Мінливість, жаль, снага. вселенна
- карти, що їх зірвала я в городі,
каламутний самоцвіт,
І посміхнулась криво,
не мавши віри
в матір в маскараді.
Однак, в ту мить вони були мені до
серця.
------------------
Здавалось, світ крутився швидше
Довкола осі звичних млявих днів.
Форма і колір злилися в темінь і туман.
Мовчи, дивись, надуті вади
Ось-ось прорвуться
в звук, що гарчить
шмаганням тисяч язиків
гадюки.
Гармоній тисячі в малюнках строгих,
Наліпок колажу -
Вимог цькувати мене не милосердно
(Колаж назвала я:
"Доглядання їхньої печалі").
Згустивши слова,
Жбурнулося на мене все одразу
З кожного виміру.
Подумавши, я сховалась
Глибоко в себе.
І почався шалений пошук
Невинного куточка; однак,
У мирі з світом,
Але
В той час,
Коли моя опечена рука
Звелась закрити очі,
Горіння жадібних зіниць,
Від сліпучого вогню,
Я вздріла обличчя,
Ясне, спокійне,
Що стежило за мною
З кутка тремтливого поля.
Повинна була сказати йому
Там і тоді:
Та тіло моє горіло від сорому,
Що я тільки людина.
Повинна була сказати йому
Там і тоді:
Та хай зникне хвилина ця
У цей нудний і розбещений час.
Повинна була сказати йому
Там і тоді:
Та слова не плинули звично,
Як хвилі таємної річки.
Повинна була сказати йому
Там і тоді:
Що моє вигадливе серце і я
Могли б кохати його безкінечно
Від струмка
Аж до моря...
-----------------------
