Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!
Т. Шевченко
О земляче, прости за вірші,
За переливи суму й журби.
Ця краса випливає з душі,
Як на крилах легкі голуби.
Ця краса випливає з душі...
О земляче, прости за вірші!
Вірш пісенний думок веремію
За собою в житті полиша.
Я жартую, сміюсь і радію,
Прагне радощів спрагла душа.
Та крізь сміх пробивається біль,
Віє в душу глуха заметіль.
Все життя перебитим крилом
Пролітає, пливе в небуття.
Віє вітер чужий за вікном,
У минуле нема вороття...
І так тоскно, так сумно кругом,
Віє вітер чужий за вікном.
Тільки думка, як птиця стрімка,
Милий спогад, як вітер прудкий,
Тільки мрія, як пісня дзвінка,
Будять в серці вогонь палахкий.
І тремтить на папері рука,
Лине співу шумлива ріка.
О земляче, прости за вірші,
За переливи суму й журби.
Ця краса випливає з душі,
Як на крилах легкі голуби.
Ця краса випливає з душі...
О земляче, прости за вірші!
