Безглуздя по землі повзе,
Здіймає в гору хмари диму.
Мудрець щасливі сни верзе,
Копає яму невидиму.
Пустіє хворий чорнозем,
Куріпки труп лежить у полі.
І вже не страх, не біль, не щем,
А смерть замучує поволі.
Смердить застояна вода,
Немов загушена мазутом,
Чвала невпізнана біда,
Ущерть зухвалістю надута.
Марніє квітка й ковила,
І чахне соняхова нива,
Бо вмерла золота бджола
На хімікатах дурнодива.
Та ще лишивсь від неї мед.
Купуйте люди на базарі.
Життя іде, летить вперед
В радіаційному кошмарі.
Не зна крамар, не зна купець,
Що вмре від меду, як від мору.
Не зна і мудрощів верзець,
Що смерть звела вже косу вгору.
Хто бачив річку без води,
Криницю всохлу біля річки?
Хто бачив, як летять дрозди
І падають в траву навічно?
1986
