Ідеш у ніч глуху й німу,
Надію зустрічі лелієш,
Не ввіриш смутку будь-кому,
Минути ж друга не посмієш.
В долині туляться хатки,
Десь вогник штору пробиває.
Тебе веде Рябко чуткий,
Нічний володар гаю.
У горах тиша, птах мовчить,
А небо мляву мжичку сіє.
Думок снується довга нить,
І вірш у серці легко зріє.
