Українські Карпати

 

„Далекі гори одкривали один за одним свої верхи, вигинали хребти, вставали як хвилі в синьому морі. Здавалось, морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дна, щоб кинути на землю та залляти світ. Вже синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи, оповились блакиттю близькі Синиці, Дземброня і Біла Кобила, курився Ігрець, колола небо гострим шпилем Говерла, і Чорногора важким своїм тілом давила землю”.

Михайло Коцюбинський „Тіні забутих предків”

 

Карпати взимку – це актуально

Перлиною природи називають українські Карпати, а найвища гора Говерла є своєрідним символом величі й гордості України. Не дивно, що тисячі людей щороку йдуть на її вершину, присвячуючи своє сходження знаменним подіям в житті держави. Особливо велике пожвавлення спостерігається нині, коли події на столичному Майдані утвердили нашу віру в перемогу справедливості й свободи. З піднесенням, немов на прощу, піднімалися на вершину Говерли великі й маленькі групи людей. Серед них й спортсмени-екстремали екіпіровані лижами. Вони несли державні стяги та помаранчеву символіку. Після сходження вони одягнувши лижі зухвало неслись донизу на шаленій швидкості, викликаючи у нас „безлошадних” заздрість та захват.

Наша група того дня була найбільш численною – 43 чоловіка. Від спортбази „Заросляк”, куди ми доїхали на автомобілі, й почалось наше сходження.

Протягом трьох годин ми штурмували схили Говерли. Сходження дійсно перетворилося на штурм, адже через снігопади й вітер на окремих ділянках утворилися кучугури свіжого, ще не злежаного снігу висотою в півтора-два метри.

Аби підйом був ефективний ми розділилися на три групи. Перша – авангардна, як ми її назвали „топтуни”, складалася з досвідчених гірських туристів. Завдання у них було не з легких – прокладати стежку як у глибокому снігу, так і на обледенілих схилах. За ними йшли „екскурсанти” – в основному новачки та жінки. Екіпіровка більшості з них (дублянки, пальто) відразу вказувала, що гори вони бачили лише на картинках. А головним атрибутом був фотоапарат.

Останньою йшла група „аксакали”. В їх обов’язки входило допомагати тим, хто відставав.

До висоти 1500м йшли смерековим лісом. Стежка петляла між 30-метрових смерек, засипаних снігом, перетинала буркотливі гірські ручаї й стрімко вела вгору. Невдовзі вийшли на узлісся. „Екскурсанти” потягнулися до фотоапаратів, але бажання зробити панорамний фотознімок було зведено нанівець – низькі хмари, а в додач ще й хурделиця білою пеленою закрили прекрасні краєвиди зимових Карпат.

Чим вище ми піднімалися, тим дужчим ставав вітер. Тонучи в пухкому снігу й падаючи під поривами вітру наша численна група без втрат дійшла до Малої Говерли, а от пересування далі для новачків виявилося надто важким і Марк Сушко, директор турфірми „Паріс-Тур”, дав команду – „Всім донизу!”

До вершини пішли лише сім чоловік. Вони й встановили прапор держави штандарт Київської обласної федерації спортивного туризму та турфірми „Паріс-Тур”.

Спускались швидко й весело. Хтось збігав, а хтось їхав юзки на спині. Вже почало сіріти, коли дістались своєї бази в с.Ворохта. святкова вечеря, пісні під гітару й веселі оповідки не вмовкали до самого ранку. На зворотньому шляху їдучи до Івано-Франківська відвідали монастир.

Відпочинок вийшов на славу. Спілкування з природою протягом трьох днів було найкращим з усіх варіантів можливого відпочинку. Вихідні дні не були змарновані щоденною рутиною й всі учасники екскурсії щиро дякували туристичній фірмі „Паріс-Тур”, її директору Марку Сушку за чудову організацію поїздки та Київській обласній федерації спортивного туризму (президент О.Романенко) за консолідацію й поповнення рядів любителів спортивного туризму.

Отож гуртуйтесь всі хто любить рюкзак, намет, пісні біля вогнища. Адже Федерацією вже затверджені дуже цікаві маршрути як на території України, так і за її межами (Крим, Карпати, Кавказ, Приполярний Урал, Алтай). А професіонали з Федерації легко допоможуть вам втілити мрії у життя.

 

  Ніна Перевертун

 

Плашка

Говерла – найвища вершина Карпат Українських і всієї України (2061м) знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора. Має конусоподібну форму. На схилах – форми плейстоценового зледеніння, каменепади. Бувають снігові лавини. Складається з пісковиків і конгломератів. Вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди – кам’яні осипища. Біля підніжжя – один з витоків Пруту та водоспад.