Ніч. Мороз тріскучий,
Сніг летить давно,
А сріблястий іней
Затуля вікно.
Жалісно і сумно,
Двері сплять старі,
Тільки вітер виє,
Стогне в димарі.
Он палає скалка,
Розсипає тріск
І на піл, на стіни
Розливає блиск.
Марить біля печі,
Спершись на стіну,
Хлопчик кучерявий,
Мостячись до сну.
Тінь його голівки
На стіні лежить,
Тихо біля прядки
Матінка сидить.
Їй не даром снився
Сон страшний без мір,
А душа все мліла
Зрання до цих пір.
П'ятий тиждень марно
До кінця іде,
Чоловік в дорозі,
Вісточки не шле.
Ну, помилуй, Боже,
Що, як справді з ним
Гріх який стряхнувся
На шляху глухім?
Клопіт мій жіночий, -
Хвора цілий вік.
Буду дні і ночі
Плакати повік.
Син іще хлопчина,
Личенько бліде.
Бідний, все гостинця
Від отця він жде.
Дивиться на сина
Мати у біді.
"А чому це, мамо,
Ти сама не спиш?
Цілий вечір пряла,
Ще й тепер сидиш?"
" Ой мій любий сину,
Прясти сил нема.
Щось мені так сумно,
Божий світ, мов тьма".
"О, не плачте, мамо", -
Хлопчик врозумив
І на груди мамі
Голову схилив.
"Я не буду плакать,
Ляж, засни, синок.
Я тобі соломки
Принесу кульок.
Постелю постельку,
І, Господь пішле,
Твій отець гостинця
Скоро привезе".
І хлоп'я заснуло,
Ніч, як нитка мук,
Мирно віддається
Веретена звук.
Раптом в сінях хати
Хтось заторохтів.
"Батенько приїхав!" -
Хлопчик бурмотів.
Скочивши з постелі,
Радий аж до сліз:
"Батенько приїхав,
Калачів привіз!"
Чоловік плечистий
Двері шарпонув,
На порозі з шапки
Іней стряхонув.
Осінив три рази
Груди він хрестом,
Голову почухав,
Проказав ладком:
"В добрий час, сусідко!
Як жевешся ти?
Ах, яка погода!
Сліду не знайти".
І недобру вістку
Передать не вмів:
"Коників я ваших
Із Москви привів".
"А мій муж? - спитала
Жінка ямщика
І біліша снігу
Стала на щоках.
Опустивши руки,
Син тремтів, як лист.
За стіною хати
Був і плач, і свист.
"У Москві те сталось,
Занедужав він...
Як пішов до Бога,
Задзвонили в дзвін.
На добраніч, мила,
О такі порі...
Коники там ваші
Мерзнуть у дворі.
О, яка вже пам'ять!
Забувати став...
Батенько для сина
Хрестик передав.
Сам він через силу
З шиї його зняв,
Дав мені в граматці
В руки і сказав:
"Це благословення
Синові віддай.
Хай догляне матір, -
Прошу - передай.
"А тебе він певно
Над усе кохав,
Бо ім'я до смерти
Бідний повторяв".
