Ніні Матвієнко
Вітаю Вас, сумну, маленьку пташку,
Що бурю мрій у ніжнім серці будить.
Вітаю Вас і голос мов комашку,
Що пролетить, дитяти не розбудить.
Легенький спів жвавішає і лине,
Злітає ввись і стоголоссям в'ється.
Він про Кубань і поле соколине
Живим крилом об серце Ваше б'ється.
І раптом ой! Розвійтеся, як вітер,
Заплаче враз і стогоном проллється.
Я б сльози Вам палкі рукою витер -
Хай серце вам не плаче а сміється.
Плачу ж ніяк у серці не спинити,
І вже я сам у слід за вами плачу,
Дивлюсь на вас і часто горем битий,
В сльозах не Вас, а Україну бачу.
Встає вона з слабих колін на ноги,
Земля її у ранах кровоточить.
Минувши всі диявольські дороги,
Встає вона, до Бога зводить очі.
Лунає спів про діток - соколяток,
Про маму й смерть з косою на воротах.
Чи добрий хтось догляне янголяток,
Дрібних малят в сирітстві та скорботах?
Знов голос Ваш, суцвіття любисткове,
Чарує слух. І я сказати мушу -
Люблю Ваш спів, як сонце світанкове,
Як ті ключі, що відчиняють душу.
Минає час: година, друга, третя,
Вже зал встає і плеще у долоні.
Підносять вам дарунки, квітів кетяг,
Прощають Вас з любов'ю у поклоні.
Скінчився спів. І розійшлися люди,
Та довго ще вчувалась пісня Ніни.
Їм голос Ваш нагрів зболілі груди,
Любов збудив до матері - Вкраїни.
Спасибі Вам! Бувайте здоровенькі!
Приїдьте знов до нас хоч раз у гості.
..................................................................
Літа, літа, далекі, молоденькі,
Лишились там, на калиновім мості.
