Артем Орел
СЛОВНИК ЧУЖОМОВНИХ СЛІВ
Нью-Йорк - 1963
Наклад - 1050
Printed by A. Orel, 363 Grove Street.,
Perth Amboy, NJ.
ПЕРЕДМОВА
Словник чужомовних слів, уживаних в українській літературній мові, що його пропонуємо увазі читачів, складений ще 1947-49 р.р і остаточно зредагований року 1950. Отож, від часу, коли словник був готовий, дo появи його цим виданням минуло ціле десятиліття. Колись такий відтинок часу не мав посутнього значення. Як правило, до словників збирали лексику вже устояну, "традиційну", відому в мовному обігу принаймні з пів століття. В наш час, доли образ світу змінюється з калейдоскопічною швидкістю, коли досягнення науки примушують з кожним днем переорієнтовуватися, до мовного вжитку щодень-щогодини проникають нові лексичні запозичення, набуваючи чіткої спеціялізації. Тим то доводиться з прикрістю усвідомлювати, що лексичний матеріял цього словника відстає від життя на ціле десятиліття.
Одначе, автор мав на увазі потреби часу і не обмежувався на устояний лексиці, а всіляко намагався внести й найновіші запозичення з чужих мов, що своєю актуальністю вибиваються на перше місце в щоденному вжитку.
Тим то в словнику читач знайде такі найсвіжіші не тільки для українця, а й для всякого іншого мовлянина терміни, як ґеноцидія, кебернетика, ґілд-театр, лінгафон, вітаїзм, акмеїзм тощо, що їх у попередніх словниках цього типу не знайти. Автор визнає, що таких нових запозичень у цім словнику ще далеко не досить, не пощастило бо повністю використати хоча б еміграційну сучасну пресу, літературу - мистецьку й наукову.
Брак таких українських лексичних довідників, як енциклопедичний словник типу ЛяРусса чи хоча б німецького Кнаурса (1949), а також словників: політичного, філософічного й інших вузько-спеціяльних словників підносить значіння словника чужомовних слів, що може дати мінімальну орієнтацію в поняттях з усіх галузей людського знання, оскільки наукова термінологія в українській мові чужомовного походження. Тим то відмінно від попередніх словників цього типу, що надавали переваги лексиці гуманітарного циклу, в цьому словнику має місце також по змозі ширше й лексика з усіх галузей науки, Знайде тут поживу і лікар, і інженер, і студент будь-якого фаху, і політичний чи партійний діяч, як також журналіст, письменник, редактор і кожний читач.
В умовах еміграційних труднощів авторові довелося виступити в даному разі і в ролі видавця та друкаря на власних засобах виробництва, придбаних за здобуті фізичною працею кошти. Певна річ, що такий "синкретизм", не сучасний і не відповідний добі, неґативно відбився на технічній стороні книжки, як і помножив посутні недогляди в тексті та примусив укладача зректися деяких цікавих моментів лінґвістичного порядку. Техніка друку не одноманітна, удосконалювана в міру набування друкарських засобів (машин, шрифтів, знаків).
Значення слів перевірені в різних лексичних джерелах, наукових і лексикологічних працях, енциклопедіях тощо. Приклади, що ілюструють відповідні поняття, подані свіжі, сучасні, як ось, приміром, диверсія - підривна діяльність чужинецької аґентури, наприклад, діяльність комуністичних партій, що шкодять своїй батьківщині на користь російського комунізму.
Попри деякі технічні вади та недогляди й посутні похибки, слід відзначити, що даний словник усе ж являє собою дальший ступінь у розвитку українського словництва цього типу, як усучасненням лексичного добору, так і поглибленням лінгвістичної опрацьованости матеріялу.
ВСТУПНІ ЗАВВАГИ
З технічних причин наголоси в словнику до 33-ої сторінки позначені малими літерами, від 33 стор. - звичайним знаком наголосу. З тих же причин деякі слота в різних місцях скорочені різно, напр., філ. і філос. (філософія).
Титульні слова до 196 сторінки подані великими літерами, а далі малими грубим шрифтом.
Якщо титульні слова мають гомонімічне значення, але різняться походженням, тоді таке слово повторюється як титульне належне число раз із позначенням угорі зіркою або числами, напр., джин1- горілка і джин2 - машина, що збирає волокно з бавовнику.
Різні значіння того самого слова позначаються числами, напр., архітектоніка - 1. плян мистецького твору, його конструктивна логіка, 2.галузь геології, що вивчає будову земної кори, 3. співвідношення між структурними елементами живого організму.
Якщо одно із значень слова має фігуральний або приповідний сенс, ТО при цьому значенні ставиться зір-ка, напр., канібал - 1. людоїд, людожер, 2.* жорстока. некультурна людина.
Понятгя, виражені кількома термінами, містяться в гнізді під основним терміном, напр., елементарна геометрія, нарисна геометрія, аналітична геометрія, ди -ференціяльна геометрія, неевклідова геометрія будуть подані під титульним словом геометрія. В таких випадках у поясненнях титульне слово подається скорочено, напр., г-ія нарисна (геометрія нарисна).
Якщо в тексті самого пояснення трапляються чужомовні слова, то їх пояснення можна знайти за абеткою (часам такі слова в тексті пояснення подані розбивкою), напр., гіпотечний - належний до г і п о т е к и. Це означає, що слово г і п о т е к а можна знайти з поясненням за абеткою титульних слів.
Після кожного титульного слова подано в дужках назву мови запозичення цього слова або мови його походження, напр., АБАТИСА (лаг. abbatissa)
Розрізняємо мовy запозичення й мову походження, що часом збігаються, часом ні. Напр., при слові ефенді буде зазначена мова запозичення турецька (тур. efendi), а мова походження грецька (з гр. authentes). Це значить, що в українську мову це слово прийшло з турецької мови, але походить воно з мови грецької, де має зовсім інше звучання й інше значіння. Часом мова запозичення є одночасно й мова походження, напр., гільйотина - фр. guillotine.
Часто слова мають у мові запозичення чи мові походження інше значення, ніж у мові українській. Тоді в дужках подається транскрипція такого слова з перекладом його українською мовою, напр., АБАТ (лат. Abbas із сирійського abba - батько), тобто в мові походження (сирійській) значення цього слова зовсім інше, ніж в українській.
З технічних причин у словнику наведено тільки, називний відмінок грецьких та латинських слів, без форми родового, що міг би більше вияснити основу слова.
Також не зазначено, які слова взято безпосередньо з чужої мови і які утворені від чужомовної основи, напр., іменник ДИСПУТ утворений від латинського дієслова disputare, тим часом іменник ДИСТАНЦІЯ безпосередньо перенесений з лат. distantia, одначе їх позначено лат., хоч перше можна було б позначити "з лат." Для спрощення друку довелося відмовитися від такої диференціяції.
При словах, що походять від чужомовних імен, поставлено вл. (власне ім'я).
Грецькі слова, як і слова з мов східніх, транскрибуються латинською абеткою.
| А... - Аероліт |
|---|
A... (гр,а, перед голосними ан...) - переважно в словах грецького походження цей приросток надає слову заперечного значіння, напр., асиметрія (відсутність симетрії), алогізм, анаеробіоза.
АБАДоНА (жид.) - 1. пекло, підземелля; 2. нищитель, ангел смерти ; демон, сатана.
АБАЖуР (фр. abat-jour) - дашок або щиток (над лямиою або іншим джерелом світла); світловий рефлектор.
АБаЗІЯ (гр. а...--зап. , basis-крок) - утрата здатности ходити (нервове захорування)
АбаК (rp.abax - доггка) -1.дошка або столик для аритметичного числення в стародавніх греків та римлян; 2 чотирикутня плита на горішній частині голо -ви (капітелі) в дорійських колонах (а р х і т.); 3. ді-яграма з числовими помітками для графічно-меха -нічного розв'язування математичних рівнянь.
АБАНДоН (фр. abandon) - 1. право на звільнення від зобов'язань щодо від -повідальности всім май -ном, одержуване коштом відступлення частини майна (особливо в забезпеці прй морськім транспортуванні); 2. зречення права на речі.
АбаТ (лат. abbas із сир. abba - батько) -1.настоятель манастиря в католиків; 2. католицький священик у Франції.
АБАТиСА (лат. abbatissa) - ігуменя католицького манастиря.
АБаТСТВО (див. абат) - 1. католицький манастир з його добрами; 2. звання абата.
АБДаЛ (ар.) - мандрівний мусулманський чернець у середній Азії та в Індії; див. дервіш.
АБДЕРиТИ (гр.) - 1. мешканці стародавнього грецького міста Абдери, відомі з своєї дурноти; 2." обмежені люди.
АБДИКаЦІЯ (лат. abdicatio) - зречення (посади, престолу, права, обов'язків).
АБДоМЕН (лат. abdomen) - живіт, черево (анат.).
АБДОМІНаЛЬНИЙ (див. а б д ом е н) - черевний (тиф).
АБДуКТОР (лат. abducere - відводити) - відвідний мускул (а н а т.)
АБДуКЦІЯ (див. абдуктор) - відведення кінцівки від середньої лінії тіла.
АБЕЛіТ (вл.) - вибухова речовина, що складається з амонійної салітри, кухенної соли та динітробензолю.
АБЕЛіТИ - гностична секта в північній Африці.
АБЕРаЦІЯ (лат. aberratio - відхил) - 1. відхил від нормальної будови організму (біол.); 2. а-ія світла сферична - розсіяння світлових променів, що, падаючи з однієї точки на лінзу і відбившись від її угнутої поверхні, не сходяться в одній точці (фокусі), а утворюють розпливчасте зображення у формі плями (пояснюється більшим відхилом променів від країв лінзи, ніж від її середини); 3. а-ія хроматична - явище веселкового забарвлення зображень у наслідок неоднакової сили заломлення в лінзі для різних променів; 4. позірний відхил зірок від їх справжнього розташування на небі (наслідок руху Землі по орбіті та обертанння її навколо своєї осі, а також - швидкости руху світлового променя (астр.); 5.* відхил від істини, омана.
АБЗаЦ (нім . Absatz) -1. відступ початкового рядка в книзі чи в будь-якому іншому тексті; 2. уривок тексту від відступу до відступу.
АБІОГЕНеЗА (див. а*біогенеза) - самонародження (біол.)
АБІОЛоГІЯ (див, а +біологія) - наука про мертві тіла природи.
АБІОСТаТИКА (див. а+біо+статика) -наука про фізичні та інші прикмети мертвої природи.
АБІСаЛЬНИЙ (гр . abyssos - безодній) - глибинний; а-ий обшир - обшир найбільших глибин у морях та океанах (1 км. і глибше).
АБІТУРІЄНТ (лат. abituriens - той, що збираеться відійти) - учень, що закінчує школу, випускник, матурист, матурант.
АБЛЯКТаЦІЯ (лат. ab-від-+laс-молоко) -1. відлучення дитини від грудей; 2. спосіб щепити дерево, не відрізаючи галузок від стовбура.
АБЛЯТиВ (лат, ablativus) - шоетий відмінок у латинській мові; відповідає на питання: де? чим? звідки?
АБЛяЦІЯ (лат. ablatio - знесення) - знесення, поступове руйнування земної поверхні водою, вітром, льодовиками (геол.).
АБНЕҐаЦІЯ (лат.) - зречення (сприятливих обставин), самозречення.
АБОЛІЦІОНіЗМ (англ. abolitionism із лат. abolitio -скасування, знищення) - 1. суспільний рух за скасування певних законів, установ або режиму; 2. рух проти реґляментації проституції; 3. рух за скасування невільництва муринів в Америці в 18 ст.
АБОЛІЦІОНіСТ (див. аболіціонізм) - учасник руху за скасування певного закону, режиму абощо.
АБОЛіЦІЯ (лат. abolitio-скасування) - помилування (звільнення від кари), скасування судового вироку.
АБОМІНаЦІЯ (фр, abomination з лат.) - обридження, відраза, осоружність.
АБОНЕМеНТ (фр. abonnement) - передплата (наперед оплачене право на користання з речей: преси, телефону, книг, місць у театрі тощо).
АБОНЕНТ (нім. Abonnent) - пегедплатник, власник абонементу.
АБОНУВаТИ (фр. аbonnеr) - передплачувати, замовляти, наперед оплачувати (часопис, місце в театрі абощо).
АБОРаЛЬНИЙ (лат, ab-від+os-рот) - протилежний до рота (кінець тіла).
АБОРДаЖ (фр. abordage) - зчеплення суден бортами (стародавній спосіб морського бою, коли судна супротивників зчеплювались бортами для рукопашного бою).
АБОРИґеН (лат. aborigine) - тубілець, первісний мешканець країни, див.автохтон;
АбоРТ (лат. abortus - передчасно народжений) - викидень; передчасне припинення вагітности (природне або штучне).
АБОРТиВНИЙ (лат. abortus - передчасно народженнй) - посталий у наслідок аборту.
АБРАЗиВНИЙ і АБРАЗіЙНИЙ (фр. abrasif з лат., див. абразія) - уживаний для вигладжування поверхень; а-ні матеріяли - шліфувальні матеріяли (пемза, корунд, шмерґель, діямант, кремінь - природні; карборунд, графіт, скло, оксид алюмінію - штучні).
АБРаЗІЯ (лат. abradere - вискрібати) - 1. процес руйнування суходолу морськими прибоями (геол.); 2. вискрібання при хірургічній операції.
АБРАКАДаБРА(гр. з жид.) - чаклунське слово (за середньовіччя).
АБРЕВІЯТуРА (іт. abreviatura з лат. brevis - короткий) - скорочення назов, напр, УПА - Українська Повстанська Армія; 2. знак скорочення в нотах.
АБРЕЖе (фр. abrege) - скорочений виклад; уривок із твору.
аБРИС (нім. Abriss) - окреслення предмета самими лініями; див. контур, шкіц.
АБРОҐаЦІЯ (лат. abrogatio) - скасування закону (в латинському праві).
АБСеНТ (фр. absinthe з гр.) - спиртовий напій, лікер з полинем, полинівка.
АБСЕНТЕїЗМ (англ. absenteeism з лат. absens відсутній) - 1. відсутність землевласників у їх володіннях; 2. ухиляння від виконання громадської повинности, від участи в виборах (останнє карається в СССР ув'язненням).
АБСЕНТиЗМ (фр. absinthe) - хронічне отруєння абсентом (мед.).
АБСЕНТУВаТИ - не явитись, бути відсутнім; див. абсентеїзм.
АБСеНЦІЯ (див. абсентеїзм) - неприявність, відсутність.
АБСиДА (лат. absida з гр. apsis - склепіння) - півкулясте або багатокутнє склепіння, напр.,над вівтарем (архіт.)
АБСиДИ (гр. apsis - склепіння, арка) - найдальша та найближча точки на орбіті космічного супутника відносно центрального світила, наприклад, Землі відносно Сонця (перигелій і афелій).
АБСОЛюТ (лат. absolutus - безумовний) - 1. безумовна істина; 2. безумовне ні від чого незалежне єство, що лежить в основі світу; незмінна сутність речей; 3. синонім Бога.
АБСОЛЮТиЗМ (фр. absolutisme з лат. absolutus) - самовлада, самодержавство, необмежена влада (монархія); форма державного керування, коли найвища влада належить одній особі.
АБСОЛЮТиСТ (див. абсолютизм) - прихильник абсолютизму.
АБСОЛюТНИЙ (лат - absolutus із absolvere - відв'язувати, звільняти) - безумовний, необмежений, самовладний; чистий, досконалий, цілковитий, повний; а - ий нуль -температура на 273.2 С ; а-на система одиниць - система, в якій усі одиниці виводяться з трьох основних одиниць: довжини, маси й часу (см - г - сек); а - на істина - вичерпне знання про предмет; а-не мистецтво - безпредметове, абстрактне мистецтво; а-на температура - температура, обчислена, починаючи з абсолютного нуля ; а-на вологість - тиск пари в повітрі, вимірений міліметрами живосріблового стовпа; а-на швидкість - швидкість руху тіла відносно іншого тіла, що його вважають за нерухоме; а-ий слух - здатність визначати висоту звука на слух; а-на величина числа - число без знаків: плюс чи мінус ; а-на величина, або модуль комплексного числа - довжина вектора, що позначає це число; а-на геометрія - геометрія, що не базується на Евклідовій аксіомі про рівнобіжні прості лінії.
АБCOЛЮТоРІЯ (лат.) - схвалення звіту виборного органу або виборної особи та звільнення їх від їх обов'язків перед перевиборами.
АБСОЛюЦІЯ (лат. absolutio - звільнення) - 1. розгрішення, виправдання, звільнення від гріхів (у католиків); 2. судовий вирок про звільнення підсудного від кари (юр.)
АБСОЛЬВеНТ (лат.) - випускник середньої або вищої школи.
АБСОРБеНТ (лат. absorbens) - вбирна речовина, що абсорбує (вбирає в себе) іншу речовину.
АБСОРБУВаТИ (лат. absorbere) - вбирати, всмоктувати, поглинати.
АБСоРБЦІЯ (лат. absorbtio - поглинання) - 1. вбирання світла, тепла, звуку речовиною (фіз.); 2. розчинення газів у течивах (хем.); 3. всисання, всмоктування речовин в організмі (фізіол.).
АБСТИНеНТ (лат. abstinens) - поміркована, стримана, непитуща (щодо алькогольних напоїв) людина.
АБСТИНеНЦІЯ (лат abstinentio - стриманість) - 1. стриманість щодо вживання алькогольних напоїв; 2. стан у наркоманів після раптового припинення вживання наркотиків; 3. статева стриманість; 4. піст у католиків.
АБСТРАГУВаТИ (лат. abstrahere) - узагальнювати, відриватись у думках від конкретної дійсности,творити абстракції.
АБСТРАГУВаТИСЯ - подумки відв'язуватися від певних явищ або предметів.
АБСТРаКТНИЙ (лат. abstractus) - одержаний способом процесу абстрагування; умоглядний, умозірний, нереальний ; а-не мистецтво - безпредметне мистецтво (напрям у малярстві, пластиці), започатковане від В. Кандинського 1911 р. (тепер: Пікассо, Файнінґер, Соловій тощо); мистецтво, що іґнорує зображення натуральних об'єктів, виходячи безпосередньо від сенсу даности матеріялу й забезпечуючи духовий зміст чистих форм і барв, тобто - вільні від предметовости, але не беззмістовні композиції.
АБСТРаКЦІЯ (лат. abstractio - відволікання) 1. відрив думання від конкретних ознак предметів, умоглядність; 2. процес пізнання об'єктивного світу, що веде до розкриття сутности та загальних законів речей (відриваючись від випадковостей та виділяючи суттєве, абстракція приводить до пізнання дійсности); 3. загальне поняття або теоретичне узагальнення, здобуте в наслідок абстрагування.
АБСуРД (лат. absurdus) - безглуздя, нісенітниця, дурниця, недоречність(звести до абсурду - довести безглуздість якогонебудь твердження).
АБСуРДНИЙ (див. абсурд) - безглуздий, нісенітний, недоречний.
АБСЦеС (лат. abscessus) - нарив, чиряк, болячка (мед.).
АБСЦиСА (лат. abscissus - відрізаний) - 1. поземна вісь у системі координат; 2. одно з двох чисел, що позначають місце точки на площині відносно простокутньої системи координат (мат.).
АБУЛіЯ (гр. abulia - нерішучість) - патологічне ослаблення волі (мед).
аБЦУҐ (нім. Abzug) - відступ.
аБШИТ (нім. Abschied - прощання) - звільнення з посади, димісія.
АБШИТоВАНИЙ (див. абшит) - звільнений з посади.
АБ'ЮРаЦІЯ (лат. abjuratio - зречення під присягою) - публічне зречення віровизнання або переконань.
АваЛЬ (фр. avail) - вексельна порука, підпис ручителя на векселі.
АВАНҐаРД (фр. avante garde) - 1. передова група війська, що охороняє головне військо від несподіваного нападу на нього від супротивника; 3. угруповання (партія), що несе передові ідеї (в мистецтві, політиці тощо).
АВАНҐаРДОВИЙ (див. аванґард) - передовий
АВАНЗаЛЯ (фр. avant - перед) - передпокій, див. вестибюль
АВАНКаМЕРА (фр. avant - перед) - простір за греблею перед отворами в напірних рурах гідросилових споруд, відокремлений від річища кригозахисною стінкою.
АВАНЛЬоЖ А (фр. avant - перед) - закрита частина театральної льожі.
АВАНПоРТ (фр. avant - перед) - зовнішня частина порту, де кораблі спиняються, але не для причалу й не для розвантаження.
АВАНПоСТ (фр. avant-poste) - найближча до ворожої лінії військова стійка; передова стійка, варта.
АВаНС (фр. avance) - 1. видані на певні витрати кошти під звіт; 2. частина заробітної платні, видана найманому наперед; 3.* давати аванси - загравати (з кимнебудь), даючи нездійсненні обіцянки.
АВАНСУВаТИ (фр. avancer) - давати завдаток або аван с.
АВАНСЦеНА (фр. avant-scene) - найближча до глядачів частина сцени в театрі (між завісою і рампою).
АВАНТаЖ (фр. avatage) - користь, зиск, вигода; перевага.
АВАНТуРА і АВАНТюРА (фр. aventure) - 1. пригода, приключка; 2. ризикована справа; 3. сумнівна щодо чесности справа; 4. заходи, розраховані на випадкове щастя без уваги на реальні можливості щодо їх здійснення, і тому сумнівні щодо успіху.
АВАНТуРНИК (див. авантура) - шукач пригод; безпринципний ділець; пройдисвіт.
АВаРИ, або оБРИ (тюр.) - тюрко-татарське плем'я, що в 6. столітті по Хр. вдерлося в обшири середнього Дунаю і і було знищене у 8. стол. (розбив аварів син Карла великого Піпін).
АВАРІЙНИЙ (див. аварія) - потрібний на випадок аварії, вапр., аварійне устатковання на фабриці, на літаку.
АВаРІЯ (iT. avaria з ар.) - 1. дошкодження(матини, спорудим фабриці), перекид (поїзда); 2. збитки в наслідок неперодбаченої події при морських перевозах; З." невдача.
АВГІЙОВІ стайні - стайні мітичного грецького царя Авгія, що мав численні череди волів, але стаєнь не чистив вичистив їх Геркулес, пустивши воду з річки (звідси: почистити Авгійові стайні - зробити порядок, ліквідувати безладдя в справі, виконати важку роботу, радикально розв'язати справу; *безладдя.
АВҐіТ (гр. auge - блиск) - мінерал із кальцію, заліза, ґраніту, діябазу тощо (вулканічного походження).
АВҐуР (лат. augur із avis - птах) - 1. віщун, жрець, ворожій у стародавнім Римі, що за напрямом лету птахів угадував волю богів щодо розв'язуваного в римському сенаті державного акту; 2. шахрай, шарлатан що удає, немов би знав якісь таємниці.
АВҐУСТиНЦІ - ченці католицького ордену, заснованого в 13. ст із статутом, написаним на підставі творів теолога Авґустина.
АВДиТОР (фр. з лат.) - слухач допоміжних лекцій свого колеґи.
АВДИТоРІЯ (лат. auditorium - місце длл слухання) - 1. заля для слухання лекцій ; 2. загал слухачів лекцій, доповідей.
АВДИФоН (лат. audire - слухати, гр. phone - звук) - 1. звуковловлювач, апарат, що ловить звуки мотора літака при його зближанні; 2. слуховий апарат для частково глухих людей.
АВДІєНЦІЯ (лат. audientia - слухання) - ділове прийняття у визначної особи.
АВДІоМЕТР (лат. audire - слухати, гр. metгео - міряю) - слухомір (прилад виміряти гострість слуху).
АВДІоН (англ. з лат audire - слухати) - 1. дуже чутлива триелектродна катодна лямпка (рад.); 2. однолямпковий радіоприймач.
АВЕНю (фр. avenue) - 1. алея перед домом; 2. широка міська вулиця з деревами по боках (Франція, Англія, ЗДА).
АВЕРОїЗМ (вл.) - близька до Арістотелевої філософська система арабського філософа Авероеса (1126 - 1197).
АвеРЗ (фр. avers із лат. aversus - протилежний) - чоловий бік монети, медалі.
АВеРСІЯ (фр лат.) - відраза, обрид.
АВеСТА - книга релігії та законів стародавніх персів, що містить Зоровстрову науку; з коментарями книга зветься Зенд-Авеста (див. маздеїзм).
АВІєТКА (ф.р. aviette) - легкий одномоторовий літак на 1 - 2 особи.
АВіЗО (іт. aviso) - 1. повідомлення а банку про переслання векселя, товару, грошей; 2. легке військове судно.
АВІЗУВаТИ (фр. aviser) - повідомити клієнта листом про стан його конта (послати авізо).
ABIО.. АВІЯ... (лат. avis - птах ) - на початку складених і слів означає: авіяційний, летунеький, напр., авіобомба.
АВІОБоМБА (див. авіо...) - бомба, що її скидають ва воєнний об'єкт з літака.
АВІОГОРИЗоНТ (див. авіо... + горизонт) - прилад, що показує поставу подовжньої й поперечної осей літака відносно позему (уживається при літанні вночі, в тумані, в хмарах).
АВІОДЕСаНТ (авіо...+ десант) - військо, що приземлюється з літаків у запіллі ворога.
АВІОНоСЕЦЬ (див. авіо...) - спеціяльний корабель з аеродромом для літаків на ньому.
АВІОТРаНСПОРТ (див. авіо...+транспорт) - 1. воєнний корабель, що перевозить літаки, але не має на собі летовища; 2. летунський транспорт.
АВіСТА (іт. a vista - на вимогу) - 1. напис на векселі про сплату його на вимогу; 2. вексель на його подавця.
АВІТАМІНоЗА (див. а.. * вітаміни). - хороба в наслідок недостатнього живлення вітамінами (цинга, бері-бері тощо).
АВІяТИКА (нім. Aviatik з лат. avis - птах)
- способи літання на важчих, ніж повітря, апаратах, див. авіяція.
АВІяТОР (фр. aviateur) - літун.
АВІяЦІЯ (фр. aviation з лат. avis - птах) - 1. летючі машини, літаки й інші засоби літання в повітрі; 2* теорія й практика літання в повітрі на важчих за повітря спорудах.
АВКСАНоМЕТР (гр. auxano - росту, metreo - міряю) - ростомір, прилад виміряти ріст рослин у довжину
АВКСИМоНИ (гр.) - речовини, що прискорюють ріст рослин.
АВКСиН (гр. auxano - росту) - речовина (гормон), що зумовлює ріст та формотворчі процеси в рослинних організмах.
АВКСОХРоМИ ( гр. аuхо - збільшую, chroma - колір) - барвники (атоми, що надають органічним сполукам властивостей забарвлювати волокно).
АВКЦІоН (нім. Auktion з лат. auctio - набавляння) - публічні торги, продаж способом змагання цін, коли річ одержує той, хто запропонує найвищу ціну.
аВКЦІЯ, див. авкціон.
аВЛЯ (лат.) - 1. подвір'я в стародавніх римлян; 2. актова заля в середніх та вищих школах.
АВОҐаДРО закон - фізичний закон, що його зформулював італійський фізик Авоґадро(1776 - 1856), а саме: всі гази при однаковім тиску, однаковій температурі й однаковім обсязі мають однакове число молекуль.
аВРА (лат. aura - подих вітру) - симптоми перед нападом епілепсії або гістерії (відчуття немов би подиху вітерцю).
АВРаЛ (англ. over - нагору, all - усе) - 1. збір усього екіпажу й пасажирів на палубі корабля для негайних заходів ; 2. мобілізація робітників на виконання непередбаченого завдання
АВРАМіН (лат.) - яскраво - жовтий барвник.
АВРаН (нім. Аurin з лат. aurum - золото) - жовчинець, багатолітня рослина (трава) з родини ранникових (отрута),.уживана в народній медицині.
АВРЕоЛЯ (фр. aureole з лат. aureolus - поволочений) - 1. сяйво променисті кола над головою святого; 2. промені навколо сонця при повнім його затемненні; 3.* слава навколо видатної особи.
АВРИСКоП (лат. auris - вухо, гр. skopeo - дивлюсь) - прилад досліджувати вухо.
АВРоРА (лат. Aurora) - 1. богиня ранкової зорі в стародавніх римлян; 2. ранкова зоря (в поезії); 3. назва російського пароплава, що його залога допомагала 25 жовтня 1917 року большевикам здобувати владу.
АВСКУЛЬТаНТ (лат.) - молодий судовий урядовець, що не має вирішального голосу в суді.
АВСКУЛЬТаЦІЯ (лат. auscultatio - вислухування) - 1; вислухування звукових явищ в органах дихання; кровообігу (мед.); 2. вислухування роботи мотора з метою визначити в ньому розлад (тех.)
АВСКУЛЬТУВаТИ (див. авскультація) - вислухувати через вистукування хворого.
АВСПіЦІЇ (лат. auspicium із avis - птах + aspicere - спостерігати) - 1. ворожіння авґурів за напрямом лету птахів (див. авґур). 2.* вигляди на вдачу чи невдачу, передвісники, прикмети.
АВСТЕНіТ (вл.) - немагнетна структура сталі, що при температурі 721 ступня лишається твердим розчином вуглецю або вуглецевого заліза в гама-залізі.
АВСТРАЛОПіТЕК (лат. australis - південний, гр. pithekos - мавпа) - викопна людинувата мавпа третичного періоду, знайдена в південній Африці.
АВСТРаЛЬНИЙ (лат. auster - південний вітер) - південний. (геог.)
АВТ (англ. aut - зовні, геть) - 1. виліт футбольного м'яча за грище; 2. вигук судді в боксі, що оголошує переможеним одного з боксерів.
АВТаРКіЯ (гр. autarkeia - самовистачальність, самодостатність) - 1. теоретично можливий економічний стан країни, незалежний від експорту й імпорту (політику економічної автаркії намагається здійснити російський комунізм; маючи на меті підготову до війни проти всього світу, комунізм намагається унезалежнити свою державу від вивозу й довозу. Як відомо, ця політика російського комунізму висловлена в сталіновій формулі "наздогнати технічно й випередити Америку; ця політика впала на поневолені російським комунізмом народи нестерпним тягаром податків, нечуваними злиднями та рабською працею; 2. самозадоволеність із філантропії (у філософії стоїків та циніків).
АВТЕНТиЧНИЙ (гр. authentikos) - справжній, заснований на першоджерелах, першоджерельний, вірогідний.
АВТЕНТиЧНІСТЬ (див, автентичний) - справжність, першоджерельність, вірогідність.
АВТиЗМ (гр. autos - сам) - симптом шизофренії, шо виявляється в занурюванні хворого в свої переживання (мед.).
АВТО... (гр. autos - сам) - у складених словах це слово вживається в значінні "саморуховий".
аВТо (фр. auto з гр. autes - сам) - самокат; автомобіль.
АВТОБІОГРаФІЯ (див. авто...+біографія) - авторський життєпис, власний життєпис.
АВТОБЛЬОКУВаННЯ (див. авто... +бльокування) - автоматичне бльокування на залізниці, див. бльокування.
АВТоБУС (див. авто + омнібус) - великий самокат перевозити пасажирів на замовленім одноразово або постійнім маршруті.
АВТОВАКЦиНА (див. авто...*вакцина) - виготовлена з узятої з самого хворого речовини вакцина.
АВТОГаМІЯ (гр. autos - сам, gamos - шлюб) - 1. самозапліднення в одноклітинних організмах, коли плід утворюється не від злиття двох клітин, а в наслідок злиття двох ядер матірньої клітини; 2. самозапліднення в квіткових рослин.
АВТОГЕМОТЕРАПіЯ (див. а в т о + гемотерапія) - впорскування хворому його власної крови (мед.).
АВТОГЕНеЗА (див. авто... * генеза) - наука иро еволюцію організмів під впливом сил, притаманних самим організмам і незалежних від зовнішніх чинників (біол.).
АВТОГеННИЙ (гр. autos - сам, genos - рід) - саморідний; а-нне зварювання - стоплювання металевих частин з допомогою нагрівання їх спалюваною сумішкою ацетилену, водню тощо з киснем; а - нне різання - спосіб різати метали, пропалюючи їх струменем кисню (тех.)
АВТОГІПНоЗА (гр. autos - сам, hypnos - сон) - самогіпноза, самонавіяння, гіпнотичний стан, викликаний власними зусиллями без участи сторонньої особи.
АВТОГНоЗІЯ (гр. autos - сам, gnosis - знання) - самоперевірка.
АВТОГоНІЯ (гр. autos - сам, gonos - народження) - самонародження (організму з неорганічної матерії).
АВТОГРаМА (гр. autos - сам, gramma - запис) - власноручний підпис, див. автограф
АВТоГРаФ (гр. autos - сам, grapho - пишу) - 1. власноручний підпис, власноручний авторський рукопис; 2. копіювальний прилад.
АВТОГРаФІЯ (див. автограф) - 1. спосіб готувати літографічний матеріял на спеціяльному автографічному папері; 2. точний відбиток письма, рисунка.
АВТОГРАФОМаНІЯ (див. автограф + манія) - манія збирати рукописи.
АВТОДАФе (порт. auto da fe - діло віри) - 1. публічне оголошення вироку інквізиції; 2. урочисте спалення єретиків (за часів другої світової війни цей нелюдський спосіб нищення ідеологічних супротивників відновило російське комуністичне єнкаведе, спалюючи при відступі з міст України тюрми разом із живими в'язнями).
АВТОДИҐеСТІЯ (гр. autos - сам, digere - перетравлювати) - перетравлення власних тканин в організмі (пат.)
АВТОДИДаКТ (гр. autos - сам, didaskein - навчати) - самоук, особа, що самостійно вивчає певний фах.
АВТОДРоМ (гр. autos. - сам, dromos - місце) - місце, де випробовують авта для змагань.
АВТОЕРОТиЗМ (гр. autos - сам, eros - любов) - викликання статевих емоцій без участи іншої статі.
АВТОЖиР (фр. autogyre із гр. autos - сам, gyros - коло) - літальний апарат, важчий за повітря; може сідати майже простопадно при зупиненім моторі.
АВТОІНТОКСИКаЦІЯ (гр. autos - сам, toxikon - отрута) - самоотруєння, загальне отруєння організму виробленими в ньому при нормальних життєвих процесах речовинами.
АВТОІНФеКЦІЯ (див. авто... + інфекція) - самозараження, зараження від мікробів, що жили в організмі й при певних умовах стали хороботворчими.
АВТОКаМЕРА (див. авто + камера) - ґумова суцільна кишка, що її напомповують повітрям і надягають на колесо автомобіля під ґумову шину.
АВТОКаР (гр. autos - сам, англ. саг - візок) - моторова ваґонетка-плятформа.
АВТОКАТАЛІЗА (див. авто + каталіза) - прискорення хемічної реакції під впливом каталізатора.
АВТОКЕФаЛІЯ (гр. autos - оам, kephale - голова - "сам собі голова") - самостійність церкви, незалежність її від гієрархії іншої церкви.
АВТОКЕФаЛЬНИЙ (див. автокефалія) - незалежний.
АВТОКЛаВ (гр. autos - сам, дат. clavis - ключ) - герметичний прилад для стерилізації проти мікробів (діє з допомогою пари при температурі понад 100 ступнів) (мед.).
АВТОКРаТ (гр. autos - сам, kratos - влада) самодержавець, необмежений володар, самовладець.
АВТОКРаТІЯ (гр. autokrates - самовладний) - самодержавство, одноосібне керування державою.
АВТОКРиТИКА (гр. autos - сам, kritike - оцінка) - самокритика, критика самого себе або власного твору.
АВТОЛіЗА (гр. autos - сам, lysis - розчин) - саморозчинення, розпад тканини під діянням її ферментів.
АВТОЛІТОГРаФІЯ (див. авто... +літографія) - малюнок, що його намалював на літографськім камені автор.
АВТОЛоГІЯ (див. авто... +...логія) - нефігуральне значіння слова або вислову.
АВТОЛЯРИНҐОСКоП (гр. autos - сам, laryngos - гордо, skopeo - дивлюсь) - електрична лямпка для огляду горла (мед.).
АВТОМаТ (гр. automatos - саморуховий) - 1. саморух, машина, що діє з допомогою механізму без участи живої сили; 2. автоматична рушниця.
АВТОМАТИЗаЦІЯ (гр. automatos - саморуховий) - 1. процеси, що відбуваються без участи волі; 2; перетвір деяких дій людини на мимовільні рухи в наслідок багаторазового їх повторення; 3. застосування у виробничому процесі автоматичних знарядь.
АВТОМАТиЗМ (див. автомат) - 1. саморуховість; 2. властивість організму точно повторювати певні рухи без свідомого їх реґулювання й контролю; ця властивість набувається через багаторазові повторення даного руху; 3. наука про мимовільні
рухи тіла.
АВТОМАТиЧНИЙ (див. автомат) - саморуховий, мимовільний; а - ий рух - мимовільний рух, що відбувається без участи волі й без керування зовнішніми чинниками; а - на зброя - зброя, що в ній заладовування, постріл і викидання ґільзи набою відбувається певне число раз без участи стрільця (кулемет).
АВТОМаXІЯ (гр.) - самосуперечність, внутрішня боротьба.
АВТОМеТР(див. авто + метр) - прилад здіймати пляни (геод.).
АВТОМОБІЛіЗМ (фр. automobilisme) - автомобільний спорт.
АВТОМОБіЛЬ (фр. automobile з гр. autos - сам, лат. mobiles - руховий) - самокат.
АВТОМОРФіЗМ, див. ізоморфізм.
АВТОМОТРиСА (фр. automotrice) - залізничий особовий еаморуховий вагон з середопальним рушієм.
АВТОНОМіЗМ (див. автономія) - рух за здійснення автономії.
АВТОНоМІЯ (гр. autos - сам, nomos - закон) - 1. самоврядування, право на самоврядування (політичне, економічне,, культурне; 2. самостііність волі на підставі притаманного їй морального закону (у Кантовій філософії протилежність - гетерономія, тобто залежність волі від усвідомлення конечности; а-ія національно-територіяльна - право людности національно-територіальної одиниці самостійно керувати своїми внутрішніми справами (широко реклямована, але наскрізь зфальшована в Совєтському Союзі, де народи не тільки не можуть здійснювати це право, ба навіть за висловлювання про автономію їх розстрілюють); а-ія культурно-національна - самоврядування національних меншостей будь-якої країни в галузі культурницьких установ: шкіл,театрів тощо (це право так само брутально зфальшоване в СССР).
АВТОНоМНИЙ (див. автономія) - незалежний (так звані автономні республіки та області в СССР - це лише фікція, бо їхні конституції затверджує Москва, а крім того, зміст цих конституцій касується змістом усесоюзної конституції); а-ий тариф - митний тарнф, що його визначає держава без угоди з іншими державами; а-на нервова система, див. веґетативна нервова система.
АВТОПІЛоТ (див. авто... +пілот) - пристрій для автоматичного керування літаком.
АВТОПЛаСТИКА (див. авто.. +пластика) - лікування з допомогою перенесення тканини з одного місця організму на інше.
АВТОПОРТРеТ (див. авто... + портрет) - портрет, що його намалював автор із самого себе.
АВТоПСІЯ (гр. autos - сам, opsis - видиво) - 1. лікарське ствердження причини смерти; розтин трупа; 2. спостереження власними очима.
аВТОР (лат. autor) - творець літературної, наукової, технічної чи мистецької речі.
АВТОРИЗаЦІЯ (фр. authorisation - дозвіл, повноваження) - 1. дозвіл від автора на переклад або його нагляд за перекладом його твору іншою мовою; 2. надання повноважень на певні дії.
АВТОРИЗоВАНИЙ; (див. авторизація) - виконаний з дозволу або під наглядом від автора.
АВТОРИЗУВаТИ (фр. autoriser - дозволяти) - давати дозвіл на переклад або брати участь у перекладі свого твору чужою мовою.
АВТОРИТаРНИЙ (фр. autoritaire з лат. autorita» - повновлада) - 1. міродайний. заснований на авторитеті; 2. той, що прагне влади свого авторитету, владний.
АВТОРЕФЕРаТ (див. авто... + реферат) - переказ змісту власного твору.
АВТОРИТеТ (нім. Autoritat з лат. autoritas - сила, гідність) 1. влада, вплив, значіння, якому довіряють або скоряються беззаперечно; 2. впливова особа.
АВТОРИТеТНИЙ (див. авторитет) - 1. впливовий; 2. такий, що його приймають беззаперечно.
АВТОСКоПІЯ (гр. autos - сам, skopeo - дивлюсь) - самоогляд, зорові галюцинації, бачення свого двійника (мед.).
АВТОСТРаДА (іт. strada - вулиця) - широка дорога (шосе) для їзди автами, що має в'їзди й виїзди, але не має перехресть, переїздів.
АВТОСУҐеСТІЯ (гр. autos - сам, suggestio - навіяння) - самонавіяння, еамовмовляння (самогіпноза).
АВТОТЕЇЗМ (гр. autos - сам, theos - бог) - самообожування.
АВТОТиПІЯ : (див. авто... + -типія) - 1. спосіб друкувати з кліше, зробленого з допомогою знятої через сітку фотосвітлини, що роздрібнює півтонний малюнок на численні різної величини крапки; 2. друкарський відбиток із такого кліше.
АВТОТОКСіНИ (гр. autos - сам, toxikon - отрута) - вироблені в організмі отрути.
АВТОТоМІЯ (гр. autos - сам, tome - відтин) - самокалічення, напр., відривання хвоста в ящірки, коли за нього вхопить її хижак.
АВТОТРАНСФОРМаТОР (див. авто... + трансформатор) - електричний трансформатор, уживаний для зменшення напруги, напр., у радїотехніці.
АВТОТРАНСФуЗІЯ (гр. autos - еам, лат. transfundo> - переливаю) - переливання крови з одних органів до інших того самого організму (мед.)
АВТОТРОПіЗМ (див. авта.^тронізм) - самовипростувавня стебел рослин, зігнутих механічною дією, напр., підіймання поляглнх на ниві хлібів абощо.
АВТОТРоФНИЙ (гр. autos - сам, trophe - пожива)
- саможивильний; а-ні рослини- рослини, що живляться неорганічними речовинами з ґрунту, з води або а повітря, перетворюючи їх на органічні.
АВТОФаГІЯ (гр. autos - сам, phago - їм) - самопоїданая свого власного тіла, напр., у комах, м'якунів (молюсків).
АВТОФіЛІЯ (гр. autos - сам, phileo - люблю) - самозамилуваність.
АВТОФРеЗА (див. авто...+ фреза) - саморухова машина розпушувати ґрунт.
АВТОХРоМ (гр. autos - сам, chroma - колір) - фотографічні платівки для одержання з допомогою спеціяльного обробітку багатоколірних зображень.
АВТОХТоНИ (гр. autochthones - тубільний) - 1. первісні мешканці країни, тубільці (також абориґени); 2. притаманні для даної місцевости тварини або рослини.
АВТОШиНА (див. авто + шина) - ґумова пневматична або суцільна шина на автомобільні колеса.
АВуЛ (тюр.) - село в кавказьких народів, також кочовисько в тюркських народів (юрти, вози).
АВУНКУЛяТ (лат. avunculus - дядько, материн брат) - звичай у стародавніх народів (греків, германців) та в сучасних муринів, що вимагає особливої опіки від брата над сином його сестри.
АГАМеМНОН (гр.) - леґендарний цар Мікени, учасник троянської війни, що його після повернення з тієї війни убила його жінка Клітемнестра.
АгаМіЯ (гр. agamos - нешлюбний) - розмноження без запліднення (партеногенеза).
АГаМНІ види (див. агамія) - види найпростіших рослинних і тваринних організмів, що розмножуються без запліднення.
АГАМОГоНІЯ (гр. agamos - нешлюбний, gonos - народження) - безстатеве розмноження способом простого поділу клітини або брунькування.
АГаПИ (гр.) - спільні трапези в первісних християн.
АГАРяН И - арабське плем'я (від біблійної Агарі, доньки Авраамової).
АГАСФеР (жид.) - 1. ім'я леґендарного "вічного жида", приреченого поневірятись на землі до кінця світу; 2.* людина, що все життя живе без притулку.
АГаТ (нім. від гр. назви ріки Achat на Сіцілії) - твердий мінерал, напівкоштовний камінь, споріднений з халцедоном (відміна кварцу).
АГІОГРаФІЯ (гр. hagios - святий, grapho - пишу) - опис життя святих.
АГНоЗІЯ (гр. а... - зап. gnosis - знання) - непізнавання, несвідомість, утрата здатности розпізнавати вражіння (хвор.).
АГНоСТИК (див. агностицизм) - послідовник агностицизму.
АГНОСТИЦиЗМ (гр. agnostos - непізнаванний) - філософський напрям, що вважає всесвіт за непізнаванний; головні представники а-му: Юм, Кант, Спенсер тощо (агностики заперечують також можливість піізнання правди засобами думання).
АГоГІКА (гр.) - невеликі порушення темпу при виконанні музичного твору з метою більшої виразности (муз.).
АГОНІЧНА лінія (гр. а... - зап., gonia - кут) - лінія, що з'єднує на мепі місця нульової о магнетного відхилу (нульова ізогонія).
АГОНІЗУВаТИ (див. агонія) - зазнавати передсмертних мук.
АГоНІЯ (гр. a gonia - боротьба) - конання, передсмертнімукн.
АГОРАФоБІЯ ( rp.agora - площа, phobos - боязнь) - страх перед простором (хвор.).
АГРаФИ (гр. а... - зап., grapho - пишу) - незаписані вислови Icyса Христа.
АГРаФІЯ (див. а - графи) - утрата здатности писати (хвор.).
АҐаВА (гр. agauos - гідний подиву) - американське алое з родини лілейних (на своїй батьківщині зацвітав на 8 - 10 рік, потім завмирає; в оранжеріях зацвітав на 50 - 103 р)ці, далі завмирає; з листя роблять пряжу).
АҐАЛіТ (гр. litkos - камінь) - силікат магнію (м'який мінерал, уживаний у виробництві паперу).
АҐаР-АҐаР (мал.) - рослинна желятина, що її добувають із водоростей і вживають у виробництві мармеляди та для живлення мікробів у бактеріології
АҐеНДА (лат,) - 1. книга для запису справ, що їх треба полагодити; 2. обрядова книга порядку богослужб у католиків; 3. призначене комусь коло обов'язків.
АҐеНТ (лат. agens - дійовий) - 1. посередник, маклер, представник, особа, що діє на підставі повноважень від іншої особи, установи, підприємства; 2. особа. що поширює чиїсь ідеї; 3. шпигун, диверсант (до аґентів можна зачислити всі комуністичні партії різник країн, що виконують накази російського большевизму, - так звані п'яті колони); 4. чинник, що викликає будь - які фізичні або хемічні явища.
АҐеНТСТ'ВО (див. аґент) - 1. підприємство, що збирає інформації для преси абощо; 2. підприємство, що виконує чиїсь доручення; 3. представництво установи або підприємства.
АҐЕНТуРА (лат) - 1. установа аґенції, кабінет аґента; 2. сукупіність чи загал будь-чиїх аґентів; 3.* комуністичні осередки, що діють по всіх країнах з наказу Москви, виконуючи шпигунські та підривні завдання..
АҐеНЦІЯ (лат.) - 1. представництво; 2. урядові або приватні установи, що збирають інформації для преси.
АҐІТаТОР (див. аґітація) - особа, що аґітує.
АГІТАЦІЙНИЙ (див. а ґітація) - той, що має на меті аґітацію,
АҐІТаЦІЯ (іт. з лат. agitatio - підбурювіння) - намовляння, усне або письмове ширення ідей, діяння на маси способом ширення серед них певних ідей та гасел.
АҐіТКА(див. агітація) - аґітаційний мистецький твір, агітаційна листівка.
АҐІТУВаТИ (див. аґітація) - намовляти, ширити усно чи писемно якісь думки, погляди, ідеї.
АҐЛЮТИНАТиВНІ мови (див. аґлютинація) - мови, що в них граматичні форми утворюються способом аґлютинації (турецька, угорська, фінська, ляпляндська).
АҐЛЮТИНаЦІЯ (лат. agglutination склеювання) - 1. творення слів та їх форм через додавання до незмінної основи таких граматичних елементів, що мають і самостійне значіння; 2. склеювання й випадання бактерій під діянням на них кров'яною сироваткою імунної тварини (мед.).
АҐЛЬОМЕРаТ (лаг. agglomeratus - приєднаний) - механічна сумішка кількох мінеральних речовин»
АҐЛЬОМЕРаЦІЯ (лат. agglomeratio - скупчення) - 1. скупчення в порошинки змулених у течиві часток речовини (біол.); 2. скупчення людности в містах або промислових центрах; 3. процес спікання сумішки руди з паливом у домнах (тех.).
АҐНі (санс. agni - вогонь) - бог вогню в стародавній індуській релігії (релігії Вед).
АҐРАВаЦІЯ (лат. aggravare - збільшувати тягар) - 1. підсилення недуги; 2. перебільшена уява хворого про свою недугу.
АҐРаРІЙ (лат. від ager - поле) - оборонець землевласницьких інтересів; а-ії - великі землевласники, політичні партії великих землевласників.
АҐРаРНИЙ (лат. agrarius) - земельний, землевласницький; а-не питання - питання землеволодіння та землекористання, що в його основі лежить три принципи: приватна власність на землю з правом перепродавати її; соціялізація землі з правом приватного користання, але без права перепродажу, і націоналізація її, тобто удержавлення (практика удержавлення землі послідовно здійснена в СССР, де вона поставила хлібороба в рабську залежність від держави).
АҐРЕҐаТ (лат. aggregates - прилучений) - 1. сукупність кількох мінералів, що становлять гірську породу; 2. механічно поєднані машини, иапр., рушій і ґенератор (турбоґенератор, мотороґенератор, пародинамо); 3. частина складної машини, що являє собою окремий механізм, напр., мотор автомобіля (тех.); 4. багаточленна величина (мат.).
АҐРЕҐаТНИЙ (див. аґреґат) - а-ий стан речовини - один із трьох видів фізичного стану речовини (твердий, течний, газуватий), що в ньому може перебувати кожна речовина залежно від температури.
АҐРЕҐаЦІЯ (лат.) - з'єднання машин для виконання однієї спільної роботи, напр., турбоґенератор.
АҐРЕМаН (фр. - agrement - згода) - згода уряду прийняти до себе особу від іншої країни в ролі дипломатичного представника.
АҐРЕСиВНИЙ (фр. agressif із лат. aggressio - напад) - напасницький, наступальний, загарбницький, завойовницький, напр., аґресивна політика комуністичної імперії СССР, спрямована на поневолення цілого світу.
АҐРЕСиНИ (лат. aggressio - напад) - захисні речовини, що їх виділяють бактерії для захисту від білокрівців (мед.).
АҐРеСІЯ (лат. aggressio - напад) - напад з метою завоювань, напр., розбійницький напад СССР на Польщу 1939 року, на Балтійські країни, на Фінляндію, на Україну 1917-20 року.
АҐРеСОР (лат.) - напасник, підпалювач війни (ганебним аґресором останніх часів став російський комунізм, що загарбав такі країни, як Литва, Латвія, Естонія, Україна, Білорусь, кавказькі народи).
АҐРИ...АҐРО... (лат. ager із гр. agros - поле) - на початку складених слів указує на зв'язок даного поняття із словом земля, ґрунт, напр., аґрикультура, аґрономія.
АҐРиКОЛЯ (лат.) - селянин, хлібороб.
АҐРИКУЛЬТуРА (лат. agricultura - хліборобство) - рільництво, полівництво, культура поля, техніка поліпшення хліборобства, обробітку й використання землі.
АҐРИМеНСОРИ (лат. agrimensores) - державні землеміри в стародавньому Римі.
АҐРОЛоГІЯ (гр. agros - поле, logos - наука) - ґрунтознавство, наука про процеси в ґрунтах, що відбуваються в наслідок різних способів обробітку ґрунту.
АҐРОМеТРІЯ (гр. agros - поле, metreo - міряю) - оцінка вартости поля.
АҐРОНоМ (гр. agros - поле, nomos - звичай) - теоретик з відповідною освітою та практик сільського господарства.
АҐРОНОМіЧНИЙ (див. аґроном) - хліборобський, сільськогосподарський.
АГРОНоМіЯ (див. аґроном) - наука про сільське господарство, основи сільськогосподарського виробництва.
АҐРОТеХНІКА (див. аґро... + техніка) - техніка сільського господарства, що охоплює всі види хліборобства, обробітку ґрунтів, плекання рослин, худоби, збір урожаю тощо.
АҐРуМОВІ олії (іт. agrume - кислі овочі) - етерні ОЛІЇ з помаранчевих та цитринових шкаралуп.
АҐуН (тат.) - татарський священик.
АҐУРиН (лат.) - сечогінний лік.
АҐуТИС (ecn. - aguti з індіян. acuti) - "золотистий заєць"(у Південній Америці).
АДаДЖО (іт. adagio - повільно) - поважно (термін повільного темпу музики, співу); назва музичного твору такого темпу виконання.
АДАКТиЛІЯ (гр. а... - зап., daktilos - палець) - природна відсутність пальців на руці або нозі.
АДаМ (жид. "з землі народжений") - біблійне ім"я першої людини.
АДАМаНТ (гр. adamas - непереможний) - 1. діямант; 2. тверда сталь.
АДАМаШОК (іт. "з Дамаску") - шовкова, лянна або вовняна тканина з витканими на ній квітами.
АДАМіТИ (вл.) - християнська секта послідовників Яна Гуса.
АДаМОВЕ яблуко - І. цитрива; 2. банан; 3. горлова кістка, що виступає під підборіддям (анат.).
АДаМСІЯ (вл.) - окремий коральовий поліп, що живе в симбіозі з раком - самітником.
АДАПТаЦІЯ (лат. adaptatio - припасування) - припасування (ока до світла); засвоєння; методична переробка тексту для вивчання чужої мови.
АДаПТЕР (лат. adaptare - припасовувати) - 1. електромагнетний механізм для репродукування записаних на платівці звуків; 2. прилад при фотоапараті для платівок; 3. прилад, що дає можливість використовувати невідповідні до фотокамери своїм розміром платівки.
АДАПТУВаТИ (див. адаптер) -припасовувати до потреб, наприклад, текст для підручника чужої мови.
АДаТ (ар. adat - звичай) - звичаєве право у деяких мусулманських народів (див. шаріят).
АДВеКЦІЯ (фр. advection) - пересування атмосферного повітря в поземому напрямі (метеор.).
АДВЕНТиСТИ (лат. adventus - пришестя) - християнська секта (виникла в 19. стол. в ЗДА), що вірить у близьке пришестя Христа; забороняє вживання алькоголю, чаю, тютюну, свинини; вимагає мити ноги перед тим, як сідати до вечері; святкує суботу замість неділі.
АДВЕРБІяЛЬНИЙ (лат. adverbialis) - прислівниковий (грам.).
АДВЕРСаР (лат.) - супротивник, ворог, суперник.
АДВОКаТ (нім. Advokat з лат. advocare - кликати на допомогу) - правник (оборонець в суді), довірена особа вести судовий процес в обороні того, хто її на це уповноважив.
АДВОКАТуРА (див. адвокат) - адвокатська діяльність, адвокатська установа.
АДГеЗІЯ (лат.) - прилягання, чіпкість молекуль, в'язкість ґрунту.
АДГЕРеНТ (лат.) - прихильник.
АДДІСоНОВА хвороба - туберкульозне захорування нирок, що спричиняє брондзово-брунатну забарвленість шкіри.
АДЕКВаТНИЙ (лат. adaequatus - прирівняний) - відповідний, тотожний.
АДЕНіТ (гр. aden - залоза) - запалення лімфатичних залоз.
АДЕНоЇДИ (гр. aden - залоза, eidos - вид) - пухлинні розростання лімфатичних утворів у горлі та в носі (мед.).
АДЕНоЇДНИЙ (див. аденоїди) - лімфатично-залозний; а-на тканина - злучнотканина лімфатичних залоз (див. ретикулярна тканина).
АДЕНОЛоГІЯ (го. aden - залозa, logos - наука) - наука про залози.
АДЕНОПаТІЯ (гр. aden - залоза, pathos - страждання) - хвороба залоз.
АДеПТ (лат. adeptus - той, що досяг) - запальний прихильник, втаємничена в якусь справу, науку особа (за середньовіччя - альхемік, що шукав каменя мудрости).
АДеПЦІЯ ( лат.) - придбання майна.
АДЕФаГІЯ (гр.) - ненаситний голод (мед.)
АДЖоРНО (іт. a giomo) - імітація денного світла штучним освітленням..
АДИНАМіЯ (гр. а.. - зап., dynamis - сила) - занепад еил у наслідок хвороби, голоду, старости (мед.).
АДИПіНОВА кислота (лат. adeps - сить) - утворена в наслідок діяння нітритною кислотою на сить кислота (хем.).
АДиПСІЯ (гр.) - брак спраги.
АДИТиВНИЙ (лат. additivus - додатковий) - а-на теорія чисел - відділ аритметики, що вивчає закони складання чисел із доданків; а-ні властивості - властивості речовин складатись у сумішки.
АДіТІ (санс. adi - перший) - прамати всіх богів у ведійській релігії.
АДІЯБаТА (див. адіябатичні) - графічне зображення (криволінійне) адіябатичного процесу.
АДІЯБАТиЧНІ зміни (гр. adiabatos - нeпeрехідний) - фізичні зміни тіл без допливу або відпливу з них тепла, напр. при раптовім стисканні обсягу газу.
АДІЯТЕРМіЧНИЙ (гр. а.. - зап., dia - через, therme - жар) - теплонепроникний.
АДІЯФоРА (гр.) - байдужість (поняття із стоїчної філософії про байдужість до життя, до власности, їжі, сну тощо).
АДЛяТУС (лат.) - помічник, папський посол.
АДМІНІСТРАТиВНИЙ (див. адміністрація) - урядовий; а-не заслання - примусове переселення громадян на наказ урядових чинників без суду (широко практикований засіб в СССР, де на ухвалу енкаведе мільйони громадян потрапляють до концентраційних таборів).
АДМІНІСТРаТОР (див. адміністрація) - керівник, начальник.
АДМІНІСТРаЦІЯ ( лат. admimitratio - керування) - керівництво; сукупність осіб в установах, підприємствах, що виконують функції керування і мають право наказової ініціативи.
АДМІНІСТРУВаТИ (лат. аdministrare - керувати) - керувати з допомогою наказів.
АДМІРаЛ (гол. з ар. amir al ba'hr) - найвища офіцерська ранґa морської фльоти; командувач морської фльоти.
АДМІРАЛіЦІЯ (див. адмірал) - найвища управа військової морської фльоти; морське
міністерство.
АДМ1РАЛТіЙСТВО (гол. admiraliteit з ар.) - 1. частина порту, де розташовані кораблебудівельні виробні, ремотно-корабельні майстерні та склади військової фльоти; 2. назва міністерства військово-морських сил в Англії.
АДМІРаТОР (лат.) - обожувач, звеличник.
АДМІРаЦІЯ (лат.) - подив, зачудовання, обожування.
АДМІРУВаТИ - звеличати, обожувати.
АДМОНіЦІЯ (лат.) - нагад, осторога.
АДНОТаЦІЯ (лат.) - заввага.
АДОНаЙ (жид.) - біблійне ім'я Бога.
АДоНІС (гр. Adоnis) - 1. коханець богині Афродіти (міт.) 2* вродливий юнак, улюбленець серед жіноцтва: адоніс - горицвіт, рослина з родини жовтецю (курячої сліпоти), уживана як лік для серця (бот.).
АДОНіЧНИЙ вірш - п'ятискладовий вірш (дактиль + трохей).
АДОПТаЦІЯ (лат. adoptatio) - усиновляння, приймання когось нерідного за дитину.
АДОПТУВаТИ (див. адоптація) - усиновляти, приймати за дитину.
АДОРаЛЬНИЙ (лат. ad - коло, біля, os - рот) - колоустий, колоротовий.
АДОРаТОР (див. адорація) - обожувач, вихвалювач.
АДОРаЦІЯ (лат. adoratio) - вихваляння, обожування.
АДРЕНАЛіН (лат. ad - коло, при, renalis - нирковий) - гормон колониркової залози, що збуджує симпатичну нервову систему, звужуючи кровогінні судини й підвищуючи тиск крови (уживається як лік при кровотечах, астмі тощо).
АДРеСА (фр. l'adresse) - 1. напис прізвища одержувача кореспонденції, а також - місця його мешкання на поштових листах, пакунках тощо; 2. привітальний лист від групи людей до шанованої серед них особи.
АДРЕСаНТ (нім. Adressant із фр.) - особа, що посилає лист, пакунок абощо поштою.
АДРЕСаР (лат.) - книга записаних в абетковому порядку адрес.
АДРЕСаТ (нім. Adressat) - особа, що їй посилають лист, пакунок чи іншу поштову кореспонденцію.
АДРЕСУВаТИ (див. адреса) - указувати адресу для поштового пересилання; спрямовувати.
АДСОРБеНТ (лат. ad - коло, при, sorbens - той, що ковтає) - речовина, що її поверхня вбирає газ або розчин.
АДСОРБЦІЯ (лат. ad - кодо, при, sorbere - ковтати) - вбирання газу або розчину поверхневим шаром речовини, але не всім її обсягом (фіз.).
АДУЛяР (від Адуля - один із хребтів Альп) - найчистіший ґатунок ортоклязу (мін.).
АДУСаЦІЯ (фр. adousir - пом'якшувати) - процес відм'якшування чавуну (тех.).
АДЮЛЬТеР (фр. adultere із лат. adulterare - знечещувати) - зрада, порушення шлюбної вірности.
АДЬє (фр. adieu) - "з Богом! Бувайте здорові!"(прощання).
АДЬюНКТ (лат, adjunctus - помічник) - 1. заступник на посаді; 2. молодша наукова посада в університеті, в академії.
АДЬЮТаНТ (нім. Adjutant з лат. adjutare - допомагати) - значковий (офіцерська посада), виконавець доручень командира; осавул.
АЕР... АЕРО... ( гр. аег - повітря) - у складених словах означає повітря, повітряний, напр, аероплян - повітроплав.
АЕРаЦІЯ (фр. aeration з гр. аег - повітря) - 1. насичування ґрунту або води атмосферним повітрям; 2. напускання води в біологічні фільтри для швидшої оксидації її та очищення.
АЕРМОТоР (гр. аег - повітря, лат. motor - рушій) - вітряковий рушій помпувати ґрунтову воду (в степовій частині України).
АЕРоБИ (гр. аег - пювітря, bios - життя) - організми, що дишуть киснем з повітря.
АЕРОБоМБА (див. авіобомба)
АЕРОГеННИЙ (гр. аег - повітря, genos - походження, рід) - той, що передається через повітря (мед.),
АЕРоГРАФ (гр. аег - повітря, graphо - пишу) - пульверизатор розбризкувати фарби на відповідній поверхні паперу, тканини абощо.
АЕРОГРаФІЯ (див. аерограф) - спосіб фарбувати тканиви, розбризкуючи фарби пневматичним приладом (аерографом).
АЕРОДИНаМІКА (див, аеро... + динаміка) - наука про сили руху повітря, про рух газів і твердих тіл у газах.
АЕРОДРоМ (гр, аег - повітря, dromos - майдан) - летовище, устаткована й відповідно впоряджена місцевість для а віяції.
АЕРОЗоЛЬ ( гр. аег - повітря, нім. Sole) - дрібні частки течива або твердої речовини, розпилені в газі (туман, дим).
АЕРОКОАГУЛяЦІЯ (гр. аег - повітря, лат. coagulatio - ствердіння) - випадання твердої речовини з колоїдного розчину під діянням повітря.
АЕРОЛіТ (гр. аег - повітря, lithos - камінь) - метеорит.