Не хмари сонце обступали,
Не вітри в полі бушували, -
Вождя і горстку козаків
Чисельні товпи ворогів
В пустиннім залі запопали...
Куди сховатись молодцю?
І як уникнути розбою?
Все поле всипане ляхвою...
По смуглому його лицю
Давно вже піт рясний гуляє,
Від куль ворожих вже злітає
З коня козак за козаком...
Уже оточений кругом...
Полон загрожує погромом...
Як раптом з ратищем в руці
Крізь гущину товпи прожогом
Палій пустився вітрогоном.
Рятунок знайдеться в ріці...
Коневі спритною рукою
На очі нап'ялив башлик,
Грудьми аж до луки приник,
Наляг на рисака й стрілою
Злетів Палій із кручі в воду,
Так не злітав ніхто ще зроду,
І зник в безодні під водою...
Бурління хвиль... Ріка реве...
А він спокійно самотою
В Дніпрі бурую чім пливе.
Ляхва даремно губить стріли,
Свинець надармо тратить свій, -
Від нього звук шумить пустий.
І неушкодно витязь смілий
На берег зводиться крутий.
А кінь запінений стряхнувся,
Прочхався, радісно заржав.
Палій зі сміхом обернувся,
Прокляття ворогам послав
І в степ безмежний поскакав...
