М. М. К.
НАД СУЛОЮ
Біла хмарка пливе над Сулою,
В небі сонце й безмежжя краси.
Мила мрієчко, глянь - над водою
Похилились прадавні ліси.
Мила мрієчко, згляньсь наді мною,
Любих спогадів світ проясни, -
Облягає степи пеленою
Затуманений зір сивини.
Там волошки у житі на радість,
Плине пах буркуну й полину,
Моя втіха, і щастя і святість.
Журавлем звеселя далину.
Я відкрию і вікна, і двері,
В пору снів прилітай через них
І лягай, процвітай на папері,
Мила мрієчко днів золотих.
С Е Р Ц Е
На сонці теплім у садочку
Пишалась цвітом вишня біла,
Хрущі гуділи, мов дзвіночки,
Бджола у цвіті крила гріла.
Помалу день минув весняний,
Спустила сутінь довгі шати.
Мене вже кликав сон бажаний,
І я вернулася до хати.
Вночі і справді сон приснився,
Та не в садочку, - на Подолі...
Вже день на світ благословився,
Я йду стежиною поволі.
Зелений гай до неба звівся,
Он греблю перейшли дівчата.
За ними пісні чар розлився,
Любові чаша непочата.
Та це ж Лубні мої хороші,
Сула-Царівна котить хвилі -
Їх сріблом вітер припорошив,
Над ними птиці яснокрилі.
Іду, іду, - назустріч люди.
Я так люблю їх і вітаю!
А серце б'ється, гріє груди,
Почувши трель пісень із гаю.
Вже берег ось. Пірнаю в хвилі.
Різка вода мене лякає.
Ой, хвилі, хвилі мої милі,
Чудовий сон умить зникає.
Лежу німа, не ворухнуся,
Не знаю, де я, що зі мною,
Не чую серця, не проснуся,
Чудуюсь млою чарівною.
Аж гульк! - веселий промінь
Упав на світанкову шибу,
Услід за ним пташиний гомін
Збудив за вікнами садибу.
І чую я, - тремтить сльозою
Душа в мені, осиротівши -
Лишилось серце над Сулою,
Її навіки полюбивши.
І квилить, кличе нас додому,
Мене з душею-сиротою.
Того не звідати нікому,
Як серце плаче самотою!
х х х
Спливуть весняні дні за днями,
Та з України йтимуть луни,
У грудях будуть рвати камінь
Тонкі душі моєї струни.
-----------------
