Подій багато пережито,
Та думка лине всеодно
Туди, де зріє буйне жито,
Як зріло в юності давно.
Там пташка пишна і чарівна
Розсипала дзвінкі пісні,
Але доріженька мандрівна
Закрила світ до них мені.
Тієї пташки очі сині
І помах брів, і сміх лункий
У серці будять і понині
Найкращий спогад пломінкий.
