Тані. К.
Тут і мама, і тато, і діти,
І все те, що було і що є,
Та не знаю, де сум свій подіти,
Бо все чується слово твоє.
Де б не йшла я і що б не робила,
Бачу образ усміхнений твій.
Над тобою безжальна могила
І вазон з хризантемами мій.
А над нею і хмари, і небо,
А довкола хрести і хрести.
Я не плачу. Не буду... Не треба!
Свою внучку, дідуню прости!
Вітер пташку проніс, як пір'їну -
То душа промайнула твоя.
Ти думками летів в Україну,
За тобою летіла і я.
І сьогодні, і завтра, і вчора
Все про тебе, про тебе думки.
Я ходжу, я блукаю, мов хвора,
У есеях роблю помилки.
Ти порадь, ти розваж свою Таню,
Пам'ятаєш, як радив колись?
У годину вечірню чи ранню
Добрим гостем до хати зявись!
І хай буде все так, як було,
І хай будем всі ми щасливі!
Не кажи, що життя відцвіло,
Не кажи, що все це не можливе!
1987
