Мамочко, мамочко, мамо!
Цей каламарчик
бурякового меду,
хліба просяного скибка,
солі щипка
й дорога далека спереду.
Вона ж веде й зі школи,
коли кінчається день.
Мамочко, мамочко, мамо!
Я ще ніколи, ніколи
не носив порожніх кишень.
Їсти, їстоньки хочу!
Вже скоро завіють сніги,
я до школи йтиму
на днів аж шість.
Там тьотя чекає - прийде гість.
Я житиму в неї. Чи не досить
муки цієї?
Мамочко, мамочко, мамо!
Тьотя не має, що їсти.
Я охляв і не можу йти.
Дозволь мені, мамо, сісти
на коло твердої макухи.
Я поїду до школи на нім,
я там його з'їм,
а в суботу вернуся додому
здоровий і цілий,
бо я люблю макуху
і бабу шептуху,
що лікує мене...
Над усе я люблю, матусю, тебе,
тож дай мені коло макухи,
щоб я не вмер від голоду
й скрухи...
