* * *

Рахуй роки на перший-сьомий,
шикуй в ряди, веди туди,
де вітер, мудрий твій знайомий,
заносить порохом утоми
утрат сліди.

Складай скарби своїх фіяско
у скрині давніх божевіль…
Падіння, помилки, поразки –
той скарб, в якім не має частки
іржа та міль.

І знов – цеглина по цеглині –
неначе вперше на віку,
будуй підмурок для святині,
що вік стоятиме віднині
не на піску.

На перелік віршів
На головну сторінку