Вас чорт лукавим обізвав
І злісно шкірився опісля.
А гурт слинявих роззяв
Шалений регіт довго нісся.
Не вірилось, не зналось вам,
Що дурнем світ бува широкий,
Що в душу, світлий ніжний храм,
Плювати може люд жорстокий.
Один лиш з гурту відійшов
І став сміливо поруч з вами.
Козацька грала в ньому кров,
І враз замовкли дикі хами.
Зненацька чорт хвоста зібгав
І бруком кулею подався,
А гурт улюлюкав і кричав,
Йому у слід гарчав сміявся.
