Сиві гори звелися під хмари,
А в долині і зелень, і тиша.
Тихим подихом вітер ще дише
У дрімливому твориві марев.
Довгі тіні звисають у соснах,
Скоро місяць замріється з неба.
Ти не стукай у двері. Не треба.
Їх відкриє самотність незносна.
Сірий смуток всю душу проймає,
Ти ж не прийдеш я знаю напевне,
Ти вкоротиш терпіння душевне,
Бо тебе не було і немає.
