Талочці Р. (Н. В.)
Не знаю Вас, а йду, як тінь, за вами
В казковий світ, що манить, як блакить.
Лягає поле, вкрите васильками,
Під ноги нам лягає і шумить.
Люблю я Вас, як музику світання,
Як подих вітру в райдужнім саду,
Як потиск рук у час спіткання,
Як відблиск сонця в золотім меду.
Люблю Ваш погляд - мавки лісової -
І голос Ваш бархатний і живий,
І порух рук, що рани серця гоїть,
І усміх Ваш неземно-чарівний.
Я вірю Вам, хоча ще жодне слово
Не зрушило Вам уст, та знаю я -
Надія дозріва невпинно і чудово,
Вже скоро вдарить дзвін - любов твоя!
Зачервоніють маки, і не Ви вже,
А ти заломиш руки й розведеш,
Й, у згоді гарну голову схиливши,
До серця в млості палко припадеш.
Не знаю Вас, а йду, як тінь за Вами
В казковий світ, що манить, як блакить.
Лягає поле, вкрите васильками
Під ноги нам лягає і шумить.
