Гарчання, рик і рявкіт
Впереміж з диким свистом,
Дзявкий, чортячий гавкіт
Трясуть селом і містом.
Це чорт меткий, вертлявий
Шарманить свистопляску,
Вампірний і лукавий,
Кладе на морду маску.
Це чорт копитом гребним
Збиває місяць з неба,
Рабів хвостом імперним
Зголоблює під себе.
За мурами щоночі
Стріляє кат у груди,
А чорт у день регоче,
Веде брехню на люди.
Він бреше бридко в очі,
З рукою у кишені:
"Такі чудові ночі!
Такий чудовий Ленін!"
Його ж кати в морози,
В вагонах, у телячих,
Везуть рабів на грози -
І зрячих, і не зрячих.
Його ж кати рогаті
Витрушують комори.
Вже смерть повзе по хаті,
Вмирає люд від змори.
2
Минає час захмарний,
Ось крешуть блискавиці.
"Рятуйте дім наш гарний,
Брати мої й сестриці!"
Втіка табун отарний,
Покинувши бійниці,
На поклик, на фанфарний,
Раби повзуть з темниці.
"Немає сили й волі,
Підкошені коліна.
А плечі наші голі
І гола Україна.
Щодня руді "монголи"
Ведуть її на плаху.
А ми тамуєм болі
Німіючи від жаху.
Снаги немає битись
Ні в день, ні в ніч,
ні вранці.
Чи нам запропаститись
За злі чорнячі пранці?!
Он ліс шумить затишний,
Сховає нас, наснажить,
Чортів зустріне пишно -
Гранатами розважить".
А чорт на чорта пнеться
До смерті, до загину.
Чортячий несеться
Без краю, без упину.
"О ночі, наші ночі,
Скажіть, на ласку Божу,
Коли вже доля сточить
Кров ворожу?!
