Пливу, пливу... А море грає,
Крижані бризки б'ють лице.
Лиш бачу хвиль холодні зграї
Та біле чайчине крильце.
Не плач, не плач, о чайко мила!
Я ще знайду в собі снаги.
Чи ж понесеш на чистих крилах
Рятунку вістку там, де вороги?
Щасливий той, хто друзів має
У час такий, в негоди лють.
Ваш біль їм серце крає-крає,
Вони не камінь, руку подадуть.
Пливу я сам. Не бачу друзів.
Чи є вони, чи мо' перевелись?
Лиш тьма лежить на виднокрузі
Так і тепер, як і колись.
Спадає ніч... А море грає,
І коло зводиться кільцем.
Все б'ють і б'ють гребні безкраї
Вже зникло чайчине крильце.
Та ніч не вічна. Море втихне.
Засяє берег в сонці золотім.
Ще прийдуть друзі. Щастя їхнє
Є щастям їхнім і моїм.
1963
