Думок привабна голубінь
Пливе красою на папір.
За нею суне чорна тінь,
Хисткої жертви конвоїр.
Марніє вражена краса,
І никне геній за вікном.
Над ним зловісна тінь звиса,
Чатує жертву перед сном.
А сон витає у степах,
В простори вабить, по за тінь.
Там ясне сонце на вітрах
Мережить правди голубінь.
І кличе дух, і кличе кров
Орлом злетіти в синю вись,
Над Краєм дива і дібров
Вулканом пісні пронестись.
І знову линуть на папір
Слова живі, немов жар - птиця,
І слабне гадка про Сибір,
Зникає в далечі в'язниця.
"Та що там? Невже розбій?
Чи грім гримить далеко в хмарах?
Чи може Біс? А може вій?" -
Міркує геній в окулярах.
То в шибу б'є голодний крук,
Пустошить пишне царство мрії,
Спиняє пісні плавний звук,
Джерельце правди і надії.
Так пада камінь в чисту воду,
Руйнує світ краси від плесом:
Козацький шлик, дівочу вроду,
Тачанку з бою двоколесу.
Так пробиває гострий ніж
Красуні сніжнобілі груди,
Коли вчиняється грабіж
І сплять вночі байдужі люди.
І никне геній за вікном,
Ховає в п'яти бідну душу,
Осанну шепче і пером
Заледве зостраху ворушить.
Вмира краса, щезає сон,
А хижий крук вже шкірить зуби,
Потягне генія в полон,
Гонитель душ і майстер згуби.
Хто знає, чи минеться ніч?
Хто знає, чи минуться муки?
Від Волги до Камчатки - Січ...
Під нею череп, ноги, руки...
198...
