Хтось їде так пізно крізь вітер і ніч.
Звисає жупан із похилених пліч.
То батько синочка везе на коні,
В обіймах тримає і гріє в теплі.
"Мій сину, чому ти нахмурив лице?"
"О тату, я чорта побачив оце.
Вже видно корону, бісівський каптан".
"Мій сину, то дурить людину туман".
"Мій синку, дитино, поїдемо вдаль.
Цікаві розваги прогавити жаль.
Там квіти барвисті над морем цвітуть,
До мами моєї лежить туди путь".
"О тату, мій тату, чи чуєш, що є?
Вже чорт мені шепче, дарунки дає".
"То вітер у листі посохлім шумить,
Затихни, синочку, бодай хоч на мить!"
"Поїдеш зі мною, мій сину, чи ні?
Там дочки на тебе чекають мої.
І "Райн" затанцюють опівніч тобі,
А потім піснями присплять, далебі".
" О тату, мій тату, чи бачиш тих дам?
То чортові дочки розсілися там".
"Мій синку, я бачу усе так, як є:
То простір від сяйва сірявим стає".
"Люблю тебе, сину, за слово і кшталт,
Якщо ж не захочеш, поїдеш на ґвалт".
"О тату, мій тату, так страшно мені,
Вже чорт мене ранив і зник вдалині".
Злякався татуньо, коня підганя,
Тримає в жупані слабе дитиня.
Приїхав до двору, не сам, не один,
В обіймах у нього холов мертвий син.
Під назвою ERLKONING (король карликів, ліліпутів, злих створінь)
цей твір Готе появився піснею в опереті "Рибалка" 1782 року, а потім,
як окрема поема, 1789 року в памфлеті "Шрістен". Здається, тему до
поеми Гьоте запозичив з датської міфології.
"Райн" - танець.
