Невидиме                       Полюція

Я чую смерть                 Дайте води
для тих,                           півкухля.
хто тут живе.                  Не кричіть,
А може й ні.                    не сваріть...
Ніхто не зна,                   Мене щока
та кожен зна                    опухла,   
і чує дим.                         А горло сухе   
За ним                              і недуже.  
З косою смерть                Вам байдуже? 
стоїть і жде,                     Загляньте собі  
аби злетіть                       у горло, 
до неба з нами.                 друже!

Одинокість                       Телефон                            
Голуби і весна,                  Проси, не проси, 
на вітрах забава                 всеодно    
Поцілунок в дзьоб             голос твій,  
і любов на крилах.             наче джміль,,
Ще раз, ще -                       у слухавці.    
і забрикали сльози.            Може б ти     
То вдова                              з доброти  
від вікна                              всіх джмелів
стрімголов на ліжко.          по голівонці?!   
І кругом вода:
на очах, на щоках,
на подушці.

Вірші                                    Академія з обідом                            

Пишіть, пишіть                           Я тут сиджу,
про Україну вірші.                       обід жеру
Але не сум, не плач,                     за власні гроші.
не купа слів                             Тут кум і сват,
її зведе на ноги.                        і я, і бутель. 
Гудуть вітри                             Для чого та
на всі степи                             дурна й чудна 
щодень, щоніч                            трибуна?      
все гірші.                               Щось меле він,
    Вони такі,                           Його слова,
як злі смерчі,                           Немов полова. 
не вічні.                                Про нас, про вас,
Тож краще йдіть                          про бутель
і оживіть                                а ні слова.
завмерлі душі.                           Той реферат   
Добра не ждіть,                          тяжкий на вуха. 
добро несіть,                            ні кум, ні сват,
ніхто не дасть                           ні я - ніхто 
нічого.                                  його не слуха  
  
Знайомі                                  Незрячі

Іде весна.                               Скажіть мені
Вечір тихий.                             і всім,  
В моєму домі,                            чужим, своїм,  
ніби в гробі.                            чому такі
                                         незрячі ми,
Життя пливе.                             чому людьми 
Дрімає песик                             встеляють
білолобий.                               землю цю 
                                                     кати? 
А на столі                               Чому хрести
папір, папір.                            і тут, і там 
На ньому, в ньому                        не скажуть нам, 
твір                                     що смерть оця
про Гетьмана                             даремна,
Івана,                                   що краще вмерти
                                         сміло і недремно, 
що плив                                  аби не стало
і виплив із туману,                      тих катів,
й оселився                               аби не стало 
в моїм домі.                             тих хрестів
Ми давно
уже знайомі.

Світ                                     Дивак

Такий                                    Стук, грюк! 
широкий світ                             А ти мовчи,
 і люди,                                 цей вірш сучи...
і сонця цвіт                             Мадонна порядкує. 
усюди.                                   І завжди так,
Чому ж,                                  і я, дивак 
чому,                                    виходжу в сад, 
куди не глянь,                           а там гамак 
усюди твань,                             і виноград 
нудота й сум,                            цей вірш
нема кому                                кінчається поволі.
душі відкрити?                           Буває й гірш,
О світе                                  але я вам
знаменитий!                              бажаю всім
Широкий і великий!                       такої долі.                                                                   
Чому,
Чому ти
такий вузенький
і дволикий?     



1
Hosted by www.Geocities.ws