Ти бачила так часто нас у сні:
Ми вдвох до вівтаря ішли одні,
Дружина мовби ти, а я твій муж.
Я шпарко припадав до губ твоїх
У пору щастя й любощів палких -
Так довго, запопадливо, чимдуж.
Те чисте щастя, що відкрилось нам,
Та насолода й ніжний фіміам
Лилися в серце, мов блаженний час.
Скажи, чому так весело в мені
Цілунків шал будив любов у сні,
Єднала втіха в поцілунку нас?
