока, жить в отчуждении от западных собратий.
<-----------------.
http://www.magister.msk.ru/library/history/solov/solv13p1.htm
або навпаки, що український народ зірвав з місця і кинувся раптом
на "русскую равнину" ні з того ні з сього:
.--------------->
Наша история открывается тем явлением, что восточная ветвь
славянства, потом разросшаяся в русский народ, вступает на русскую
равнину из одного её угла, с юго-запада, со склонов Карпат
<-----------------.
http://www.magister.msk.ru/library/history/kluchev/kllec02.htm
Звісно що як там, так і в інших джерелах, можна стосовно
цього переключення української історії на російський народ
знайти значно усього більше, але що воно притягнуте за
вуха, легко бачити навіть і з цього. Якщо звичайно не
зовсім перекривати кисень здоровому глузду.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 14:23
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Це треба бути, добре, не казатиму ким, а то Віктор Поспелов дуже
>> важко сприймає натяки на те, що він сидить в брехні по вуха, але
>> розплющити очі і побачити це, навіть коли його носом тицяти, не
>> хоче, чи не може ніяк. Мабуть з огляду на (психологічно) похилий вік.
>
> Та у Вас усі брехуни затяті, як на Вашу шановну думку.
> Тільки Ви в палаті стоїте розгублений і такий одинокий в своїй правді..
>
>> Але не бачити тої очевидності, що спільного походження в
>> українського і російського народів _нема_, а отже нема і спільної
>> історії, то це ж принижувати себе. Є велика брехня, брехня перш
>> за все для російського народу, задумана значно давніше, ніж коли
>> вона вилізла на люди.
>>
>> А ще, коли всупереч здоровому глузду твердити про спільність
>> української історії також і для росіян, то це принижувати великий
>> російський народ, вдаючи, ніби не видно, як його, російський
>> народ, заставляють шанувати не память своїх власних предків,
>> - можливо що не з такою славною історією, як історія українського
>> народу, але нема сумніву, що з не менш давньою - а шанувати
>> память предків українського народу, відриваючи російський народ
>> від власного свого коріння, роблячи з нього чорт зна що.
>
> Слово о полку Игореве - украинский документ?
А чий же іще?
> Ну ту историю,которую Вы называете сугубо украинской мы, хотя бы в общих
> чертах, знаем.
> Тогда, пожалуйста, хотя бы пунктирно, вехами основных дат просветите
> брехунов о истории русской.
> Или Вы о ней не имеете представления...
А хто про справжню історію російського народу має якусь більщ-менш
відповідну до дійсності уяву, якщо офіційний історик Російської Імперії
С. М. Соловйов пише про предків російського народу:
.------------->
Русский человек явился в северо-восточных пустынях бессемеен во всем
печальном значении, какое это слово имело у нас в старину. Одинокий,
заброшенный в мир варваров, последний, крайний из
европейско-христианской семьи, забытый своими и забывший о своих по
отдаленности, разрознившийся и от родных братьев - вот положение
русского человека на северо-востоке: и целые века предназначено было ему
двигаться все далее и далее в пустыни востока, жить в отчуждении от
западных собратий
<---------------.
http://www.magister.msk.ru/library/history/solov/solv13p1.htm
(Зрозуміло, що тут " Русский человек" означає не що інше, як людина
з Київської Русі, тобто наші предки, а предки російського народу, як
з точки зору С. М. Соловйова - це "мир варваров")
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 14:35
"OKI" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
> "Eugene Melnik" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> У меня на работе девушки на украинском так красиво и на чистом
>> разговаривают, притом и в личных разговорах по телефону и между коллегами.
>> Просто приятно слушать. Заканчивали Шевченко.
>
> У нас в институте ректор и часть преподов (жидята и из западэнщины
> приехавшие) когда разговаривают на мове (в их понимании) хочется блевать или
> "с носака" найти у них регулятор громкости.
Вам постійно хочеться блєвать :-(
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: уКРАИНСКИЙ В ШКОЛАХ
Date: 13 серпня 2004 р. 14:48
"Olexander Komarchuck" wrote in message news:[email protected]...
> "Булатов Д.В." сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> ДА НЕЧЕГО ВЫ НЕ ПОНЯЛИ, ВСПОМНИТЕ ЧТО БЫЛО ПРИ СССР, КОГДА
>> УКРАИНСКИЙ
>> ЧУТЬ-ЛИ НЕ ЗАПРЕЩАЛИ. сейчас ТОЖЕ НО ТЕПЕРЬ С РУССКИМ НА УКРАИНЕ.
>
> Що за дурниця, коли це за часів СРСР забороняли українську?
> Ти напевне жертва пропаганди.
Офіційно українську в СССР не забороняли, а навпаки,
підтримували і розвивали, а вона розквітала.
Що діялось реально, це інше питання, яке до СССР-ного
офіціозу не мало жодного відношення.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 13 серпня 2004 р. 18:33
"OKI" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
> "Petr Bagmet" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>> "OKI" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
>>>> "Eugene Melnik" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>>>>
>>>>> У меня на работе девушки на украинском так красиво и на чистом
>>>>> разговаривают, притом и в личных разговорах по телефону и между коллегами.
>>>>> Просто приятно слушать. Заканчивали Шевченко.
>>>>
>>>> У нас в институте ректор и часть преподов (жидята и из западэнщины
>>>> приехавшие) когда разговаривают на мове (в их понимании) хочется блевать
>>>> или "с носака" найти у них регулятор громкости.
>>>
>>> Вам постійно хочеться блєвать :-(
>>
>> То мабуть в нього токсікоз. Готується отримати шнобелівську премію.
>
> Ты как всегда на вершине скудоумия.
> Хоть бы почитал кем, кому и за что вручается Шнобелевская премия. Тебе
> наверно будет отрадно узнать, что ее еще ни разу не вручили украинцу, а вот
> москали несколько раз таки нарвались.
В курсі. Василь Стус наприклад, реально претендував,
але Нобелівську присудити можуть тільки живим. Вгадайте,
чому Василь Стус в свої 47 не став нобелівським лауреатом?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 14 серпня 2004 р. 0:14
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
>>> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>>>
>>>> Це треба бути, добре, не казатиму ким, а то Віктор Поспелов дуже
>>>> важко сприймає натяки на те, що він сидить в брехні по вуха, але
>>>> розплющити очі і побачити це, навіть коли його носом тицяти, не
>>>> хоче, чи не може ніяк. Мабуть з огляду на (психологічно) похилий вік.
>>>
>>> Та у Вас усі брехуни затяті, як на Вашу шановну думку.
>>> Тільки Ви в палаті стоїте розгублений і такий одинокий в своїй правді..
>>>
>>>> Але не бачити тої очевидності, що спільного походження в
>>>> українського і російського народів _нема_, а отже нема і спільної
>>>> історії, то це ж принижувати себе. Є велика брехня, брехня перш
>>>> за все для російського народу, задумана значно давніше, ніж коли
>>>> вона вилізла на люди.
>>>>
>>>> А ще, коли всупереч здоровому глузду твердити про спільність
>>>> української історії також і для росіян, то це принижувати великий
>>>> російський народ, вдаючи, ніби не видно, як його, російський
>>>> народ, заставляють шанувати не память своїх власних предків,
>>>> - можливо що не з такою славною історією, як історія українського
>>>> народу, але нема сумніву, що з не менш давньою - а шанувати
>>>> память предків українського народу, відриваючи російський народ
>>>> від власного свого коріння, роблячи з нього чорт зна що.
>>>
>>> Слово о полку Игореве - украинский документ?
>>
>> А чий же іще?
>
> Так чого він тоді написаний на російскій мові? :-)
Та ну на російській. Коли він був писаний, ні Росії, ні
російського народу, ні російської мови ще не існувало.
> І взагалі, є хоч один дійсно історичний документ сивої давнини на
> українській?
Усі нам відомі писані документи Київської Русі, копії нам
невідомої точності з яких зроблені в 16-17ст. і пізніше, усі
вони зберігались в бібліотеці Ярослава Мудрого, яка зникла
у невідомому напрямку десь в р-ні 1242р.
Багато текстів, стосовних до давньої історії українського народу,
зберігалось в архівах Києво-Печерської лаври, і зникли вони
звідти в 1718р. завдяки зусиллям Петра І (під виглядом пожежі).
А в 1787 році в ніч перед від'їздом із Києва Катерини ІІ запалав
Межигірський монастир, заснований у 988 році, і після пожежі
книгозбірня монастиря також щезла без сліду.
Тисячі і тисячі архівів були вивезені з України в Москву в
совєтскій період.
Що стосується співвідношення розмовної мови і давнього письма,
то схоже Ви й найменшого поняття в цьому на жаль не маєте.
Дуже сумніваюся скажімо, що Ви знаєте правило вживання не так
уже й давно викинутої з російського алфавіту наприклад букви "ять".
> "Енеїду" Котляревського до них Ви не відносите?.
До чого-чого не відношу, вічно Ви шлангуючий наш?
>> А хто про справжню історію російського народу має якусь більщ-менш
>> відповідну до дійсності уяву, якщо офіційний історик Російської Імперії
>> С. М. Соловйов пише про предків російського народу:
>> .------------->
>> Русский человек явился в северо-восточных пустынях бессемеен во всем
>> печальном значении, какое это слово имело у нас в старину. Одинокий,
>> заброшенный в мир варваров, последний, крайний из
>> европейско-христианской семьи, забытый своими и забывший о своих по
>> отдаленности, разрознившийся и от родных братьев - вот положение
>> русского человека на северо-востоке: и целые века предназначено было ему
>> двигаться все далее и далее в пустыни востока, жить в отчуждении от
>> западных собратий
>> <---------------.
>> http://www.magister.msk.ru/library/history/solov/solv13p1.htm
>> (Зрозуміло, що тут " Русский человек" означає не що інше, як людина
>> з Київської Русі, тобто наші предки, а предки російського народу, як
>> з точки зору С. М. Соловйова - це "мир варваров")
>
> Приїхали.. А скільки разів Ви запевняли нас в своїй палкій любові до
> великого російського народу.
Щоб не мати вигляд брехунця, Вам би слід підкріпити свої
слова про мої запевнення Вас у моїй палкій любові до великого
російського народу фактами.
> І називаєте його варваром..
Слова "мир варваров" належать не мені, а Соловйову. До речі,
я з ним не згідний і маю свою версію про причини, чому він
так написав про предків народів, які жили на північний схід від
предків українського народу.
Ще раз наголошую, _предків_ російського народу, а не сучасного
російського народу, щоб Ви трохи менше шлангом прикидалися,
що не урозуміли, про що мова.
Ще тут слід додати, що повага до великого російського народу,
як на мою скромну думку, аніяк не в'яжеться з його
фундаментальним надурюванням у вигляді заставляння вивчати
історію сусіднього українського народу замість віддати належну
шану своїм власним предкам.
> И не потрібно приписувати Соловйову Ваші дійсно варварські домисли.
Ну то давайте свою правильну, на відміну від моєї, на Вашу
шановну думку неправильної, інтерпритацію слів Соловйова
"мир варваров", кого це він має на увазі під варварами, і крім
того, а де ж ті "варвари" поділися, і коли, що їх усіх так витіснили
чи що там з ними зробили, як на Вашу думку, великі маси
переселенців з території України. А тоді вже сумнівайтесь у моїй
версії. Посилання на текст, яким я користувався, ніби є?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 14 серпня 2004 р. 0:16
"OKI" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
> "Поспелов В.А." сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Если так то блевать Вам,ОКІ, беспрерывно. А то Вы не знаете какие у нас
>
> Ошибаешься. Я не студент и преподавать тоже не собираюсь. Заносит иногда по
> служебной и не совсем надобности и невольно становишься свидетелем
> разговоров. Но ко мне ни одна сука еще не обратилась на госмове... кроме
> кондуктора в Киеве.
Це що, вигляд у Вас якийсь особливий?
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 14 серпня 2004 р. 0:40
"Richard" wrote news:[email protected]...
> "Bob" wrote in message news:[email protected]...
>> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила...
>>>
>>> А чого це Ви цікаво вирішили, що Ваша рідна мова - російська?
>>> Російська рідна для _росіян_, а Ви ж _нерусскій_.
>>
>> мы уже обсуждали этот момент... я придерживаюсь точки зрения, если не
>> ошибаюсь, А.П.Чехова - родной язык для человека тот, на котором он думает...
>> я думаю по-русски.. иногда по-англ., но преимущ. по-русски, так что родной
>> для меня русский.. в принципе, родной язык может со временем измениться на
>> другой ввиду попадания в иноязычную среду
>
> Франчик как всегда несёт откровенный бред, у галицийских выкормышей (детей
> бендеровцев) в Канаде родной язык английский, когда по теории Франчика
> должен быть галицийский.
Шкода що відверті покидьки невідомих народів типу Richardа,
vk та ОКІ чомусь боягузливі усі як один, кожен схоже одразу з
мокрими ногами, як тільки подумає про простий обмін думками.
Отак тявкне з-за рогу, і в кущі. На жаль :-(
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 14 серпня 2004 р. 0:49
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
>
> Отношения между Канадой, США и Англией можно поставить в пример России,
> Украине и Белоруссии.
Але не раніше, як злочинне московське утворення, на якому
кров незліченної кількості мільйонів не просто безневинних -
прекрасних людей, припинить своє існування.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 14 серпня 2004 р. 1:10
"Petr Bagmet" wrote in message news:[email protected]...
> "Поспелов В.А." сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>>> Як на мою думку, то ТАК !
>>> Шевченко дуже ідеологізований і політизований.
>>
>> Не знаю, не знаю. Це ви з старенькими бабусями посперечайтесь у яких
>> Шевченко замість ікони.
>> Моя мати так і вмерла з Кобзарем під периною.
>> А про Котляревського я знаю не набагато більше тих слів, що написав.
>> І не тільки я.
>> А Шевченко, як казав мій теж покійний товариш Крючко Генадій, низько бере за
>> яйця....
>
> Бо він пророк.
> А Котляревський хоч і талановитий, але ж просто поет.
І треба ж додуматись до такого, протиставляти потрясаючого
Шевченка дивовижному Котляревському
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 14 серпня 2004 р. 1:24
"OKI" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
> "Vladymyr" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Поспелов В.А." сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>>
>>> Ничего не наоборот. Австралийцы считают себя подданными короны
>>> Великобритании.
>>> Отношения между Канадой, США и Англией можно поставить в пример России,
>>> Украине и Белоруссии.
>>
>> Несопоставимые случаи. Государственная культура Великобритании
>> заимствовалась Канадой, США и Австралией. В США, например, островное право,
>> откуда. Украине и Беларуси нечего заимствовать у России. Им нужно у
>> Великобритании заимствовать.
>>
>>> А мы,блин, как кошка с собакою в одной палате, к примеру.
>>
>> Вот это естественное следствие бесцельного сближения.
>
> За такие мысли нужно кирпич на шею и в прорубь.
О, це тут нормальна реакція покидька на розумну думку.
> Сука ты. Из-за таких мудней пиздец русскому (украинскому) народу скоро
> прийдет
Саме з такого типу словами покидьки убивали мільйони і мільйони
прекрасних людей, в основному українських дітей.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 14 серпня 2004 р. 1:34
"OKI" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "OKI" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
>>> "Petr Bagmet" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>>>
>>>> То мабуть в нього токсікоз. Готується отримати шнобелівську премію.
>>>
>>> Ты как всегда на вершине скудоумия.
>>> Хоть бы почитал кем, кому и за что вручается Шнобелевская премия. Тебе
>>> наверно будет отрадно узнать, что ее еще ни разу не вручили украинцу, а вот
>>> москали несколько раз таки нарвались.
>>
>> В курсі. Василь Стус наприклад, реально претендував,
>> але Нобелівську присудити можуть тільки живим. Вгадайте,
>> чому Василь Стус в свої 47 не став нобелівським лауреатом?
>
> Читай внимательней, Чурка нерусская. Между Шнобелевской и Нобелевской
> премиями кроме созвучности ничего более нет
То це Ви про яку з них, "москали несколько раз таки нарвались"?
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Народно-трудовой союз, эмблематика (Франчуку)
Date: 14 серпня 2004 р. 1:38
"Oleg" «[email protected]» wrote in message news:[email protected]...
>
>>>>>> То Ви в курсі про спільний парад (СССР разом з Третім Рейхом) в
>>>>>> Бресті-1939 чи ні?
>>>>>
>>>>> Да. По случаю передачи города Бреста СССР. И что?
>>>>
>>>> Ви якось туманно висловлюєтесь.
>>>> Хто як на Вашу думку передав Брест з прилеглими
>>>> територіями СССР?
>>>
>>> Германия передала.
>>
>> Отже Третій Рейх передав СССР Брест, на честь чого був
>> влаштований спільний військовий парад, але не в знак капітуляції,
>> а в знак чого, як на Вашу шановну думку?
>
> В знак того, что войне быть еще _рано_. И только.
Ну ось і нема потреби пояснювати, що таке найтісніше
співробітництво, чи може не так?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Даёшь Приднестровье!!!
Date: 14 серпня 2004 р. 18:59
"Richard" wrote in message news:[email protected]...
>
> Очередное обострение конфликта между Молдавией и Приднестровьем вызвало
> довольно неожиданную реакцию на Украине. Редакция "Yтра" располагает
> проектом "Меморандума по урегулированию Приднестровского конфликта",
> разработанного киевским Центром Стратегических Инициатив и вынесенного на
> обсуждение приднестровской и украинской общественности председателем ЦК
> Независимого профсоюза военнослужащих и сотрудников силовых структур Украины
> Вадимом Махницким, только что вернувшимся из зоны конфликта, куда он ездил
> для изучения ситуации.
[...]
> Наиболее радикальным и реальным шагом к сохранению мира
> в регионе, по мнению Махницкого, может стать только значительное увеличение
> миротворческого украинского контингента. Сохранение же государственности
> Приднестровья "возможно осуществить только путем возвращения Приднестровья в
> состав Украины на правах полной автономии".
[...]
> Наша задача - локализация и завершение
> Приднестровского конфликта. А судьбы почти 300 тыс. Украинцев Приднестровья
> оправдывают любые средства".
А коли трохи придивитися, то видно ну зовсім протилежну, але
зате справжню задачу - розширення і роздмухування
Придністровського конфлікту в бік дестабілізації ситуації в
України та все тієї ж самої усебічної дискредитації української
держави перед усим світом, а також українським народом.
Щоби підштовхнути Україну в облаштовану Москвою ледве
прикриту яму, годяться усі засоби.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 16 серпня 2004 р. 13:04
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
>>>
>>> "Енеїду" Котляревського до них Ви не відносите?.
>>
>> До чого-чого не відношу, вічно Ви шлангуючий наш?
>
> Саша, перестаньте грубить.
Якщо Ви натяків не розумієте, то скажу прямо: прошу дурних
питань надалі не задавати.
> " Вам би слід підкріпити свої
> слова про мої запевнення Вас у моїй палкій любові до великого
> російського народу фактами."
> А что не любите разве братский народ с которым вышли мы из одной колыбели?
>:-)
Розписуєтесь у тому, що свої фантазії стосовно моїх
запевнень видаєте за дійсність? Взагалі то за подібні
речі слід було б (коли нормально) попросити пробачення.
А повага до великого російського народу, яка без сумніву є
в кожної людини, яка належить до котрогось з народів, як на мою
скромну думку, аніяк не в'яжеться з його фундаментальним
надурюванням у вигляді заставляння вивчати історію сусіднього
українського народу - замість віддати належну шану своїм
справжнім власним предкам. Ваша фраза вище, це не що інше, як
приниження російського народу шляхом приниження справжніх
предків росіян, одним розчерком пера начисто викреслюючи їх з
історії.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 16 серпня 2004 р. 14:16
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
>
> А если серьезно.
> Мне по человечески не нравятся попытки как можно далее отодвинуть два
> народа друг от друга.
> Саша Франчук делает это довольно прямолинейно, отказывая двум народам даже в
> общей истории.
Правда не роз'єднує, роз'єднує брехня - якою б давньою
вона не була. Єдина платформа для справжнього зближення,
а нормальним людям потрібне саме воно, а не облудні слова про
нього, це очистити взаємини між двома сусідніми великими
народами від гігантських завалів брехні. Потік одного тільки
здорового глузду здатен в один момент очистити авгієві конюшні
фальші, яка розділяє український та російський народи, але Ви собі
й далі безглуздо твердите - як автомат в циклі - одне і те ж саме,
відкидаючи геть очевидні свідчення облудності твердження про
спільне походження українського та російського народів.
> Вы же (а зачем Вам это?) под поводом общей надоевшей грязи и хамства,
> богомерзкой рекламы и вездесущих прокладок.
> Других поводов повесомее не нашлось?
> Я противник того, чтобы сделать у нас нескончаемый год России.
> Просто нужно ЖИТЬ И ПОМНИТЬ, что у нас есть родной по крови брат. Пусть он
> буйный и пьяный, но родной.
Взагалі то брехня типу "а у вас власних предків нема, вивчайте
історію українського народу", досить таки суттєвий привід для
безпробудного п'янства. Залити очі, щоб поменше бачити і ні про
що не думати.
> И по каким бы Европам не носила нас нелегкая политическая заверюха мы должны
> ПОМНИТЬ, что у нас есть русский брат, который всегда при необходимости из
> трясины" вытащит сукина сына или там сукину дочь".
При якій це такій необхідності, з якої трясовини? Вже глибшої
й уявити собі важко мабуть трясовини, аніж три голодомори,
останній з яких закінчився в 1947.
І що ж, чи зміг російський брат "вытащить сукина сына или там
сукину дочь", коли Москва убивала мільйони українських дітей
(точну цифру кількості тих мільйонів, убитих кожним з трьох
голодоморів, Москва _зараз_ ховає у своїх спецхранах ), і вони,
мільйони їх, умирали тут, на українській землі?
І найменшою мірою не зумів, чи може не так? Було скорше,
"Полный вперед, ветер в спину, будем в порту по часам.
Так ему, сукину сыну, пусть выбирается сам", тобто цілком
навпаки до того, що Ви облудно декларуєте.
І ніякої вини в цьому російського народу не видно, коли Ви
звісно не проти. Він, російський народ, і зараз аналогічно
як і тоді, так скутий московським злочинним утвором, що не те
що й пальцем поворухнути не в змозі без пріказа з Москви - а й
і подумати чогось непідказаного Москвою не може.
> Нужно только не плевать в его рожу кривую.
Це така Ваша особиста думку, стосовно рожі крівой?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 16 серпня 2004 р. 14:37
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Oleg" «[email protected]» сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Палата наша особая и никакого отношения к реальной жизни не имеет.
>> Вы зря даете всяким "ведущим" надежду на то, что они поссорили три
>> братских народа.
>> Уж это поколение демократов до такого "счастья" точно не доживет.
>
> Согласен. Никому сделать это не под силу. Ни откровенно антирусски
> настроенным (хотя и всячески отрицающим это), как Саша Франчук, ни более
> "объективным" в этом вопросе, как Владимир.
Не плутайтесь так смішно, шановний Вікторе, і визначіться спершу,
аніж писати, "откровенно антирусски настроенным" чи "всячески
отрицающим это"?
Чомусь мені так здається, що не треба надто напружуватись, щоб
зрозуміти, що тупо підтримувати хоч і традиційну, але брехню
про спільне походження українського та російського народів, це
і є _справді_ антиросійська діяльність. Можливо що у відповідності
до російської приказки "услужлівий мєдвєдь опаснєє врага", це
можливо, але проти російського народу.
Зауважте при цьому, хто тут так розпинається про трі братскіє
народа - суцільно особи, які не тільки не належать до жодного з
них трьох, а й і взагалі ні до якого народу.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 16 серпня 2004 р. 15:08
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Vladymyr" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Народам нужно избавиться от пороков уходящей
>> системы. И сделать можно это только путем отрицания общих своих
>> обыкновений советского периода.
>
> В советском периоде Вы начисто отрицаете что-либо положительное.
> Но может ли почти 80 лет продержаться любая социальная система основанная
> исключительно и только на лжи.
Звісно ні. Але коли підперти облуду співмірним за величиною
насильством, то як бачимо може.
>> К сожалению советский период не был навязан России
>> извне. Он являлся естественным продолжением ее истории. Классовая градация
>> рабовладельческого строя была узаконена тогда, когда в Европе уже было
>> создано гражданское общество. А отменен в чистом виде феодальный строй был
>> тогда, когда просуществовал менее 50 лет до революции и вынужден был
>> дополняться 50 годами колхозного рабства. Затем период первоначального
>> накопления. Он тоже минимум 100 лет продолжаться должен. Он начался в
>> 1990-м. И выход из этих бесконечных перестроек только один. Полный отказ от
>> своего исторического цикла, своей исторической исключительности. Т.е. такой
>> же, каковой выбрали все прогрессирующие народы. Россия к этому не готова.
>
> А к чему готовы мы, кроме пресловутой многовекторности а, проще говоря,
> государственной проституции?
> Ни одна страна, кроме России, не видит в нас партнера.
> То мы не подмыты, то непобриты то харей не вышли.
> У нации должно быть самолюбие или нет! Или будем и дальше безутешно елозить
> лысиной по европаркету.
> Не потеряемся мы, и так нестабильное сообщество, окончательно.
> Не превратимся ли в политическую "тварь бессловесную", прижавшей к груди в
> потной ладони медный иудин пятак?
То це Ви чи не "прижавшей к груди в потной ладони медный иудин
пятак" під час спроб обгрунтувати присутність тут в Україні
московського комбайну смерті, який уже тут тричі пройшовся не
так уже й давно, викосивши за кожним разом назліченну кількість
мільйонів українців, прекрасних людей, в основному українських
дітей. Чи може на цьому не треба як на Вашу шановну думку
акцентувати?
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Дмитрий Корчинский Хулиган! или Политик!
Date: 16 серпня 2004 р. 15:26
Може, може бути, що команди в Братство йдуть від Медведчука.
Але так це чи ні, але клоаку назвати медведчуковською це, як
на мою скромну думку, навряд чи відповідатиме остаточній дійсності,
оскільки не тільки Медведчук - це тільки очевидна проміжна ланка
злочинного ланцюга, а й і, схоже на те, і Путін так само не дуже
виглядає на того суб'єкта, який тримає в руках його кінець.
"Faultfinder" wrote in message news:[email protected]...
>
> Ну вот, и сюда, в наше незамутненное конфболото, ползучие гады из-под корча
> заползли. Места им в своей медведчуковской клоаке мало, видно.
>
> "Postril" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Подарок от Братства Интернет сообществу!
>> Символ, который гарантирует, что "бренд" способен не только светить звездой
>> на политическом Олимпе. Отныне он может и застрелиться
>>
>> http://www.40a.kiev.ua/news/cgv40772/
>>
>> Только мистикой можно объяснить то, что происходит с нашими политиками при
>> выборе символики для президентской гонки. Правда, Виктор Ющенко начал
>> кампанию не после регистрации, а почти за год до нее, поэтому многие уже
>> забыли, что символы, которые он выбрал для себя, аналогичны тем, которые
>> использовал Адольф Гитлер. Это его перевернутая подкова со свастикой
>> украшала рождественские открытки и сувениры.
>> Это ли не символично! Ведь и Адольфу к власти помогали прийти теже
>> Американские лидеры военно-промышленного комплекса.
>>
>> далее будет
>>
>> br. CoBa.
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 16 серпня 2004 р. 15:45
"Olexander Komarchuck" wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>
>> Багато текстів, стосовних до давньої історії українського народу,
>> зберігалось в архівах Києво-Печерської лаври, і зникли вони
>> звідти в 1718р. завдяки зусиллям Петра І (під виглядом пожежі).
>> А в 1787 році в ніч перед від'їздом із Києва Катерини ІІ запалав
>> Межигірський монастир, заснований у 988 році, і після пожежі
>> книгозбірня монастиря також щезла без сліду.
>> Тисячі і тисячі архівів були вивезені з України в Москву в
>> совєтскій період.
>> ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^
>> Що стосується співвідношення розмовної мови і давнього письма,
>> то схоже Ви й найменшого поняття в цьому на жаль не маєте.
>
> Що стосується тих, хто каже "совєтській", або "совєцький", замість
> "радянський",
> я давно помітив, що то такі падлюки, що з ними дискутувати немає сенсу,
> бо в них замість мозку отрута. Гидотні тварюки.
Слава Богу, що моє "совєтскій" до Вашого переліку не увійшов,
а то "падлюки, що з ними дискутувати немає сенсу, бо в них замість
мозку отрута. Гидотні тварюки" - брр, як Вам такі слова з
відповідними емоціями тільки приходять.
Стосовно чому в мене "совєтскій", а не "радянський".
Оскільки реально практично усі реально владні інституції в Україні
в той період були і російськомовні, і підвладні Москві, то
використовувати українську афішу для цього явища - як на мою
скромну думку звісно - буде менш точно, аніж як користуватися
оригінальним словом.
Олександр Франчук
From: "Olexandr Franchuk"
Subject: Re: Украинский язык в школах.
Date: 16 серпня 2004 р. 22:14
"Поспелов В.А." wrote in message news:[email protected]...
> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>> "Olexander Komarchuck" wrote in message news:[email protected]...
>>> "Olexandr Franchuk" сообщил/сообщила: news:[email protected]...
>>>>
>>>> Багато текстів, стосовних до давньої історії українського народу,
>>>> зберігалось в архівах Києво-Печерської лаври, і зникли вони
>>>> звідти в 1718р. завдяки зусиллям Петра І (під виглядом пожежі).
>>>> А в 1787 році в ніч перед від'їздом із Києва Катерини ІІ запалав
>>>> Межигірський монастир, заснований у 988 році, і після пожежі
>>>> книгозбірня монастиря також щезла без сліду.
>>>> Тисячі і тисячі архівів були вивезені з України в Москву в
>>>> совєтскій період.
>>>> ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^
>>>> Що стосується співвідношення розмовної мови і давнього письма,
>>>> то схоже Ви й найменшого поняття в цьому на жаль не маєте.
>>>
>>> Що стосується тих, хто каже "совєтській", або "совєцький", замість
>>> "радянський",
>>> я давно помітив, що то такі падлюки, що з ними дискутувати немає сенсу,
>>> бо в них замість мозку отрута. Гидотні тварюки.
>>
>> Слава Богу, що моє "совєтскій" до Вашого переліку не увійшов,
>> а то "падлюки, що з ними дискутувати немає сенсу, бо в них замість
>> мозку отрута. Гидотні тварюки" - брр, як Вам такі слова з
>> відповідними емоціями тільки приходять.
>>
>> Стосовно чому в мене "совєтскій", а не "радянський".
>> Оскільки реально практично усі реально владні інституції в Україні
>> в той період були і російськомовні, і підвладні Москві, то
>> використовувати українську афішу для цього явища - як на мою
>> скромну думку звісно - буде менш точно, аніж як користуватися
>> оригінальним словом.
>
> Называйте же вещи своими именами, Саша. Не юлите.
> Вкрапленные в украинскую речь русские слова в украинской транскрипции
> ядовитее выглядят.Впрочем, как и украинские в русскую. Старый, но дешевый
> прием.
> Чи не так як на Вашу шановну думку? :-)
> Отчасти это и имел ввиду Olexander Komarchuck, когда так нелестно отозвался
> о Ваших выдающихся публицистических приемах как "про отруту".
Ви он за свої слова щойно не змогли відповісти по-людськи,
а вже хапаєтесь за Комарчука Олександра розписуватись.
Олександр Франчук
