Ворог

Допоки не зітреш його на порох,
не зітнеш з плеч лихої голови,
не смій забути: поруч – вічний ворог!
Не мрій дарма, що мир вкладете ви.

Не зможуть розминутися дороги,
не змиє суперечки часу плин…
Точитиметься бій до перемоги,
допоки з двох залишиться один!

Як не ми, то спасе
хто нас?
М’язи й розум – усе
в тонус!
Кожен день, кожну мить –
в Ordnung!
Хай нервує, тремтить
ворог.

На нитку знань нанизуй намистини –
усе, що прочитав, почув, відкрив.
Вкарбовуй в серце, в пам’ять, у клітини
пекучу правду – жар ворожих кривд.

Й коли вже кров палатиме у жилах,
омиє душу звістка-дивограй:
покликано тебе – й тобі по силах! –
повстати і покласти кривді край!

Як не ми, то спасе
хто нас?
М’язи й розум – усе
в тонус!
Кожен день, кожну мить –
в Ordnung!
Хай нервує, тремтить
ворог.

Коли твої відвага, мудрість, мужність
наблизять перемоги й слави час,
не сплутай з милосердям малодушність,
не стримай помах вірного меча!

Почуєш заклик ворога благальний,
про мир і милість – тож не помились:
завдай удар – потужний, вирішальний –
ввіткни у ґрунт свій меч – свій хрест фатальний! –
і Богу за полеглих помолись!

Як не ми, то спасе
хто нас?
М’язи й розум – усе
в тонус!
Кожен день, кожну мить –
в Ordnung!
Хай нервує, тремтить
ворог.

На перелік віршів
На головну сторінку