Як тьма огорне ніч,
Порожнім світ стає від тиші,
Танцюють дивні сонні тіні -
Безладдя вад у серці й думці,
З яких пливуть зрадливі луни
Подій, які не можуть вмерти.
Самотність плине у кімнати
У млі думок, порожніх і пустих,
Що б'ються об порожні стіни
І губляться по той бік стелі.
А тиша, голосніша й постійніша,
Ніж милий друг, а чи коханець,
Ночує в домі, вірна до кінця.
Можливо, знов життя почнеться
За добрими дверима,
Які закрились на минуле.
Десь двері ще відкриті,
Гойдаються на вітрі,
Одначе, тіні криються в кутках
І гордо бродять за дверима.
Мій коридор - безкраїй,
І кручений, і тьмавий,
І звідусіль слабкий
той самий крик
Дзвінкої тиші
По самі вінця ночі.
Перекладено: 14.1 91 року
