Українські
Карпати
„Далекі гори
одкривали
один за одним
свої верхи,
вигинали
хребти,
вставали як
хвилі в
синьому морі.
Здавалось,
морські
буруни
застигли
саме в ту
мить, коли
буря підняла
їх з дна, щоб
кинути на
землю та
залляти світ.
Вже синіми
хмарами підпирали
крайнебо
буковинські
верхи, оповились
блакиттю
близькі
Синиці, Дземброня
і Біла
Кобила,
курився
Ігрець, колола
небо гострим
шпилем
Говерла, і
Чорногора важким
своїм тілом
давила
землю”.
Михайло
Коцюбинський
„Тіні забутих
предків”
Карпати
взимку – це
актуально
Перлиною
природи
називають
українські Карпати,
а найвища
гора Говерла
є своєрідним
символом
величі й
гордості
України. Не
дивно, що
тисячі людей
щороку йдуть
на її вершину,
присвячуючи
своє
сходження
знаменним
подіям в
житті
держави.
Особливо
велике
пожвавлення
спостерігається
нині, коли
події на
столичному
Майдані
утвердили
нашу віру в
перемогу
справедливості
й свободи. З
піднесенням,
немов на
прощу, піднімалися
на вершину
Говерли
великі й
маленькі
групи людей.
Серед них й
спортсмени-екстремали
екіпіровані
лижами. Вони
несли
державні
стяги та
помаранчеву
символіку.
Після сходження
вони
одягнувши
лижі зухвало
неслись
донизу на
шаленій
швидкості,
викликаючи у
нас
„безлошадних”
заздрість та
захват.
Наша група
того дня була
найбільш
численною – 43
чоловіка. Від
спортбази
„Заросляк”,
куди ми доїхали
на
автомобілі, й
почалось
наше сходження.
Протягом
трьох годин
ми
штурмували
схили Говерли.
Сходження
дійсно
перетворилося
на штурм,
адже через
снігопади й
вітер на окремих
ділянках
утворилися
кучугури свіжого,
ще не
злежаного
снігу
висотою в півтора-два
метри.
Аби підйом
був
ефективний
ми
розділилися на
три групи.
Перша –
авангардна,
як ми її назвали
„топтуни”,
складалася з
досвідчених
гірських
туристів.
Завдання у
них було не з
легких –
прокладати
стежку як у
глибокому
снігу, так і
на
обледенілих
схилах. За
ними йшли
„екскурсанти”
– в основному
новачки та
жінки.
Екіпіровка
більшості з
них
(дублянки,
пальто)
відразу
вказувала, що
гори вони
бачили лише
на картинках.
А головним
атрибутом
був
фотоапарат.
Останньою
йшла група
„аксакали”. В
їх обов’язки
входило
допомагати
тим, хто
відставав.
До висоти 1500м
йшли
смерековим
лісом. Стежка
петляла між
30-метрових
смерек,
засипаних снігом,
перетинала
буркотливі
гірські ручаї
й стрімко
вела вгору.
Невдовзі
вийшли на
узлісся.
„Екскурсанти”
потягнулися
до
фотоапаратів,
але бажання
зробити панорамний
фотознімок
було зведено
нанівець –
низькі хмари,
а в додач ще й
хурделиця білою
пеленою
закрили
прекрасні
краєвиди зимових
Карпат.
Чим вище ми
піднімалися,
тим дужчим
ставав вітер.
Тонучи в
пухкому
снігу й падаючи
під поривами
вітру наша
численна група
без втрат
дійшла до
Малої
Говерли, а от
пересування
далі для
новачків
виявилося
надто важким
і Марк Сушко,
директор
турфірми
„Паріс-Тур”,
дав команду –
„Всім донизу!”
До вершини
пішли лише
сім чоловік.
Вони й встановили
прапор
держави
штандарт
Київської
обласної
федерації
спортивного
туризму та
турфірми
„Паріс-Тур”.
Спускались
швидко й
весело. Хтось
збігав, а хтось
їхав юзки на
спині. Вже
почало
сіріти, коли
дістались
своєї бази в
с.Ворохта.
святкова
вечеря, пісні
під гітару й
веселі
оповідки не
вмовкали до
самого ранку.
На
зворотньому
шляху їдучи
до
Івано-Франківська
відвідали
монастир.
Відпочинок
вийшов на
славу.
Спілкування
з природою
протягом
трьох днів
було найкращим
з усіх
варіантів
можливого
відпочинку.
Вихідні дні
не були
змарновані
щоденною рутиною
й всі
учасники
екскурсії
щиро дякували
туристичній
фірмі
„Паріс-Тур”, її
директору
Марку Сушку
за чудову
організацію
поїздки та
Київській
обласній
федерації
спортивного
туризму
(президент
О.Романенко)
за консолідацію
й поповнення
рядів
любителів спортивного
туризму.
Отож гуртуйтесь
всі хто
любить
рюкзак,
намет, пісні
біля вогнища.
Адже
Федерацією
вже
затверджені
дуже цікаві
маршрути як
на території
України, так
і за її межами
(Крим,
Карпати,
Кавказ, Приполярний
Урал, Алтай). А
професіонали
з Федерації
легко
допоможуть
вам втілити
мрії у життя.
Ніна
Перевертун
Плашка
Говерла –
найвища
вершина
Карпат
Українських
і всієї
України (2061м)
знаходиться
на межі Івано-Франківської
та
Закарпатської
областей на
масиві
Чорногора.
Має
конусоподібну
форму. На схилах
– форми
плейстоценового
зледеніння,
каменепади.
Бувають
снігові
лавини. Складається
з пісковиків
і
конгломератів.
Вкрита
альпійськими
луками,
чагарниковими
пустищами,
подекуди –
кам’яні
осипища. Біля
підніжжя – один
з витоків
Пруту та
водоспад.