Панно самотність

Давно вже ні складу, ні ладу
в піснях; ані блату в верхах.
В роботі не дам собі ради,
у грі - мов найгірший з невдах...
Піду з цього кола сьогодні -
нехай зачекає сім'я...
Коханко на ймення Самотність,
сьогодні ти будеш моя.

Віддамся задумі й утомі,
піду від кордонів та меж.
В старому порожньому домі
ти ніжно мене пригорнеш...
Верни мені силу й природність
слів, рухів, думок та ідей!
Врятуй мене, панно Самотність,
від злих, та й від добрих, людей.

Скінчиться побачення наше,
піду в метушні дикий ліс -
крутитись і думати: нащо
в те колесо пристрастей вліз?
Стрибати над краєм безодні,
співати і пити вино...
Даруй мені, панно Самотність!
Коли ж ми побачимось знов?

На перелік віршів
На головну сторінку