Вулички принишклі мокнуть під
дощами,
Слізно гублять квіти мокрі голівки.
Так спливають ночі, дні повзуть за
днями,
Осінь обриває літа пелюстки.
Порожньо довкола. Уляглася тиша.
Птахи поховались, не гуде бджола.
Влігшись на спочинок, вітерець не дише,
Іноді озветься й зникне спроквола.
Коні, сірі коні не гуркочуть в небі,
Вовною густою туманіє вись.
Хилиться берізка, наче білий лебідь,
Промені ласкаві щезли, розбрелись.
Пройде по дорозі клопітлива постать
З торбою важкою, повною харчів.
З двору вибігає цуцик куцохвостий,
Може він сирітка, мо' давно не їв.
В шумі дощовому весело говорять,
Поминають квіти, сходять на поріг.
Цуцик радо скаче і глузує з горя,
І цілує руки, припада до ніг.
Коло печі в хаті вогник їх нагріє,
Затишок вечірній принесе вам сон.
Сну ніщо не зрушить, вітром не розвіє,
Збудить їх можливо тільки телефон.
А надворі осінь на дахи лягає,
Пада на дерева, пада на кущі.
Піниться дорога, у бульбашках грає,
Миє чорну спину, спрагу на дощі.
