Юлія РИБІЦЬКА-КОНДЕЛЛО
- колишня учениця української школи в
Сант Албансі, постградуантка
Мельборнського університету. Пише
англійською мовою.
ПРИСВЯТА ПОРТОВІ КАМПБЕЛЛ
Є світ уяви й вічного Блаженства,
Його мені судилося побачить тільки раз
Тоді, як см5ерть стояла на порозі,
А потім знов і знов
У снах
Так завжди чітко, ясно і пророче,
Що може й смерть привабливою стати.
В моїй душі горить бажання,
Що знов веде мене
На стежку до такого Світла.
Тоді, як тьма і демони страшні
Підкрадуться вночі,
Щоб мародерко знов
Схопити кволі душі...
Тоді, як знов...
І знов над урвищем стою,
А море рветься у безмежжя,
Щоб повести мене до Світла.
Воно - ЄДИНА стежка в світ,
Що йде ЛИШЕ з душі.
А Час летить на дивних крилах,
Здається стримує політ.
Грімкі, бурхливі хвилі
Вкривають биті душі,
Несуть їх поза обрій,
Де стійко смертники поставлені стоять
В кайданах мук і рабства,
Розчиняють їх у райдугах безкраїх
Тоді, як кожен піни бризк
Таку вселяє Віру,
Що з неї пророста Надія
У бурі, в Безкінечнім Співі.
Яка краса! Апостолів Дванадцять1
Стоять пророчі, строгі, непоборні,
Суворі судді людського життя.
Їх міць підносить душу
І рве кайдани,
Що в'яжуть їх з усім земним.
Та міць летить
У мандри - далі й далі...
Аж поза силу хвиль,
Крізь саме серце всіх вітрів,
Вивчаючи щілини й глибину,
Незнану людям на землі.
Веде нас до Землі Любов,
Солодка і глибока,
І ми мандруємо все далі.
І, як дарунок душам,
Невинним, сповненим Любови,
Земля відслонить смужку Світла -
Доріжку до свого нутра.
У захваті, нестерпному до сліз,
Обмитому, розмитому в морях,
Первісний Крик гримить,
З Землею
В гармонійнім приспіві лунає.
_________________
1. Дванадцять апостолів - 12 скель, що виступають з моря поблизу
Порт Кампбелл, Вікторія.
